Останні поети
ОСТАННІ ПОЕТИ
Колись раніше я неодноразово чув про те, що в Америці, як і, зрештою, всюди на Заході, поезія не потрібна нікому. Що там поетів терплять лише із гуманності — ліберальному суспільству доводиться миритися з усілякими аномаліями, то краще вже якісь там поети, аніж серійні вбивці, чи, скажімо, ексгібіціоністи.
У цих судженнях достатньо багато як істинного, так і поверхового. Американська поезія продовжує жити. Вона являє себе, як власне й сама Америка, на різних рівнях і суспільних щаблях — від нобелівсько-університетських салонів до гангстерського репу смітників і промислових руїн.
В одній з незліченних музичних крамниць десь у глибинах Пенсильванії мені трапився плакат із трьома невимовне колоритними, товстими старіючими неграми в мішкуватому занедбаному шматт .....