Тексти
>
Жанри
>
Повість
Наймичка (повість)
Джерело: http://www.utoronto.ca/elul/Main-Ukr.html
— Іде, йде... — шепотіла недужа, коли зійшло сонце. — О, чуєте! ворота рипнули.
Яким вийшов із хати й зустрів Марка, що саме входив до двору з чумаками.
— Іди швидше до хати! — сказав, зрадівши, Яким — а я тут і без тебе ладу дам.
Марко ввійшов до хати. Хора, побачивши його кучеряву голову схудлими руками й шепотіла руки, промовляючи: Сину мій! Моя дитино, йди, йди до мене!
Марко наблизився до неї.
— Сядь, сядь біля мене, схили до мене свою голову.
Марко мовчки послухався. Вона схопила його кучеряву глову схудлими руками й шепотіла йому до вуха:
— Прости! Прости мене!.. Я... я... я твоя мати...
Коли Яким повернувся до хати, він побачив, що Марко, плачучи, цілував ноги в мертвої вже наймички.
25 лютого 1844 р.
Переяслав
[Ця дата фіктивна: Шевченко написав повість у Новопетровському форті 1853 р. Ред.]