Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 16 січня 2021 року

Так казав Заратустра

Переглядів: 73649
Додано: 18.10.2006 Додав: Самійло Немирич  текстів: 93
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Джерело: http://ukrlife.org/
Вгору злітає наше почуття; воно — ознака нашої плоті, ознака піднесення. Ознаками таких піднесень є імена чеснот.
Так проходить крізь історію плоть — у ствердженні і в борні. А дух — що він для плоті? Провісник її борні й перемог, товариш і відлуння.
Ознаками є всі імена добра і зла — вони не промовляють, вони тільки ваблять. Нерозумний той, хто хоче їх пізнати.
Пильнуйте, брати мої, кожної години, коли дух ваш схоче заговорити ознаками,— то буде початок вашої доброчесності.
Тоді ваша плоть піднесеться й воскресне; своєю радістю розкує вона дух, і він стане творцем і суддею, тим, хто любить і цілюще впливає на речі усі.
Коли ваше серце б'ється широко і наповнено, як могутній потік, благословення і небезпека для мешканців берегів — ось де початок вашої доброчесності.
Коли ви піднеслися над хвалою і осудом і ваша воля як воля того, хто любить, хоче панувати над усіма речами, то це — початок вашої доброчесності.
Коли ви відмовляєтесь від розніженості і м'якого ложа, а розпещені не годні відвабити вас від обраного, то це — початок вашої доброчесності.
Коли ви волієте одної волі і необхідністю називаєте переміну усіх потреб, то це початок вашої доброчесності.
Воістину, вона — нове добро і зло! Воістину, це — нове глибоке дзюрчання й голос нового джерела!
Вона, ця нова доброчесність,— влада; вона — панівна думка, а навколо неї мудра душа — золоте сонце, а навколо нього — змія пізнання.

2

Тут Заратустра замовк на хвилю і з любов'ю поглянув на учнів своїх. Потім так він продовжив мову свою — і голос його змінився:
— Залишайтеся, брати мої, відданими землі усією владою своєї доброчесності! Хай ваша щедра любов і ваше пізнання служать суті землі! До цього я вас закликаю.
Не дозволяйте своїй доброчесності відлітати від земного й битися крилами об вічні мури! О, як багато доброчесності завжди відлітало!
Повертайте, як я, відлетілу доброчесність знову на землю — так, знову до плоті й життя, щоб вона наділила землю своєю суттю, суттю людини!
Сотні разів відлітали вже й хибили і дух, і доброчесність. Ох, у нашому тілі ще й досі живе усе це засліплення і омана — плоттю й бажанням стали вони там.
Сотні разів спокушались уже й на манівці збивались і дух, і доброчесність. Так, спробою була людина. Ох, багато неуцтва й хиб стало нашою плоттю!
Не тільки розум тисячоліть — і безум тисячоліть проривається з нас. Небезпечно бути спадкоємцем.
Ми ще змагаємося крок за кроком з велетом випадком, і над людством усім досі тяжіла ще нерозважливість.
Нехай прислужиться дух ваш і доброчесність ваша, брати мої, суті землі — і знову означте цінність усіх речей! Через те ви повинні боротися! Через те ви повинні творити!
Пізнаючи, плоть очищується; у спробі пізнати вона підноситься; для того, хто пізнає, священні всі порухи; душа в піднесеного радіє.
Лікарю, зціли себе сам, і тоді ти поможеш своєму хворому. Коли він побачить своїми очима того, хто сам себе зцілює, для нього це буде найкращою допомогою.
Є тисячі стежок, на які ще ніхто не ступав, тисячі здорових способів життя і прихованих островів життя. Ще й досі не вичерпана і не розкрита людина і земля людини.
Пильнуйте і дослухайтеся, ви, самотні! Із майбуття віють вітри таємничими змахами крил, і до тонкого слуху долітають добрі вісті.
Ви, що сьогодні самотні, ви, усамітнені, колись вам доведеться стати одним народом: із вас, що обрали самі себе, має вирости обраний народ, а з нього — надлюдина.
Воістину, цілющою нивою має ще стати земля! І вже повивають її нові пахощі, що несуть зцілення — і нові сподівання!

3

Сказавши слова ці, Заратустра замовк, як той, хто ще не сказав свого останнього слова; довго він зважував нерішуче свою патерицю. Потім він так продовжив мову свою — і голос його змінився:
— Тепер, учні мої, я піду сам! Ви також ідіть, і також самі! Так хочу я.
Воістину, раджу я вам: ідіть від мене і захищайтеся від Заратустри! А ще краще — соромтесь його! Може, він вас ошукав.
Людина пізнання повинна не тільки любити своїх ворогів, але й уміти ненавидіти друзів своїх.
Погано віддячує учителеві своєму той, хто назавжди лишається тільки учнем. І чом би вам не поскубати вінок мій?
Ви мене шануєте, та що буде, коли одного разу надломиться ваша пошана? Остерігайтеся, щоб вас не розчавив ідол!
Ви кажете, що віруєте у Заратустру? Та що важить Заратустра! Ви — ті, що віруєте в мене? Та що важать усі віруючі!
Ви ще не шукали себе, а вже знайшли мене. Так чинять усі віруючі, тому так мало важить будь-яка віра.
Тепер я наказую вам згубити мене і знайти себе, і аж тоді, як усі ви мене зречетесь, я знову прийду до вас.
Воістину, брати мої, іншими очима тоді я шукатиму загублених своїх, іншою любов'ю я вас тоді любитиму.
І колись ви ще маєте стати моїми друзями й дітьми одного сподівання — тоді я захочу втрете побути з вами, щоб святкувати разом великий полудень.
І це той великий полудень, коли людина стоїть на середині свого шляху від звіра до надлюдини і святкує свою дорогу до надвечір'я як найвище своє сподівання, бо це дорога до нового світанку.
І той, хто простує до схилку, благословить тоді сам себе, бо він був сполучною ланкою, і сонце його пізнання стоятиме в зеніті його полудня.
«Померли усі боги; тепер ми хочемо, щоб жила надлюдина»,— така має бути у час великого полудня наша остання воля!

Так казав Заратустра.

З німецької переклав Анатолій ОНИШКО

 
Наші Друзі: Новини Львова