Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 22 вересня 2019 року
Тексти > Жанри > Детектив  ::  Тексти > Тематики > Фантастика  ::  Тексти > Жанри > Повість

Народження Дестроєра

Переглядів: 29500
Додано: 13.09.2005 Додав: Bobua  текстів: 38
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 1
Сканував: не скановано Джерело: російський текст на сайті Lib.ru

Уорен Мерфі, Ричард Сепір. Народження Дестроєра


випуск 1, книжка 1 з циклу «Дестроєр»


Повна TXT версія



— — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — —
переклад на українську мову — Володимир Ільницький
літо 2005 року.
— — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — —


Вступ (від перекладача)

Переклад, безперечно, може містити помилки. Особливо, якщо врахувати, що великий академічний словник я купив вже після перекладу. Якщо Ви бажаєте посприяти вдосконаленню перекладу, то надсилайте Ваші зауваження на адресу: Bobua_translate@ukr.net.

Крім того, хочу знайти редакторів для інших своїх перекладів. Але, оскільки робота не прибуткова, то платити не зможу.

Вдосконалення: етап перший

Для того, щоб кількість абзаців в тексті, який Ви читатимете, дорівнювала кількості абзаців в тексті, який я потім виправлятиму (це значно прискорить внесення виправлень), краще беріть для читання заархівований {(zip, 125 кБайт) текстовий файл цієї книжки. } Він значно зручніший для читання: містить абзацні відступи, а між абзацами нема проміжків (таких як в цьому HTML документі).

Текст з якого я з здійснював переклад має бути на www.lib.ru (шукайте за ключовим словом «Дестроєр»). Якщо матимете потребу подивитися як було написано в оригіналі, то відшукайте унікальне слово в перекладі (поблизу від потрібного фрагменту), перекладіть його на російську і шукайте в російському тексті.

Рекомендую наступний спосіб позначення зауважень в тексті при читанні. Перед (або всередині) неправильним словом чи фрагментом ставте букви ё. Для цього читати потрібно в текстовому редакторі, наприклад, {Bred v2.1.6 } або EditPlus v2.11 (запам’ятовують позицію при закритті документу). Для зручності колір тексту виберіть RGB (червоний, зелений, синій) = 0,170,88 і розмір пунктів з 20, колір фону RGB = 52,52,52 (зелені букви на темно-сірому фоні).

Не рекомендую позначати недоліки кольором, бо для цього потрібно буде зберігати документ в складнішому форматі і можуть виникнути проблеми з відкриттям; можливо, що незрозуміло буде мені, який тип помилки в позначеному фрагменті.

Кількість букв ё залежатиме від типу помилки:

1) неперекладені слова (суржик) — одна буква: ё. Бажано також вказувати (в дужках) той варіант слова, який Ви пропонуєте замість поточного.

2) орфографічні помилки (неправильне написання слова) — дві букви: ёё

3) граматичні помилки (коми, тире) — три букви: ёёё

4) неправильний текст або не розумієте прочитаного — чотири букви: ёёёё

5) інші помилки (наприклад, неперекладені фразеологізми) позначайте як вважаєте потрібним, але не забудьте вказати, що означає Ваше позначення.

Якщо Bred v2.1.6 настирно не бажає відкривати текст в кодуванні ANSI 1251 (як, наприклад, було деякий час в мене, при роботі з результуючим TXT файлом), то замість того, щоб після кожного запуску змінювати кодування, простіше буде ставити букву q замість ё. Але так має бути по всьому документу. І використовувана буква (наприклад, q) має бути унікальна (не зустрічатись будь-де інде в документі).

Вдосконалення: етап другий

Якщо помилок Ви позначили небагато (до десяти), то можна вирізати фрагменти з помилками і надіслати їх мені в одному заархівованому текстовому файлі.

Якщо помилок незліченна кількість :-), то краще, НЕ змінюючи кількість абзаців і речень в тексті, надіслати весь текст з зауваженнями мені, знову таки, в одному заархівованому файлі.

Вдосконалення: етап завершальний

Оскільки я не маю постійного доступу до мережі Інтернет, то може минути тривалий час між відправленням Вами зауважень і їх ліквідацією в тексті. Пароль від вищевказаної скриньки я може дам ще комусь, щоб врятувати її від автоматичного знищення.

