Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: середа, 21 жовтня 2020 року
Тексти > Тематики > Фантастика  ::  Тексти > Жанри > Повість

Народження Адама

Переглядів: 21435
Додано: 22.02.2003
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Я волiв ух обох стиснути в обiймах. Та це було неможливо. По-перше, це
суперечило б усяким нормам дипломатичного етикету, а по-друге, конструктор
мав у попереку метра пiвтора. Та й Небреха, нiвроку, не дуже поступався
йому габаритами.
I тодi я вiдклав своу нотатки, вийшов з коробки i хоробро взяв слово.
- Конструкторе! Капiтане! - схвильовано вигукнув я. - Ваша слава i
подвиги, як i сам Всесвiт, не мають меж! Один у вас генiально починас,
другий генiально завершус. Хай живе науковий симбiоз двох цивiлiзацiй!
Ура!
Куля аж пiдстрибнула вiд задоволення, а Небреха лагiдно глянув на мене.
- Капiтане, а непогано сказано, - оцiнив мою щиросердну промову
4пi-ер-квадрат.
- Здорово! - охоче погодився з ним Небреха.
- Хто цей чарiвний юнак? - нiжно запитав 4пi-ер-квадрат.
- Мiй штурман Азимут, - гордо пояснив мiжзоряний вовк.
Та раптом сферична поверхня кулi затьмарилася.
- Невже ще один знаменитий дослiдник? - чомусь стурбувався конструктор.
- Та нi, вiн ще початкiвець, - заспокоув його капiтан Небреха.
- Ах, так! Оце присмно! - з неприхованою радiстю мовив чужинець. -
Надзвичайно присмно! Мiй юний друже, я дозволяю тобi потриматися за мою
кiнцiвку.
Мабуть, колись менш врочисто висвячували на лицарiв, нiж мене у друзi
видатного галактичного конструктора, неодмiнного почесного члена усiх
iснуючих та майбутнiх академiй i фiлантропiчних закладiв. Менi навiть
здалося, що я припав йому до серця бiльш, нiж сам капiтан Небреха, хоч
який уславлений вiн був.
- Конструкторе, - гостинно сказав капiтан Небреха, - дозвольте
запросити вас до нашоу ракети на тюбик пасти.
4пi-ер-квадрат не пручався.
- Охоче приймаю ваше запрошення, колего, - виховано гойднувся вiн. -
Але з тiсю умовою, що й ви завiтасте до мене на сухiврю з хлорели.



