Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: середа, 21 жовтня 2020 року
Тексти > Тематики > Фантастика  ::  Тексти > Жанри > Повість

Народження Адама

Переглядів: 21433
Додано: 22.02.2003
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
вертольота-перевертня вiдкрилися якiрнi шлюзи i на волю з брязкотом
вивалився перший якiр.
Вiн був незвичайноу конструкцiу. Замiсть павукоподiбного гачка ми
побачили, що на ланцюгу гойдасться важкий рогалик. Один рiг пофарбований у
червоний колiр, а другий у синiй. Той, хто вивчав хоча б початковий курс
фiзики, одразу ж здогадався б, що це - звичайний магнiт.
Так, це був магнiт!
Вiн безладно гойдався, наслiдуючи обережнi рухи вертольота, аж поки не
пiдплив до коробки i не прикипiв до уу обшивки.
Шум гвинтiв одразу вщух. Товстенний ланцюг напнувся, мов струна. Наша
коробка надiйно врiвноважувала силу тяжiння Землi. З вертольота на грунт
впала мотузяна драбина.
Нарештi! Час зустрiчi, яку я так палко чекав, настав. Ось коли все
з'ясусться!
Капiтан Небреха надiв бушлат, розправив вуса й поважно вийшов з
коробки.
Аж раптом сталося диво дивне.
З вертольота, замiсть людини, на яку я очiкував, викотилася величенька,
геометричне правильна куля, бiла, мов снiг, i прудка, як ртуть.
Жвава i юрлива, вона хутко пiдкотилася до капiтана Небрехи.
Я тiльки ошелешено лупав з коробки очима, дивлячись на це дивовисько, а
капiтан - хоч би що - стоуть як вкопаний i незворушно чекас, що буде далi.
Вiдтак правий бiку у кулi несподiвано випнувся, i з утвореноу пухлини
миттю видовжилася гнучка, дещо схожа на шланг кiнцiвка з сiмома пальцями.
Куля привiтно помахала нею в повiтрi i присмним баском мовила:
- 4пi-ер-квадрат!
I тут капiтан далекого мiжзоряного плавання Небреха (вже в котрий раз!)
вразив мене свосю неймовiрною винахiдливiстю.
Не гаючи анi секунди, вiн теж привiтно помахав рукою i з природженою
гiднiстю, яка нiде, нi за яких умов, нi перед ким не зраджувала його,
вiдрекомендувався:
- Небреха!
А тодi дружньо потиснув кулi уу гнучку кiнцiвку.



