Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 06 грудня 2020 року
Тексти > Тематики > Громадянська  ::  Тексти > Жанри > Лірика

Прощання

Переглядів: 1417
Додано: 23.11.2014 Додав: Таїсія  текстів: 65
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Прощання
Вона виряджає із дому синочка…
В саду павутина , як срібна струна.
І пахне волошками біла сорочка…
І кличе у обійми справжня війна…
За сад провела вона сина Миколу,
Здавалося, плаче і сад немовлям.
Невже вона його не стріне ніколи,
Невже його прийме чужинська земля?
За руку тримає, мов чайка тріпоче
Руками безсилими, наче летить.
І важко зітхає, сказати щось хоче,
Сховать, повернуть, на війну не пустить.
А стежка в’юнка від низького порогу,
(В дитинстві він босим щоденно топтав).
Тепер його кличе далека дорога,
Солдатом, бійцем в дев’ятнадцять він став.
Іде він упевнено, в погляді – пустка,
Погляд суворий, спрямований в даль.
Мати спинилась… До серденька – хустку
Тулить, .....
 

Відгуки 0

Щоб лишити відгук авторизуйтесь: Ввійти Зареєструватися
 
 
Наші Друзі: Новини Львова