Гайдамаки брали Смілу разів три, чи що. У первий раз
як прийшли, то пані заховалась у льоху, а панна у грубі;
тюлько панну таки знайшли і замок розграбили. А потім
узяли панну і хлопця Федірку та вивели аж до Курилової
могили, а там ватажко змиловавсь та й каже: «Іди ж, пан-
но,> та моли за мене бога, а то б ти на сій могилі полягла!»
І хлопця Федірку пустили. А се було зимою. Панна ж
таки хоч у черевичках бігла по снігу, а Федірка босий.
А в другий раз приходив ватажко Вовчок та й став коло
Костянтиніва, у Шолудьковім садку; душ їх десяток тілько.
Стоїть він там, а полк поляків, почувши, що тут гайдамаки
зібрались, притягнув аж із Білої Церкви та й наткнувсь
на той садок. А Вовчок як вискочить звідти, то жовніри