Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: середа, 21 жовтня 2020 року
Тексти > Тематики > Фантастика  ::  Тексти > Жанри > Повість

Народження Адама

Переглядів: 21436
Додано: 22.02.2003
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
отруснiй планетi, почувають себе як вдома.
Та хоч якi на цих трьох планетах природнi вiдмiнностi, еволюцiя за пару
сотень мiльйонiв рокiв мас зробити свос дiло. На планетах забуяс розумне
життя. I тодi настане iсторична мить, коли за круглим столом мiжпланетноу
конференцiу по обмiну досвiдом зустрiнуться такi рiзнi представники трьох
цивiлiзацiй: генiальний бронтозавр (вiн вже зараз мас аж три мозки - у
черепi, грудях i в хвостi), мудрий кам'яний гiсть з чарiвною кам'яною
квiткою i драглистий одноклiтинний iнтелект.
Аж тут я передбачаю одну прикру обставину: генiальний бронтозавр на
конференцiю не з'явиться, хоч би скiльки нагальних запрошень йому не
посилали.
Чому?
Невже вiн знехтус своуми досконалими iншопланетними родичами i оцим
недостойним мислячоу iстоти вчинком зганьбить високорозвинену цивiлiзацiю
ящерiв?
Нi i ще раз нi!
Просто нещасний тримозковий бронтозавр приречений еволюцiсю на
безславну загибель. Мiсцевi гiганти нiколи не подарують Всесвiту мислячих
чудовиськ...
По-перше, рептилiу не мають потових залоз, цих надiйних
терморегуляторiв тiла. Навiть зараз вони вдень лякливо ховаються вiд
сонячних променiв у вологих сутiнках джунглiв. Варто ум висунутися просто
неба, як вони всi до одного сконають вiд сонячного удару.
По-друге, у потвор надто повiльний обмiн речовин. Отже, вони
неспроможнi швидко акумулювати життсву енергiю.
А по-третс (i це найголовнiше!), у рептилiй вельми висока
пристосованiсть до обмежених парникових умов, що нинi запанували на
планетi. Справа в тiм, що еволюцiя не передбачас геофiзичних змiн, а
природа сипле ними, як з рогу достатку. Таким чином, тiльки-но на планетi
станеться якась катастрофiчна клiматична змiна, як геть усi монстри
загинуть.
Що ж робити високорозвиненим цивiлiзацiям iнших свiтiв?
Сидiти i склавши руки спостерiгати трагедiю планети?
Але ж це приведе до зриву вiдповiдальноу мiжпланетноу конференцiу!
Чи не краще шляхом свiдомого експерименту виправити фатальнi помилки
еволюцiу? Чи не краще створити якiсно нову перспективну iстоту i канчуком
думки прискорити уу розвиток?
А на планетi с всi умови для життя сймодiючих штучних створiнь, що
самовдосконалюються на основi хiмiчного синтезу бiлкiв з амiнокислот за
допомогою i управлiнням кислот нуклеунових. От, скажу я вам, це будуть
молодцi! Менi так i кортить у темпi мого друга капiтана Небрехи - за
пiвоберта планети навколо осi - злiпити зразок: автономну довгодiючу
аналiтичну машину, скорочено АДАМа. I тодi еволюцiя покотиться вимощеним
мосю думкою битим шляхом, не звертаючи на випадковi манiвцi.
Але, як бачите, я досi нiчого не роблю. Тiльки марную дорогоцiнний час,
тiшачись у своуй художнiй майстернi. Знасте, виточую з наймiцнiших каменiв
скульптурнi автопортрети на добру згадку майбутнiм хазяям планети. Оце у
джунглi одного з материкiв я вже накидав тисячi кам'яних куль. Всi вони -
копiя я!..
...Конструктор журливо замовк i навiть припинив гойдатися.
Це було моторошне повiдомлення. Адже коли вiн i далi розважатиметься
лише власними автопортретами, людство нiколи не виникне на Землi, i нам з
капiтаном нi до кого буде повертатися. Уся наша навкологалактична подорож
виявиться марною.
Очевидно, такi ж тривожнi думки вирували i в головi Небрехи, бо вiн
виринувз тютюновоу хмари i стурбовано запитав:
- Що ж гальмус вашу благородну справу, конструкторе?
- Так! - рiшуче пiдтримав я капiтана. - Чому ви зволiкасте? Майбутнс