Але так чи інакше, всі зауваження (які прийме і збереже безкоштовна поштова скринька) будуть розглянуті, Ви отримаєте лист-відповідь з підтвердженням про надходження до мене Вашого листа і автори врахованих зауважень будуть згадані на початку тексту в розділі «Редагування №__» (відсортовані в порядку надходження листів).

Примітки до перекладу

Я свідомо винищував в тексті подвійні, потрійні, .... N-кратні заперечення.

Англійська фраза Nobody knows традиційно перекладається, чомусь, на нашу мову як «ніхто не знає», тоді як має бути «ніхто знає» або, для милозвучності, «всі не знають».

Тому не присилайте зауваження до фраз, в яких я винищив зайві заперечення, бо я не буду їх усувати.

— — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — —



— — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — —
Редагування №1
Михайлина Косак. 123 зауважень (всіх типів) враховано.
— — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — —


— — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — —
переклад на російську мову — К. Успенський
Видавничий центр «Гермес» 1994
OCR Сергій Васильченко
— — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — —





РОЗДІЛ ПЕРШИЙ



Всі прекрасно розуміли, чому Рімо Уільямс повинен вмерти. Близьким друзям начальник ньюаркської поліції зізнавався, що Уільямс — просто кістка, яку кинули борцям за цивільні права.
— Де це бачено, щоб поліцейського відправляли на електричний стілець? Та й ще через кого? Через якогось торгаша наркотиками? Гаразд, відстороніть хлопця від служби. Ну виженіть в крайньому випадку. Але стілець?! Якби цей тип не був чорним, Уільямса не засудили б.
Журналістам начальник поліції заявив:
— Це трагічне непорозуміння. Уільямс завжди був у нас на гарному рахунку.
Газетярів на полові не проведеш. Вони-то знали, чому Уільямс повинен вмерти: він — просто псих. Та хіба ж можна такого знову випускати на вулицю? Та як він узагалі потрапив у поліцію? Побив цього бідолаху до півсмерті і кинув помирати. Тільки от жетончик впустив, і ну волати: все підлаштовано, це провокація! Хоче, щоб його виправдали. Ідіот!
Адвокат Уільямса теж міг цілком точно пояснити кожному, чому його підзахисний програв процес: чортовий жетон. Будь-як не вдавалося обминути цей доказ. Взагалі Уільямсу не треба було заперечувати, що він побив цього типа. Але в будь-якому випадку суддя не правий: електричний стілець — це, знаєте...
У судді з приводу вироку сумнівів не було з самого початку. Які, справді, можуть бути сумніви — накази не обговорюються. Суддя не знав, чому він одержав такий наказ: у певних колах задавати питання не заведено.
Лише одна людина уявлення не мала, через що вирок був настільки швидкий і суворий. Але роздумувати на цю тему йому залишалося зовсім недовго: до 23.35. У 23.36 вже буде пізно.
Сидячи на ліжку в камері, Рімо Уільямс курив одну сигарету за іншою. Каштанове волосся на скронях виголене: сюди охоронці припасують електроди.
Сірі штани — такі у всіх ув'язнених у тутешній в'язниці — розрізані знизу майже до колін: на щиколотках теж закріплять електроди. Чисті білі шкарпетки. На них подекуди сліди сигаретного попелу. Попільницею Рімо перестав користуватися ще вчора.
Він просто кидав недокурок прямо на пофарбовану сірою фарбою підлогу і дивився як він димиться.
Час від часу охоронці відмикали ґратчасті двері. Хто-небудь з ув'язнених вимітав недокурки, а Рімо виводили з камери в оточенні охоронців.
Коли його повертали на місце, він не міг знайти навіть слідів того, що він, Рімо, тут курив, а на підлозі вмирали недокурки.
Будь-яких слідів не залишить він тут, у цій камері смертників. Залізне ліжко не пофарбоване, навіть ініціалів не надряпаєш. Можна розірвати матрац, але його замінять іншим.
Були би шнурки... Прив'язати що-небудь куди-небудь. Але шнурків нема. Висячу над головою єдину в камері лампочку не розіб'єш, вона схована в плафон зі сталевою сіткою.