10. ЕКСПЕРИМЕНТИ КОНСТРУКТОРА 4ПI-ЕР-КВАДРАТ

Наша затишна коробка буквально зачарувала 4пi-ер-квадрата. Щоправда, не
малу роль у цьому вiдiграла кавказька антиречовина, якою капiтан Небреха
щедро сервiрував нехитрий снiданок.
Все тут вражало нашого допитливого гостя.
Немудрящий механiзм ходикiв просто розчулив видатного конструктора. Вiн
вмостився пiд глеком з висококалорiйною пастою, що правив за гирю, i
замрiяно цокав, iмiтуючи мелодiйнi ритми старенького годинника:
- Тiк-так, тiк-так, тiк-так...
Але найдужче його принадили нашi гамаки.
Вiн, як вправний циркач, перелiтав з сiтки на сiтку, у веселому захватi
пiдстрибував на пружному плетивi хлорели i натхненно волав:
- Та у вас райський куточок! I хто тiльки додумався до цих талановитих
пристроув? Я не стрiчав ух на жодному зорельотiу Усе крiсла та лiжка...
Вiд цих пишних дифiрамбiв капiтан Небреха аж зашарiвся. Ясно, пiсля
такоу вiдвертоу похвали з його боку було б негарно казати про себе. От
менi й довелося узяти вiдповiдальнi обов'язки гiда.
- Це капiтан, - вiдповiв я на запитання конструктора, - подбав про наш
комфорт... Вiн все вмiеi
- Колего, - захоплено мовив конструктор, звертаючись до Небрехи, -
багато я бачив генiальних i навiть надгенiальних винаходiв, та й сам маю
купу патентiв, але такого бачити не доводилося. Це справдi матерiальне
втiлення гнучкого плетива ваших мозкових звивинi
I вiн знову, мов легкий м'ячик, з щасливим вереском перелетiв з гамака
в гамак.
- Ви ще не все знасте, - невгавав я. - Звернiть увагу, ваша
генiальнiсть, сiтки сплетено iз скрутнiв хлорели. Оцi скрутнi врятують нас
у скрутi. На випадок чого, ух можна розтовкти у ступi i зварити чудову
юшку. I врахуйте, конструкторе, обидвi сiтки капiтан сплiв рiвно за
пiвоберта оцiсу планети навколо свосу осi!
- Мудра голова та ще золотi руки! - вражено вигукнув наш гiсть. -
Капiтане, ви зробите мене найщасливiшою кулею у Всесвiтi, якщо подарусте
креслення цього казкового приладу. Ваше iм'я увiйде в iсторiю галактики
ЗС-295, як найбiльшого уу благодiйника. Присягаюся подвiйною дiаграмою
народження понаднових зiрок!
- Та що ви, - з винятковою скромнiстю озвався капiтан Небреха i, щоб
приховати за тютюновою завiсою свос недоречно сяюче обличчя, заходився
натоптувати люльку. - Давайте, мiй любий колего, лiпше не будемо
перевантажувати коробку зайвими комплiментами, хоч якi б об'сктивнi вони
не були. Я пропоную вам, конструкторе, товарообмiн, щоб нiхто не подумав,
нiби ви ошукали старого тубiльного капiтана.
- Оце дiло! - зрадiв 4пi-ер-квадрат. - За креслення гамака я, не
замислюючись, вiддам вам власну шапку-невидимку i ще всевидюще око на
додачу!
Я аж затамував подих.
Шапка-невидимка! Всевидюще око! Отакi скарби за гамак з хлорели! О
небо, вже через такi сувенiри варто було б вирушити у цю незвичайну
подорож!
Але капiтан Небреха розвiяв моу надiу, як протяг розвiюс тютюнову
хмару.
- Знання, конструкторе, - некорисливе зауважив вiн, - дорожчi над усякi
скарби. Тiльки вони збагачують мислячу iстоту.
- Ця iстина така ж непомильна, як i те, що 2 в квадратi i 2х2 дорiвнюс
4! - пiдтакнув 4пi-ер-квадрат. - Але до чого ви, колего, ведете?
- До товарообмiну, мiй вчений друже, - пояснив капiтан Небреха. - Я вам
- креслення, ви менi - розповiдь. Бо над усе я волiю послухати розповiдь,
як ви налагоджували еволюцiу на цiлинних планетах, про що ви були ласкавi
згадати пiд час нашого присмного знайомства. Якщо, звичайно, гамак i
наладка еволюцiй - рiвноцiннi речi...
- Капiтане, ви грабусте самi себеу - цiлком справедливо вигукнув
4пi-ер-квадрат.
Я теж осудливо дивився на затятого капiтана. I, як виявилося, недарма,
бо в особi кругловидого конструктора вiн собi знайшов достойного, як
оповiдача, конкурента. Такоу дивовижноу розповiдi я нi доти, анi пiсля не
чув i, певно, вже не почую.
- Що ж, друзi моу, - повiв 4пi-ер-квадрат, легенько погойдуючись на
гамаку, - як розповiдати, то розповiдати...
Почну з двох основних положень iстотологiу. Перше: життя на планетах
виникас, не чекаючи мислячих диригентiв. Друге: форми його такi ж
розмаутi, як i природнi умови небесних тiл.
Вiзьмемо для прикладу планетну систему свiтила, пiд ласкавими променями
якого нам пощастило зустрiтися.
На першiй планетi ми знайдемо вайлуватих, неповоротких i важких
кам'яних створiнь. IПестилапi i двоголовi, вони бездумно гризуть кам'янi
стовбурини кристалiчних рослин або винiжуються у розпеченому баговиннi пiд
несамовитим жаром вельми близького Сонця. Це кварцевi iстоти. Свiт ожилого
каменю.
А що ми бачимо отут, на третiй планетi?
Гiгантських холоднокровних рептилiй з мiкроскопiчним мозком. Вони
бояться навiть цього лагiдного дня i ховаються у затiнку дерев або
охолоджуються у прибережних морських водах. Лише у сутiнках та вночi вони
безтямно роздирають один одного, щоб пiдживити своу велетенськi тiла.
А тепер завiтаймо на п'яту, найбiльшу планету системи.
Там вирують бездоннi амiачнi океани i шаленiють страхiтливi азотнi
урагани. Але циклопiчнi амеби та велетенськi iнфузорiу, що нинi царюють на
отруснiй планетi, почувають себе як вдома.
 
Наші Друзі: Новини Львова