Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 17 січня 2020 року
Тексти > Жанри > Легенда  ::  Автори > Українські > Народна Творчість

Кошовий Грицько Сагайдак

Переглядів: 5513
Додано: 10.12.2005 Додав: ЛЕВ  текстів: 1281
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
<
1
>
Про Грицька Сагайдака все було розказує Березолуць-
кий, що жив у Покровському, а його батько був із запо-
рожців,— служив колись хлопцем при кошовому.
Раз якось пішли запорожці по здобич та й заблудились,
лишився один кошовий Сагайдак на всю Січ. Нема коза-
ків та й годі! Уже й ніч настала, уже й сонечко сходить.
Ото кошовий устав уранці та й каже:.
— Е, хлопче, сьогодні якась буде потуга!
— Яка ж, батьку, потуга?
— А побачиш тодії Заряджай.но рушниці та не забудь
і пістолі!..
А в курені сотні дві, може, пістолів, та й курінь великий
такий!
Позаряджав хлопець рушниці, наготував і пістолі. От
кошовий начепив на себе вісім пістолів та й вийшов із
куреня.
— Ну дивися ж, хлопче... Як буде яка халепа, подавай
мені рушниці. Коли б ти встигав лишень, а я вже відіб'юся.
Не встиг кошовий вийти з куреня, коли глядь — а їх
іде тьма-тьмуща, хмара хмарою! І все турки! Несуться,
як скажені, а в тороках усе сириця. Не добігли скільки там
сажень,— може, тридцять, а може, й двадцять, а кошовий
як вискочить, та як крикне:
— Стій! Хто такі?.. Не підходь — переб'ю!
Вони й з'їхалися докупи. Вискочили два начальники в
позументах і підходять до кошового.
— Здрастуй,твая!
— Здрастуй, мій! А що скажете?
— Пропусти нас, спаеибі тобі, на Самарі
— Просим спершу в гості, а потім уже будеме бала-
кать об ділові.
Прийшли вони, а ті, що за ними, стоять і ні з місця.
— А розстилай, хлопче, бурку! — каже кошовий.
Хлопець розіслав. Вийняв кошовий вина, понаставляв
усякої всячини.
— Сідайте!
Посідали вони, випили, закусили, побалакали.
— Ну, тепер їдьте! — каже кошовий.
Як посідали ті начальники на коней та як майнули!
А за ними всі турки так і заклекотіли!
— Ну, слухай,— каже хлопцеві кошовий.— Буде плач,
стогін великий,— ото наших вестимуть турки в полон.
Так днів через два женуть... І плач такий, що господи
милостивий! Нав'язали сотень по п'ять, а може, й по ти-
сячі кожний та й женуть. Дівчат і жінок так собі, на сво-
боді, а чоловіків та парубків пов'язали сирицею та й же-
нуть повз могилу Маріупольським шляхом. Догнали вже
до кошового.
— І що, батьку, якби цих людей та визволити? — каже
хлопець.
— Я,— каже Сагайдак,— на те й важив! Хоч і багато
турків, та все ж будемо битись!..
І вибив усіх, як є! Вибив, а його не взяли: він знаючий
був. Його ні куля не брала, ні шабля не рубала. Він такий
був, що із води виходив сухим, а з вогню — мокрим. Він
знав усі броди і всі чаклунські засоби. Одним словом, він
був знаючим чоловіком.
Одного разу цар запитав у нього:
— Де твоє військо?
— А де воно? — каже.— Народиться та й умре, а як
умре,— знову народжується,..
Оцей Сагайдак та Семен Палій були в запорожців най-
визначніші кошові. Як вони повмирали, то й Запорожжя
вмерло.


 
Наші Друзі: Новини Львова