Жив колись у старовину цар з царицею, у Них замолоду не було дітей, а при старості родився один син; вони дуже зраділи. Ну, виріс той син, вирішили вони його оженити. А син і каже:
— Поки не дістанете мені такого коня, що жар
їсть, полум'я п'є, а як біжить—на дванадцять верст земля гуде і листя на дубах осипається,— то я женитись не буду!
Цар зізвав усіх своїх богатирів, почав розпивати:
— Може, з вас хто знає або чув: де такий кінь, що жар їсть, полум'я п'є, а як біжить, то на дванадцять верст земля гуде і листя на дубах осипається?
Усі кажуть, що ніхто й не бачив і не чув нічого такого, і дістать не можуть.
Цар розіслав по всій землі бумаги:
- Може хто чув або сам дістане, то нехай до мене приходить.