Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: понеділок, 21 жовтня 2019 року
Тексти > Тематики > Фантастика  ::  Тексти > Жанри > Повість

Слідство веде прокуратор

Переглядів: 18529
Додано: 22.02.2003
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 1
- Чого ж Марiя втекла? Хiба не знала, що уу чекас?
- Та коли це було? Мала вона тодi була i дурна, а тут багатий римлянин
почав залицятися. Вона й побiгла по глупотi своуй вiд чоловiка...
Вони так захопилися шлюбною розмовою, що нiби забули про все на свiтi.
Навiть про присутнiх тут Лазаря та Iуду - майбутнiх свiдкiв Кайафи.
Лазар усе зиркав скоса на них, наче на щось зважуючись, i нараз швидко
буркнув Iудi:
- Добре, що без тебе закопали грошi в Гефсиманському лiсi, а то б ти,
шкурнику, i казну товариства виказав...
"Ну от i все! - подумки зазначив Веселий Герман. - Мети досягнуто.
Однак таки довелося марудитись... Але тепер цей скнара Iуда всенький лiс
перерис, шукаючи скарб. I то - поспiхом! Щоб iншi не випередили... Час i в
зворотню путь. А шкода..."
- Марфо, - сказав уголос, - я чекатиму тебе в ррусалимi. Запитасш
Веселого Германа, будь-який легiонер мос помешкання покаже.
- А для чого? - лукаво запитала вона.
- Для суто наукових дослiджень...
- Це ж яких? - засмiялася вона.
- Порiвняльних...
- А не вiдмовишся потiм? Ти - на конi, а менi йти пiшки...
- I не сором тобi? - раптом вклинцювався в ухню розмову Лазар.
- А чого соромитись, коли замiж не беруть? - вiдмахнула його докiр
Марфа.
- Ну й розбестились сестрички! - розбурхався Лазар. - Що про нас люди
казатимуть? I чим я, нещасний, отаке богом прокляте життя заслугував?
- А ти помовч, живий трупе! - суворо гримнув на нього Веселий Герман. -
Що уй з тобою, бовдуром? Тобi грошi пропонують, а ти пику вiдвертасш! Ач
який! Мав би розум, то й на посаг Марфi заробив: у Кайафи гаман тугенький.
А то справдi, хто ж вiзьме дiвку, яка й на пелюшки не мас? Але хай... Менi
- час! Збирайся, Iудо... Марфо, чи прийдеш?
- А ти чекатимеш?
- Ще б пак!
Минула лише доба, коли в скромнiй оселi Веселого Германа i справдi
з'явилася красуня з Вiфанiу. Рудань уу появi щиро зрадiв. Марфа помiтила
його неприховану радiсть i лукаво мовила:
- Чого зуби вискалив? Не подумай чогось такого...
- Та я вiд народження тупак! - гаряче запевнив уу рудань.
- Усi так кажуть! А я тобi не якась така... Просто чомусь припав до
серця. Оце й згадала про тебе, коли йшла мимо...
- З Вiфанiу мимо ррусалима? - вразився Герман. - Ото проходочка...
- А що такого? Ну пройшлася трохи... Але це нiчого не важить! Може,
Лазар ще заробить та на посаг дасть. А ти, звiсно, уже бозна-що подумав...
- Марфо, запевняю тебе, ти смiливо можеш вважати мене викiнченим
недоумком...
- Твос щастя, що в мене нiякого коханця нема. А то хiба я прийшла б до
тебе сама?
- А що, прийшла б з коханцем?
- Нi, з тобою неможливо розмовляти!
- Подекуди траплясться...
- А я прийшла зовсiм не для того... Просто лихо сталося з тим
чоловiком, що був з тобою у Лазаря. Я й прибiгла до тебе, думала - тобi
цiкаво...
- Стривай! З ким лихо?
- З Iудою...
- Уже? А що саме сталося?
- Узяв та й повiсився...
- На гiлляцi в Гефсиманському лiсi, - благодушно додав гiгант.
Марфа кинула на нього сторожкий погляд.
- А ти звiдки знасш?
- Читаю в твосму люблячому серцi.
- А що ти в ньому ще вичитав?
- Що бiля самогубця знайшли лопату.
- Нi, ти скажи: звiдки знасш?
- Я знаю Iуду, - з ледь тамованою посмiшкою пояснив Герман. - Це був
дуже завбачливий чоловiк. Iдучи вiшатись, вiн неодмiнно мусив прихопити
лопату, щоб було чим копати могилу... Та чи не воскресне, як Лазар?
- Нi, цей вмер як слiд...
- Шкода, от i нема у Кайафи свiдка!..
- Люди кажуть, буцiм Iуда розкаявся, що продав Iсуса за тридцять
срiбнякiв...
- У чому вiн розкаявся? У тому, що продав, чи в тому, що мало взяв? -
уже й зовсiм тупо запитав велет з Рейну.
Аж тепер Марфа засмiялася.
- А ти справдi веселий, Германе, - пом'якшала вона i одразу додала: -
Нiби пiзно уже додому вертатися. Нiч на дворi...
- I браму зачинено! - довершив Герман.
- Тiльки не подумай, що я тобi якась така...
- А навiщо думати? Зараз дiзнасмося! - i Веселий Герман згрiб в обiйми
та не "якусь таку", а красуню Марфу, яку за уу вiком уже нiхто не купував
в жони. Двадцять рокiв - не дванадцять...
Нiч укрила ух оксамитною завiсою.



