Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: понеділок, 16 вересня 2019 року
Тексти > Жанри > Поезія

1970,1991 / З циклу «Поезії про ніщо» :

Чоловік вмирає

Переглядів: 2250
Додано: 28.07.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
<
1
>
ЧОЛОВІК ВМИРАЄ

Відвертається від своїх
рук, як від друзів, що прийшли
його відвідати, і скоро
вийдуть із кімнати, немов
картини, здіймає сліди
зацікавлення світом зі
щік, доземних, наче
стіни, як постіль, яку
треба випрати, зв’язує
віддих у велик념xបņ��нок у
грудях, змітає із
очей блиск і навіть частину
їхнього кольору, як багато
малих предметів зі
столу, забуває всі
болі і приємності, які
пережив, як справи, які
нарешті зумів полагодити, ще
раз розглядається по тілі, як по
пустій хаті, й виходить
крізь двері, крізь
які не пускають нікого ні нічого.

Поблизу, хоч і за
стіною, каміння далі
цвіте своїм цвітом,
що не в’яне, але й не
росте ніколи, і на трісненій
скелі неба зоря повзе
кудись, червона
і квола, як мурашка.

 
Наші Друзі: Новини Львова