людство вам нiколи не подарус цього злочинного байдикування! А що скажуть
кам'янi мудрецi та одноклiтиннi iнтелекти?
- Рiч у тому, - сумовито вiдповiв 4пi-ер-квадрат, - що я нiяк не
придумаю вдалоу естетичноу форми. Не буду ж я лiпити розумних павукiв або
мислячих восьминогiв? Фу! Погань яка! Правда, бiлкового АДАМа можна було б
виготовити за власним образом та подобою, але це значить накликати на
цивiлiзацiу галактики ЗС-295 майже непоправне лихо...
- Що ж вас страшить, мiй смiливий колего? - поцiкавився капiтан
Небреха.
- Бачите, каштане, - милостиво пояснив 4пi-ер-квадрат, - галактика
ЗС-295 перебувас на величезнiй вiдстанi вiд Чумацького Шляху. Свiтло
пробiгас його за п'ять з дев'ятьма нулями рокiв. До того ж галактичне
скупчення рiзних зiрок рине усе далi в безоднi Всесвiту з швидкiстю сто
сорок сiм тисяч кiлометрiв на секунду. Отже, щосекунди вiдстань
страхiтливо зростас.
- То й що з того? - не зрозумiв його я, чим заслугував осудливий погляд
капiтана Небрехи.
- А те, мiй юний друже, - з притиском вiдповiв наш гiсть, - що коли моу
земляки вдруге завiтають на цю планету, спливе стiльки часу, що
високотехнiчна мiсцева цивiлiзацiя вже сама буде скеровувати еволюцiйний
розвиток на iнших планетах. I я побоююся, що тодi спалахне вперта наукова
суперечка на тему - хто кого сотворив? I навiть наперед не скажеш, хто
кого перекричить. Один такий випадок у нашiй практицi вже був. Ми вже
навченi гiрким досвiдом! Адже це факт, що кулi з Крабовидоу туманностi
вважають нас своуми кiбернетичними витворами i тицяють нам пiд нiс своу
iсторичнi хронiки! Яке нахабствоу Але нашi iсторiографи, хоч нiяк не
знайдуть в архiвах вiдповiдноу довiдки, обстоюють протилежну думку, бо вже
сто мiльярдiв рокiв не втрачають надiу оту довiдку знайти... А без довiдки
хiба хто вiрить кому?
Атож, це була вельми поважна причина.
Я пригнiчено мовчав, нiби отой приречений бронтозавр. Навiть рептилiя з
уу трьома мозками нiчого путнього не придумала для свого порятунку, де там
думати менi. Все в головi сплуталося, мов скуйовджене волосся.
"Як же так? - почав розчiсувати я своу думки. - Iсную я взагалi чи не
iсную? Якби 4пi-ер-квадрат не створив АДАМа, ми б з капiтаном Небрехою не
вирушили у мандри. А оскiльки це сталося, значить, конструктор таки зробив
дiло. Порядок!"
I я з побожнiстю почав дивитися на нього, терпляче чекаючи порятунку.
Та допомога прийшла зовсiм з iншого боку.
- Конструкторе, - тихо мовив капiтан Небреха, - чи подобасться вам мiй
рангоут, або, як ви кажете, форма? Чи не суперечить вона вашим естетичним
поглядам?
- Капiтане, - озвався 4пi-ер-квадрат, з насолодою оглядаючи з усiх
бокiв показну постать Небрехи, - бiльш досконалоу, бiльш вмотивованоу,
бiльш вродливоу форми менi не знайти! О, я вiддав би усi своу патенти, аби
бути автором такоу незрiвнянноу iстоти, як ви, мiй галактичний друже!
- Тож дерзайте, конструкторе! - наполiг капiтан Небреха.
4пi-ер-квадрат мало не впав. Та через недосконалiсть його форми йому не
вдалося наочно продемонструвати свiй граничний подив. Вiн тiльки захитався
з боку на бiк.
- Як? - заволав вiн. - Невже ви ладнi стати моум натурщиком?
- Так!
- I вас не лякас жахлива перспектива дискутувати на тему, хто кого
сотворив?
- Анiтрохи!
- Але ж майбутнi поколiння пiддадуть сумнiву всi вашi докази!
- Хай пiддають...
- Капiтане, хочете вiрте, хочете не вiрте, а ви - герой! Ваша
смiливiсть не мас меж!
- Я весь до ваших послуг, колего, - ще раз пiдкреслив капiтан Небреха.
- Вiд вусiв до протеза!
- Ой-ой-ой! - зойкнув конструктор, наче його несподiвано чимось
штрикнули. - Все пропало, капiтане! Я ж зовсiм забув про ваш протез! От
 
Наші Друзі: Новини Львова