Тексти
>
Жанри
>
Есе
Одна зимова ніч на залізниці
Одна зимова ніч на залізниці
Троє з нас прийшли на самий край засніженої платформи, залишаючи в білому килимі рядки слідів по кісточки завглибшки. Повітря морозне, небо затягнуте хмарами, не блимають на ньому зорі, не сяє Місяць. Один-єдиний ліхтар платформи, і той погас. Ми орієнтуємося на віддалені вогники наступної станції та світельця вулиці неподалік—сині й холодні, як ця ніч та її моторошна обстановка.
На це місце я вже не раз приходив—влітку, восени, вдень та по вечорах, тут усамітнювався, спілкувався з невидимим світом, молився, обмірковував життєві події. Тут стояв я тілом, доки під другим небом над хмарами молився за Богоспасаєму столицю. Пам’ятне місце, нічого не скажеш, хоч бери та й обеліск став. Люблю це місце—безлюдна платформа, дві колії, неподалік міст із автост .....