Ввійти Зареєструватися

Література :: Марина Брацило

Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0

Джерело: poetyka.uazone.net

* * *

Коли-небудь, не зараз,
із потяга встану.
У вогонь привітання
червоних гвоздик
Я занурюсь повільно,
немов у світання,
Вип’ю погляда синього,
наче води.

Так по-змовницьки глянуть
дерева безлисті,
І пророчо гойднеться
торішня трава…
Будем ввечері знову
первісні і чисті, —
Це лиш наша робота —
Коханців вдавать.

Ах, ми бідні актори
.....

 

Зберегти TXT формат

Додати Відгук...