Близько до тексту
БЛИЗЬКО ДО ТЕКСТУ
Мене цікавлять людські обличчя — і в прямому сенсі, і в будь-якому іншому. Мене цікавлять прояви людського в людині. Я не надто вірю в титанів, симфонічних велетнів, „прометеїв духу", „гігантів мислі" — жива людина зі своїми, як тепер це називають, заморочками видається мені завжди цікавішою, завжди повнішою, завжди привабливішою. Жива людина невичерпна.
У пошуках Шевченка з живим людським обличчям я звертаюся знову до колись читаного, але вже свого часу забутого тексту — до його щоденника, ним самим не без французьких впливів названого „Журналом". Це — всього лише неповний рік із його життя, але дуже важливий рік:
звільнення з військової служби, адаптація до іншого (хотілося б вірити — вільного) існування, це кілька мимолітних „закоханостей проїздом", н .....