Тексти
>
Жанри
>
Есе
Сірий світанок
Сірий світанок.
Яррос фон Ясенець.
Світанок настає пізно, небо вкрите рваними свинцевими хмарами, крізь які видно сіру тканину розрідженої атмосфери—вона починає сіріти, коли промені Сонця, які ще тільки пробиваються із-за недосяжного горизонту просвічують малесенькі частинки пилу в ній. Подекуди ще можна розрізнити яскраві зірки, які не зблякли, віддавши свою варту дню, який невідомо ще чи щось принесе хороше. Одна з них, особливо яскрава, яка сяє до самого сходу. То наша зоря, яка веде нас, вказує шлях і не залишає в холодну ніч, коли, здається, нікому більше немає до тебе діла.
Дерева вже опали, лісовий ґрунт вкритий густою шелестливою ковдрою сірого листя, інколи рано-вранці, як оце зараз, на ній з’являється іскриста паморозь. Інколи щось шурхотить у зів’ялій траві—вужі, .....