Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 25 травня 2019 року
Тексти > Тематики > Публіцистика  ::  Тексти > Жанри > Нарис

Геополітичні орієнтири нової України

Переглядів: 9979
Додано: 09.03.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Джерело: www.ukrnationalism.org.ua
Хай живе спільність праці!
Масова продукція - це найбільш успішна у сучасному світі форма продукції, але вона не дозволяє нікому (жодному класові!) вивищувати себе чи відокремлюватися. У цій продукції існує цілковита залежність усіх працюючих мас краю. Лише завдяки цій залежності існує високий рівень життя працюючих. Масова продукція - здобуток витворення багатств шляхом його розподілу.
Постулат і збагачення українських мас існуватиме тоді, коли зростатиме купівельна спроможність громадян при збільшенні виробництва товарів. Старі форми життя, що дозволяли животіти тим, які важко працюють на землі, проминуть в Україні.
Єдність праці - це єдине, що веде до зростання можливості мас!


Лад
Лад - святе слово, коли він від Бога!

У праці українець не любить бути сам по собі, він завжди готовий брати приклад із праці загалу - більшої чи меншої громади, яка його оточує. В усіх ділянках народного життя праця гурту стоїть вище праці одиниць. Дух краси наказує одиниці завжди бути у добровільному зв'язку з гуртом. Тому праця одиниці лише тоді вартість, коли вона сполучена із працею цілого гурту, із суспільством чи працею усієї нації.
У традиціях українських трудових організацій (чумацькі ватаги, спілки, робітничі артілі) завжди підкреслювалась органічність добровільного зв'язку одиниці з її гуртом. Навіть розвихрена бездержавністю сучасна інтелігенція швидко вкладається в рамки робітничих колон чи фахових корпорацій і радо там працює. Тільки непродуктивні «рвачі» й «путчисти», які намагаються руйнувати організацію, згадують на кожному кроці «український індивідуалізм». Ні, такий «індивідуалізм» - це розклад гуртової сили українців. Геть від такого «індивідуалізму»! Бо колективна сила, що добре зорганізована і пущена в рух, - це широкий потужний вал, який на розлогих землях зруйнує чужі і створить свої шляхи панування.
Придивляючись до праці українців, можна сказати, що вроджений лап їх - не лад сотень тисяч трудових груп, де хоч і існують особистості, але їхня праця обмежена добром груп. Лад не обіпреться цілком ніколи лише на бажання зорганізувати працю в краї. Потрібні ті, які надихнули б увесь край ідеєю росту і розвитку. Потрібні авторитету, які підсилювали б віру і вирощували енергію Духа.
Потреба авторитету у тому ладі, який би просвітлював і завжди давав моральну підтримку! - так каже Дух Української Нації.
Авторитет влади не може бути вичерпаний лише адмініструванням, ба навіть не може бути його часткою. Головним змістом ладу є його надщоденність, його одвічність і довговічність. В його символі мусить міститися символ і територіальні регалії Королів і Великих Князів, Козацьких, Кубанських і Донських; панування над морем Митридата Евпатора, а над суходолом - Володимира Великого! Шапка Володимира Мономаха і корона Данила Галицького, взяті з минулого, й одночасно найбільший символ - панування у майбутньому.
Лад у своїй надбудові мав би втілювати Дух Української Нації у всіх його стремліннях до творчості й очищення, широти і будівництва.
Своєю верхівлею Лад мав би єднатися із Божеським світлим початком! - у цьому запорука, що все те, що існує в державі, важливе і сполучене з мораллю предків; що вся держава стоїть на фундаменті світла і творіння.
Лад мусить бути освячений релігією!


Українська апостольська церква

Близиться Церква, про яку в глибині душі думає українець, -своєрідна Церква. У цій Церкві не буде чужинців-урядовців. Вони не будуть зайдами із чужих церковних осередків, із чужою нам душою. Не прийдуть тому, що осередок Української Церкви буде в Україні.
У цій Церкві не буде суперечок між представниками українців православних і греко-католиків. Усі кращі сили з цих віросповідань увіллються у прадавню Українську Церкву. Про цю Церкву думав великий князь Ярослав Мудрий, усамітнюючи у 1051 році Київську Митрополію. Цю Церкву заново закладав у Києві митрополит Василь Липківський, а пізніше (1922-1930) Микола Борецький разом із десятьма мільйонами віруючих. Про неї думають у совітщині мільйони українців, так, як думав той сірий відвідувач бсзбожницького музею у Почаївській Лаврі, що написав твердою рукою у книзі відвідувачів: «А я все ж схиляю голову перед Великим Невідомим!»
Церква ця мусить постати тепер, у час очищення нації, у час напруження її енергії і тяги до панування на рідній землі. Вона понесе світло релігії не тільки своєму народові, але й іншим народам, як було це за часів Володимира й Ярослава.
Ставши на горах Дніпрових, почув Він силу і призначення народу, де тоді перебував (св.Андрій) і сказав:
- На сих горах возсіяє благодать Божа!
Українська Апостольська святого Андрія Первозванного Церква закладена ще на початку зародження християнства, носієм якої був у наших землях апостол Андрій. Так як і римську Церкву благословив святий Петро, так і апостол Андрій поблагословив українську. Тому вона не менш первозванна, аніж інші апостольські Церкви світу.

--- КІНЕЦЬ ---


Оригінальний текст взято з сайту МНК:
www.ukrnationalism.org.ua

У *.txt форматував Віталій Стопчанський


 
Наші Друзі: Новини Львова