Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 24 листопада 2020 року

Література :: Біографії

Андрій Чайковський

Переглядів: 9606
Додано:
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Тексти Автора

Андрій Якович Чайковський (15 травня 1857, Самбір — 2 червня 1935) — український письменник, громадський діяч, адвокат у Галичині.

 

 

 

 

 

Біографія

Родом з Самбора; діяч Нац. Дем. Партії, згодом УНДО, один з організаторів УСС, пов. комісар ЗУНР у Самборі. 1883 закінчив Львівський Університет і працював адвокатом, був організатором товариств «Просвіти», «Січі», «Відродження» в Бережанах, Самборі й Коломиї, 1924 був головою Товариства письм. і журналістів у Львові. Друкуватися почав 1892. Образи гал. життя знайшли відтворення в його спогадах «Спомини зперед десяти літ» (1892) та «Чорні рядки» у зб. оп. «Із судової залі», «Образ гонору» (1895), «Хто винен?», «Краще смерть, ніж неволя», «Не для всіх весна зеленіє» (1920) і повістях «Олюнька» (1835), «В чужім гнізді» (1896), «Бразілійський гаразд» (1896), «Малолітній» (1919) та ін. На пробудження національної свідомості й виховання молоді мала значний вплив проза Чайковського в романтичному стилі про Козаччину: «За сестрою» (1907), «Віддячився» (1913), «Козацька помста» (1919), «На уходах» (1921), «Олексій Корніенко» (1924), «До слави» (1929), «Полковник Михайло Кричевський» (1935), «Перед зривом» (1937) та ін. У цих творах Чайковський ідеалізував Запоріжжя і звинувачував Москву за кривди, завдані Україні.

Український письменник, громадський діяч, адвокат. Народився у Самборі (тепер Львівська область) у сім'ї урядовця. Середню освіту здобув у Самбірській гімназії (1869-77), де був членом таємного товариства «Громада». У 1877-83 навчався на філософському ф-ті, згодом — юридичному ф-ті Львівського університету. Очолював студентське товариство «Дружній лихвар». У 1881 став співзасновником «Кружка правників». У 1882 мобілізований до війська, в чині офіцера австрійської армії брав участь у поході до Боснії. Після армійської служби займався адвокатською практикою в Самборі. У 1890 відкрив власну адвокатську канцелярію в Бережанах. На Бережанщині проводив активну громадську та освітню роботу — очолював місцеву філію «Просвіти», організовував осередки «Січей», був повітовим кошовим. Належав до Української народно-демократичної партії, з 1899 входив до її керівного органу — Ширшого народного комітету. У 1914 переніс свою адвокатську канцелярію до Самбора. На поч. Першої світової війни 1914-18 організував набір до лав Легіону українських січових стрільців у Самбірському повіті. Після вступу до Галичини російських військ був інтернований. У 1915 очолив «Комітет українців» міста Львова. Після встановлення української влади в Галичині в 1918-19-повітовий комісар Самбірського повіту. В 1919 оселився в Коломиї. Продовжував займатися громадською діяльністю, за що був заарештований польськими властями. У 1923 виступив одним з організаторів Спілки українських адвокатів. У 1926-27 очолив осередок «Рідної школи». Почесний член товариства «Просвіта», голова Товариства письменників і журналістів ім. І. Франка. З молодих років займався літературною діяльністю.

 

Твори

  • За сестрою
  • Сагайдачний
  • Олюнька (1920 р.)
  • На уходах (1921 р.)
  • Віддячився(1922 р.)
  • Олексій Корнієнко (1924 р.)
  • Побратими (1927 р.)
  • Три казки діда Охріма (1927 р.)
  • Автократ (1929 р.)
  • Четверта заповідь (1930 р.)
  • Сонце заходить (1930 р.)
  • За чужі гріхи (1931 р.)
  • Віддячився (1931 р.)
  • За чужі гроші (1932 р.)
  • Чар-зілля" (1932 р.)
  • За наживою" (1934 р.)

 

Джерело: Вікіпедія

Наші Друзі: Новини Львова