9. ДВОБIЙ IНТЕЛЕКТIВ

Для моух передбачень зустрiч з мислячим колобком була фатальною. Адже
сама його зовнiшнiсть красномовно свiдчила, що ми зустрiлися не з далекими
нащадками, а з чудернацьким представником високотехнiчноу iншопланетноу
цивiлiзацiу.
Далебiу Капiтан Небреха не помилився. Ми таки залетiли у катзна-яку
безодню доiсторичного часу.
Та, незважаючи на цю прикру для мене невдачу, я радiв уй, мов школяр
несподiванiй п'ятiрцi.
Подумати тiльки, ми здибали на свiтанку геологiчноу бiографiу Землi
космiчного брата по розумуi
Авжеж, що не кажiть, а якби не дивовижна впертiсть капiтана Небрехи,
оця доiсторична зустрiч нiколи не була б заресстрована у бортовому
журналi. Навiть капiтан Козир не мiг би похвалитися чимось подiбним, хоч
би скiльки вiн рився на звалищi своух космiчних спогадiв.
Бачили б ви, з якою зворушливою щирiстю розмовляли 4пi-ер-квадрат i
Небреха.
Вони, як рiднi брати, що довго не бачилися, квапилися розповiсти один
одному про своу незлiченнi заслуги, намагаючись жодним необережним словом
не принизити себе в очах спiврозмовника.
ухнi слова стикалися, мов блискавки, освiтлюючи iнтелектуальну велич
обох цивiлiзацiй. У словах 4пi-ер-квадрата я впiзнавав несхибну вдачу
Небрехи, а в капiтанових словах - гостроту думок мiжзоряного брата.
Та краще викладу ухнiй дiалог вiд слова до слова, щоб кожна кома стала
надбанням iсторикiв, яким не завадило б привселюдно подякувати менi, що я
той дiалог не полiнувався занотувати.
Щойно капiтан Небреха вiдрекомендувався, як 4пi-ер-квадрат вiд душi
мовив:
- Така радiсть!
- Ще б пак! - погодився капiтан.
- А чи уявлясте ви, хто я? - повiв далi привiтний колобок. - Якби ви це
уявили, ваша радiсть була б ще бiльшою. Та не буду iнтригувати вас. Тож
слухайте: я - Великий Шукач Помилок, Наладчик Еволюцiй Вищого Розряду,
Конструктор Мислячих Iстот з далекоу галактики ЗС-295! Почесний член усiх
можливих i неможливих академiй та фiлантропiчних закладiв! Батько сучасноу
галактичноу iстотологiу! Я шукаю на всiх космiчних путiвцях цiлиннi
планети, що тiльки пробуджуються до органiчного життя, i колонiзую ух
штучними мислячими iстотами. Ось у кого ви мали честь потримати кiнцiвку!
- Авжеж, з вами цiкаво познайомитися, - негайно пiдхопив запропоновану
тему капiтан Небреха. - А чи здогадустеся ви, добродiю, кого бачите перед
себе? Навiть вам, конструкторе, розгризти цей горiшок було б так само
важко, як менi запалити люльку з протилежного кiнця. Та не буду морочити
вас цiсю непотрiбною зараз загадкою. Знайте ж: я - Невтомний Шукач Пригод,
Капiтан Далекого Мiжзоряного Плавання, Дослiдник i Географ Всесвiту з
Чумацького Шляху! Я прокладаю космiчнi траси до нових заселених свiтiв,
щоб першому з зореплавцiв на невiдомих розумних iстот подивитися i себе
показати. Ось кому ви мали честь потиснути руку.
- Але погодьтеся, капiтане, - делiкатно натякнув на своу видатнi
заслуги 4пi-ер-квадрат, - якби я не заселював новi планети, ваша професiя
була б зайвою. До кого б ви тодi лiтали?
- А ви, конструкторе, - скромно вiдповiв йому капiтан Небреха, - зважте
на той незаперечний факт, що якби не моу мандри, ваша робота була б
марною. Хто знав би про неу?
- Те-те-те! За свос життя, капiтане, я заселив стiльки планет i
сотворив так багато найрiзноманiтнiших iстот, що у мене вже майже
вичерпалася фантазiя! От!
- Ах-ах-ах! До речi, конструкторе, я й сам це помiтив, бо менi вже
бракус оригiнальних недослiджених цивiлiзацiй.
- Капiтане!
- Конструкторе!
Як бачите, за своум iнтелектуальним рiвнем уславлений капiтан Небреха i
конструктор 4пi-ер-квадрат анiтрохи не поступалися один одному.
- Капiтане, - ввiчливо поцiкавися 4пi-ер-квадрат, - невже ви
один-вдиний у Всесвiтi зореплавець?
- Конструкторе, - чемно запитав Небреха, - невже ви один-сдиний у
Всесвiтi творець?
- Ви, капiтане, лише ресстратор цивiлiзованих свiтiв! - вiддав Небресi
належну йому шану колобок.
- А ви, конструкторе, - вiдзначив його успiхи Небреха, - не бiльш як
пбмiчник природи!
- Що ж, з вами неможливо не погодитися, - зiтхнув 4пi-ер-квадрат.
- Так само, як i з вами, - насупився Небреха.
Менi давно кортiло втрутитися у цю легендарну розмову, та я аж нiяк не
встигав докинути хоч би одне iсторичне слово.
Аж ось капiтан i конструктор замовкли i тiльки важко хекали, наче разом
з мiфiчним Сiзiфом тягали на величезну гору кам'янi брили.
З усього було видно, що спiврозмовники цiлком вичерпали тему. I
справдi, це я мушу наперед зазначити, вони уу бiльше нiколи не торкалися.
Вже з першоу вступноу бесiди Небреха i 4пi-ер-квадрат досягли повного,
взасморозумiння. I де тiльки каштан навчився дипломатiу?
Я закохано дивився на двох мовчазних титанiв.
4пi-ер-квадрат задумливо гойдався з боку на бiк, а Небреха зосереджено
колупав протезом грунт.
Я волiв ух обох стиснути в обiймах. Та це було неможливо. По-перше, це
 
Наші Друзі: Новини Львова