8. "РОЗIПНИ ЙОГО, РОЗIПНИ!"

Усе мiсто наче сказилося.
Перед прокуратурою щодня збирався чималий натовп, серед якого енергiйно
снували левiти з трибарвними пов'язками, i несамовито, в сотнi горлянок
волав:
- Смерть Назарею, смерть!
- Святотатця - на Голгофу!
- Грiшнику - по грiхах його!
- Пiлате, де суд твiй?
- Розiпни його, розiпни!
Таку неугавну послiдовнiсть можна було пояснити лише невщухаючою
намовою серед прочан, яких на свято пасхи збиралося в ррусалим тисячi й
тисячi. Що вони знали про Iсуса Назарея? Нiчого. Переважна бiльшiсть
навiть не чула про такого. Але вони слухали оповiдки левiтiв, як Назарей
напередоднi релiгiйного свята бешкетував у храмi i паплюжив Дiм божий.
Вони жахалися i злостивилися. А потiм сунули до прокуратури з ревом:
- Смерть Назарею, смерть!
- Пiлате, святотатця - на Голгофу!
- Розiпни його, розiпни!
Довелося бiля римських резиденцiй подвоути варту. Мiський гарнiзон
перебував у станi бойовоу тривоги.
Понтiй Пiлат усiляко затягував справу Назарея, чекаючи повернення Луцiя
Галла з вiйськовою пiдмогою. Та чи дочекасться? Сумнiв дедалi дужче
огортав прокуратора. Вiн уявляв собi повiльнi щелепи ненажери Вiтеллiя.
Проконсул кожну справу вирiшус так, наче перемелюс кiстку в рiденьку
кашицю.
Однак останнього дня пасхи Понтiй Пiлат конче мусив сказати зi сходiв
Преторiу свос "так" або "нi". Власне, i вибору у нього не було:
знавiснiлий натовп сприйме тiльки каральне "так", що прирiкас на страту.
Iнакше - бунт, сум'яття, заворушення. Аннан натякав досить прозоро:
принцепс Тiберiй не любить заворушень в провiнцiях. I чого варта кров
однiсу людини, коли нею можна вмить згасити пожежу? Якщо вiн скаже "нi", у
Римi його не зрозумiють. А справа впирасться в злочини храму, а не в долю
якогось там Назарея. Iсус - тiльки небезпечний для святенникiв свiдок. I
тому храм борониться вiдчайдушне.
А як поставиться до нього Клавдiя? Адже Пiлат ще нiколи не рушив свого
 
Наші Друзі: Новини Львова