Автори
>
Українські
>
Народна Творчість
::
Тексти
>
Жанри
>
Казка
Циганський діамант
На Буковині був великий голод. Люди варили лободу, кропиву і хліб пекли з пилинням.
Циган на голій толоці лежав порожнім животом до сонця і думав, як би то йому смачно пообідати. Тяжко мучила його та єдина думка, але не задурно: схопився на ноги і побіг до дідича, бо тільки той жив добре того року.
Циган покликав чоловіка, що порався у дідичевих сінях, і зашепотів:
— Мой, ти, слуго, винеси щось на одного зуба...
— Не можу, цигане, не можу, пан такий скупий, що тримає кожну крихту під ключем. Коли прийдуть гості, він сам видає страви і тоді йому дуже трясуться руки.
— Але я сьогодні мушу пообідати, бо мені вовчі зорі уже привиджаються,— шипів далі циган.
— Слаба надія,— відповів слуга.— Сюди приїжджають не такі пани, як .....