Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 29 жовтня 2020 року
Тексти > Жанри > Повість  ::  Тексти > Тематики > Фантастика

Народження Адама

Переглядів: 21494
Додано: 22.02.2003
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Та я вже заспокоувся i самовпевнено посмiхнувся.
- Капiтане, - зухвало попрохав я, - а чи не можна поставити менi
запитання хоча б з програми другого класу?
- А чого ж, - хитро примружився Небреха, та я, на жаль, не звернув на
це достатньоу уваги. - Буде i з другого класу. Звичайно, якщо ви правильно
вiдповiсте на попереднс запитання. Повторюю: що буде, коли вiсiмку
подiлити на двi половини?
Вiн що, досi знущасться з мене?
- Чотири! - понуро бовкнув я.
- Якби свого часу, - з докором озвався на цю вiдповiдь капiтан Небреха,
- я отак бездумно розв'язував рiзнi завдання, я б не повернувся вже з
першоу космiчноу подорожi, а ви нинi шукали б роботу десь в iншому мiсцi.
Нi, добродiю, з вами не тiлькТi у Всесвiт, а й на шкiльну математичну
вiкторину пiти страшно.
- Хiба ж я помилився? - вирячився я на нього. I це славетний
мандрiвник! Невже капiтан Козир розiграв мене?
- Авжеж - помилилися, - холоднокровно пiдтвердив капiтан Небреха.
- Але як?
- А отак.
Вiн випустив бездоганне кiльце диму.
- Якби я запитав вас, скiльки буде, якщо вiсiм подiлити на два, ваша
вiдповiдь, безумовно, була б вичерпною. Але я вас запитав, що буде, коли
вiсiмку подiлити на двi рiвнi половини. Так от, надалi запам'ятайте: якщо
уу подiлити вздовж, буде двi трiйки, а якщо впоперек, два нулi.
Як я картав себе тiсу митi! Провалитися на такому легкому екзаменi! А
що сталося б, якби капiтан Небреха надумав екзаменувати мене з питань
мiжзоряноу практики?
- Гадаю, - вiв далi невблаганний капiтан, - на цьому слiд закiнчити
нашу розмову, що надто затяглася.
Я прекрасно зрозумiв прозорий натяк i скорботно звiвся на ноги.
А Небреха докинув менi з убивчою ввiчливiстю :
- Дуже перепрошую, але повiсьте мою об'яву на мiсце. Оскiльки ж ви
надто неуважна людина, я маю просити вас зав'язати собi вузлик на згадку.
Отут я скипiв. Якщо я й осоромився на його дитячих запитаннях, хiба це
дас йому моральне право ображати мене? Я йому покажу вузлики на згадку!
Я сердито пiдняв з пiдлоги гартовану у вогнi коцюбу i грiзно насупився.
Капiтан Небреха зацiкавлено слiдкував за моуми дiями. Тодi я люто
заскреготав зубами i перед самiсiньким його носом скрутив коцюбу у
морський вузол.
- Ось вам вузлик на згадку!
Та тiльки-но я шпурнув понiвечену коцюбу на купу космiчного мотлоху, як
капiтан Небреха з несподiваною спритнiстю зiрвався з мiсця i кинувся до
мене.
Я злякався не на жарт.
А що, коли цей мiжзоряний вовк зажадас, щоб я вiдшкодував йому збитки
за покручену антикварну рiч? Самi знасте, яка у студентiв стипендiя...
Але капiтан Небреха схвально поплескав мене по плечу i, радiючи, мов
дитина, вигукнув :
- Мiй юний друже, оця твоя сдина якiсть переважус усi твоу вади!
Вирiшено - беру!
У запалi вiн навiть не помiтив, як з бундючного дипломатичного тону
перейшов на товариське "ти".



