Узбережжя, сповнені тиші
Узбережжя, сповнені тиші
1.
З порогу вже проглядаються далекі заплави тиші.
Не перефуркнеш туди, як птах.
Мусиш стати й вдивлятись
усе глибше й глибше,
доки не зможеш душу дістати із дна.
Споглядань там жодна зелень не наситить,
не повернуть очі з баговиння.
Хоча й гадав: схова тебе життєве сито
від Життя на глибинах.
З нурту того — пам’ятай — вороття незнані.
Сповитий вічною красою тайни!
Тривай же! Без павз у ширянні
тіней, мусиш тривати
все ясніш — як востаннє.
Та все ж поступаєшся перед Кимсь, хто звідтам надходить,
.....