Тексти
>
Жанри
>
Казка
::
Автори
>
Українські
>
Народна Творчість
Як псові очі посоловіли
Мав ґазда пса. Доки той пес був молодий, то гавкав, а як постарівся, то уже не міг гавкати, і ґазда його нагнав. Ходив він так з тиждень по селі, аж раз зайшов у ліс та й здибає вовка. Вовк питається:
— Чим ти жиєш, брате? А пес каже:
— Що знайду, то з'їм. Каже вовк до пса:
— Ходи зо мною, будем їсти м'ясо. Ідуть вони лісом, надибають стадо коней. Тогди бере вовк качається, устав та й питається:
— А з'їжилася на мені шерсть? — З'їжилася.
— А вуха нащурилися?
— Нащурилися.
— А очі посоловіли?
— Посоловіли,— відповідає пес.
Тогди кинувся вовк на коня, забив його, наїлися вони м'яса того. Але відійшов пес набік та й каже сам до себе:
«Або я собі сам так не годен зробити?» І .....