Можна розбити попільницю. Але не хочеться. Можна надряпати що-небудь на білій емальованій поверхні умивальника без гарячої води і затички.
Але що надряпати? Корисну пораду? Що-небудь на пам'ять? Кому? Навіщо? Про що розповісти наостанку?
Може, про те, як робиш свою справу, працюєш, тебе навіть підвищують по службі, а потім, у твоє чергування, в погано освітленому провулку знаходять вбитого вуличного баригу з твоїм жетоном у руці? Медалі за таке не дають... Будь-хто не вірить, що усе підлаштовано, і в результаті тебе чекає електричний стілець.
І в камері смертників виявляєшся ти сам, а не всі ці урки, громили, вбивці, бариги — мерзота, що паразитує на тілі суспільства, уся ця сволота, яку ти чесно намагався сюди відправити. А суспільство, ті самі гарні і добрі люди, заради яких ти горбатився і не раз ризикував шкірою, у своїй величі звертають на тебе царствений гнів.
Що тобі залишається, коли раптом з'ясовується, що посилати на електричний стілець все-таки можна, та тільки судді чомусь засуджують до кари не хижаків, а тих, хто намагався хоч якось захистити слабких!
На умивальнику про все це не напишеш. Що ж, закурюєш чергову сигарету. Куриш. Недокурок кидаєш на підлогу і дивишся як він димиться. Димок струменіє і, піднімаючись від підлоги на метр, тане. Потім недопалок гасне. Але на черзі вже нова сигарета...
Рімо подивився на ментоловий вогник у руці, вийняв ментолову сигарету з рота, підніс її до обличчя так, щоб було видно, як червоний вогник пожирає тютюн, який пахне м'ятою. Кинув сигарету на підлогу.
Дістав нову з однієї з двох пачок, які лежать на коричневій ковдрі з колючої вовни. Крізь ґрати глянув у коридор на спини охоронців, що стоять біля камери. За два дні, проведені в Коридорі смерті, він не перемовився з ними навіть словом.
Їм будь-коли не доводилося виходити раннім ранком на вуличне патрулювання, вдивлятися у вікна будинків і мріяти про підвищення в посаді. Їх будь-коли не підставляли, підкидаючи труп «пхача», на якому чомусь так і не знайшли навіть грама наркотиків.
На ніч вони розходяться по будинках, забуваючи про в'язницю і про закон. Чекають пенсії, мріють про зимовий будиночок, на який можна зібрати грошенят за п'ять років служби. Клерки від правопорядку. Правопорядок?
Уільямс подивився на сигарету, яка диміла в руці . Раптом огидним став її смак: немов жуєш м'ятні подушечки від кашлю. Відірвав фільтр, кинув на підлогу. Підніс до губ нерівний кінець сигарети, глибоко затягся.
Відкинувся на ліжко, випускаючи дим у напрямку до гладко оштукатуреної стелі, такої ж сірої, як і підлога, як і стіни, як і перспективи на життя в охоронців, що чергують у коридорі...
Риси його обличчя були сильними і твердими. Глибоко посаджені карі очі, у кутках — зморщечки. Зморщечки не від сміху — він рідко сміявся.
Сильне тіло з опуклими грудьми. Стегна були широкуваті для чоловіка, але це було непомітно на фоні могутнього розмаху плечей. Він цементував оборону шкільної футбольної команди, у цьому йому не було рівних. Усе це не вартувало навіть тієї води з душу, яка змивала зі шкіри піт після тренувань.
Хтось заробив на ньому очко.
Рімо раптом підвівся, обличчя напружилося. В очі кинулися всі тріщини на підлозі. Він побачив умивальник у кутку і вперше по-справжньому розглянув сірий метал залізних ґрат. Кинув сигарету на підлогу і розчавив її носком черевика. Ні, чорт забери, будь-хто не може сказати, що команда суперника хоч раз заробила очко по його провині... Їм так і не вдалося прорвати оборону там, де стояв він, Рімо. І якщо після нього залишиться хоча б це, отже, щось все-таки залишиться.
Уільямс повільно нахилився і почав підбирати недопалки з підлоги.
Один з охоронців щось сказав. Він був високого зросту, мундир туго обтягав плечі. Рімо звідкись пам'ятав, що його звали Майк.
— Залиште, потім заберуть, — вимовив Майк.
— Ні, я сам.
 
Наші Друзі: Новини Львова