Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: понеділок, 21 жовтня 2019 року
Тексти > Жанри > Повість

Залізний Кінь :

3. У Колективі

Переглядів: 7156
Додано: 11.12.2005 Додав: ЛЕВ  текстів: 1281
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Сканував: Ярослава Левчук, Максим Тарнавський Джерело: Харків. Плужанин 1929 (172ст)

— Що ти так говориш, наче банду якусь набачила? —(знав її вдачу, схильну до таємниць).

Ксенька натягнула спідницю на червоні литки, побиті стернею, й заговорила швидко-швидко, мов лускала насіння:

— Спала я вчора на возі... Ну, ще не спала, а тільки лягла... Коли це чую, неподалеку дядько Денис із Корнієм гомонять. Дядько Денис кажуть: «Об'язательно треба перехопить... Млин добрий, на ходу... Триста пудів на день можна перемолоть... Підпряжемо трактора, Панька на мірошника наставимо і пішло борошенце до сапета»[9]...

— Та про який це млин ти кажеш? — перепитав її Юхим.

Ксенька оглянулася й знову нахилилася до дверей куреня.

— Як вони гомоніли, то, виходить, наче комітетський, бо часто дядько Денис усе «ков» ізгадували. Тільки допаду не второпала, бо вони все пошепки, щоб я, видко, не чула...

Юхим добродушно розсміявся й зацікавлено вставився на дівчину.

— Чого ж ти так говориш, ніби вони змовлялися вбить кого?

— І, дядьку!.. — втерлася долонею Ксенька: — коли б вони спроста балакали, тo так би не ховалися та не шепотіли.

— Ну, і що ж ти ще чула?

— Хто зна, багато вони турчали, та всього не розібрала.

Юхим розсміявся знову, що аж дівчина зніяковіла, — це її вразило. Вона схопилася на ноги й хотіла йти.

— Підожди! — зупинив її Юхим. — Що ж твої хазяї, ще сплять?

— Де там! — махнула та рукою. — Ще ні світ, ні зоря подалися в станицю. Дядько з тіткою і Корній, та й Панька взяли.

— Гм... — роблено задумався Юхим. — Так який же відціля хвакт? — І протер вуса, ховаючи посмішку.

— І, як ви смієтеся... — вже якось жартуючи мовила дівчина. Метильнула спідницею й побігла. — Піду обід варить, коли ви такі...

Юхим виліз із куреня, сів на пригорбку й закурив. Пахкаючи цигаркою, посміхався в вуса. Чудна ця Ксенька. Вона думає, що довідалася про великий секрет. Велике діло, що Троян думає заорендувати в кова млина, адже він один не візьме, це ж для, колектива, бо трактор спільний. «Хай договорюється, може що й вийде» — думав. Тільки чому ж не порадитися з усіма? Потім пригадував: Троян любить підносити приємні несподіванки, так було з трактором, так може бути й з млином. «Нехай — діло покаже, що до чого».

Довше йому на цьому зупинятися не хотілося. Він все перебував під впливом вчорашнього вечора, і йому конче хотілося побачити Мотрю. Повільною ходою він побрів до її куреня, що був поруч із Трояновим балганом. Але там Мотрі не було. Тоді він повернувся до ставка, щоб скупатися. Наближаючись до берега, Юхим помітив у вершині Мотрю, що, виправши білизну, скидала її собі на плече, й пішов назустріч. Та раптом зупинився: Мотря, забравши білизну, швидко пішла в другий бік. «Не хоче зустрічатися» — подумав, і йому стало досадно і якось ніяково. Сонце палюче припікало. Тиха вода виблискувала проти сонця й манила до свого прохолодного лона. Юхим роздягся і з розгону кинувся в воду. Широко змахнувши руками, він поплів на глибину.



 
Наші Друзі: Новини Львова