4. НА ПОРЯДКУ ДЕННОМУ - ВIЗИТ ДО ТРОГЛОДИТIВ

Щойно передi мною сидiв упереджений екзаменатор, а зараз захоплено
ляскас по плечу друг, товариш i брат.
- Азимуте, шкода, що в мене немас пiдкови. Ми б з тобою трохи
порозважалися, згинаючи уу мiж пальцями навпiл!
А потiм капiтан, кумедно пiдстрибуючи, мов горобець, закульгав до
електричного кавника, i за хвилину на журнальному столику вже парувала
чорна, як тропiчна нiч, запашна кава
Я сьорбнув, i присмне тепло розлилося по тiлу. Кава була така мiцна, що
звела б на ноги навiть сгипетську мумiю.
- Капiтане, - посмiливiшав я, - коли це не секрет, яка мета нашоу
навкологалактичноу подорожi?
- Ясно, це буде не туристська прогулянка, - вiдповiв Небреха. - Наше
завдання - перевiрити деякi аспекти теорiу вiдносностi [згiдно з теорiсю
вiдносностi, швидкiсть течiу часу залежить вiд швидкостi руху тiла у
просторi; на ракетi, що летить iз швидкiстю, близькою до швидкостi свiтла,
час буде iти значно повiльнiше, нiж на Землi].
Ура! Нарештi я маю повну змогу показати свою ерудицiю!
- Розумiю, - мудро мовив я, - стрибок через тисячолiття. Але, капiтане,
через сотнi вiкiв тогочасне людство дивитиметься на нас, мов на
троглодитiв. Вас не жахас ця сумна iсторична неминучiсть?
Небреха звичним рухом сунув люльку в гаман з тютюном.
- Не думаю. Навпаки, я гадаю, що нам самим пощастить на власнi очi
побачити троглодитiв...
Тут я мало не захлинувся кавою. Але капiтан вчасно пiдскочив до мене i
так ляснув по спинi, що кава вилетiла з легенiв разом з повiтрям. Ого,
Небреха чудово розумiвся на народнiй медицинi. З таким не пропадеш!
- Ви вважасте, що людство здичавiс?! - прохрипiв я.
- Я бачу, - спокiйно зауважив Небреха, - на курсах вас не знайомили з
так званою оберненiстю часу. А це вельми повчальна дисциплiна, що не може
не зацiкавити науково мислячу iстоту. Щоправда, термiн цей дуже неточний.
Доцiльнiше цей парадокс було б охрестити "оберненiстю явищ" або
"оберненiстю ходу iсторичних процесiв". Та не буду розповiдати про це
детально, - капiтан Небреха по-хлоп'ячому пiдморгнув, - мiй юний штурман
матиме доволi часу, щоб самотужки опанувати цю гiпотетичну теорiю. А суть
уу, як на мiй погляд, така: подорож у часi цiлком можлива не тiльки
вперед, а й назад. Що ви скажете про рекордний стрибок через тисячолiття
назадгузь?
- Машина часу? - вражено запитав я.
- Якби я мав машину часу, - заперечив мiжзоряний вовк, - я б оце не
шукав супутника для навкологалактичного рейсу.
- Хай так, - промимрив я, не знаючи, що й подумати. - Але ця теорiя,
капiтане, далека вiд практики. Iнакше про неу писали б в усiх пiдручниках.
- Погано ти читав пiдручники, - гостро кинув Небреха, занурюючись у
димову завiсу вiд вусiв до протеза. - Ще до того, як теорiя виникла, уу
блискуче було пiдтверджено практичним досвiдом. I цей факт заресстровано
навiть у художнiй лiтературi. Згадай вiдомий роман Жюля Берна "80 днiв
навколо свiту". Його героу вирушили у кругосвiтню подорож на схiд Сонця. I
що ж сталося? Вони прибули у вчорашнiй день! А якi були б наслiдки, якби
невтомнi мандрiвники у такий свосрiдний спосiб подорожували не в обмежених
земних масштабах, а в космiчних? Чи не повернулися б вони на батькiвщину у
добу первiсного суспiльства, коли нашi волохатi пращури мешкали в печерах
без парового опалення i ще тiльки вчилися трощити черепи кам'яними
сокирами?
Це справдi божевiльне припущення капiтана змусило мене знову
насторожитися. Невже на його енциклопедичний мозок вплинула шкiдлива
космiчна радiацiя, i нинi його могутнiй iнтелект животiс у полонi
хворобливоу фантазiу?
- Вельмишановний капiтане, - про всяк випадок солодко заспiвав я, - ваш
намiр вiдкривас нову iсторичну епоху космiчних мандрiв. Якщо я правильно
вас зрозумiв, ви ладнастеся повторити прадавнiй експеримент у величних
масштабах Сонячноу системи?
Капiтан Небреха поблажливо озвався з тютюновоу хмари:
- О! Я бачу, вже бринить слабкий промiнь свiтла у темнiй царинi
неуцтва! Але вiдзначу, що пiсля повернення з таких куцих мандрiв ми
 
Наші Друзі: Новини Львова