Два розп’яття
ДВА РОЗП’ЯТТЯ
1. НИЗЬКЕ
Постать видніла на тлі виношеного еспанського неба. Вона була ширша вздовж рамен, ніж від голови до ніг. Чоловік був кремезний. Він мабуть тяжко працював за життя. Мозолі на його долонях були так подібні до цвяхів, що важко було розрізнити одні від других. Нігті були чорні, мов викуті з заліза. Чоловік мав на собі сорочку з грубого, небіленого полотна. Вона була зав’язана мотузкою довкола кісток, немов мішок. Кістки ж випиналися з-під шкіри, великі й круглі, мов картоплини. Стопи були напрямлені вниз. Пальці майже торкалися землі. Віяв легкий вітерець і ворушив траву, так, що вона лоскотала чоловікові стопи. Горобці пурхали туди й сюди серед трави, неясні, як хмарки пилу. Вони десь там, видно, мали гнізда. Серця пищали, як пташенята .....