Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 27 лютого 2021 року
Тексти > Жанри > Поезія

Цитатник

Переглядів: 21747
Додано: 18.10.2007 Додав: Неля  текстів: 6
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Сканував: Неля Джерело: Цитатник, Фоліо, 2005
В обклеєні шпалерами наші душі,

В наповнені страхом наші сни.
І ті, що лишились, що є навколо,
Вже довічно сковані ним,
Тому навряд чи зродяться на голос.

Вночі їх наповнюють видіння масні,
Й допоки до ранку пульсують нерви,
Хлюпоче у відстійниках їхніх снів
Перебовтана за ніч життєва енергія.

Тому тікай, коли є куди,
Глянь, як позаду тьмяніють віконниці,
Як в'їдається кров ластовинням рудим
В шкіру асфальту, що тьмяніє на сонці.

Або навпаки, подивись — буває,
Це місто займає так мало місця,
Коли сірники ліхтарів зігрівають
Змерзлі дитячі пальці Місяця.

Але ти вже цього не побачиш,
Сходячи по шпалах на свою Голготу,
Ступаючи вперед важко, обачно,
Вбачаючи навколо юрбу голодну,

Що в цих місцях раніше жила.
Вже скоро й твій хрест зів'яне й осунеться,
Тягтимеш його, мов пожежний шланг,
Щоби загасити вечірнє сонце.

Від спраги на мрію сам не свій,
Чекаєш на цвях в долоню плескату,
Коли з долоні в порожній світ
Вдарить струмінь повітря, мов з пробитого ската.

Тож прямуй — без натхнення, але й без упину,
Колись та й ввіпрешся, хочеш не хочеш, ти
В неба червону масивну стіну,
Котру, на щастя, не перескочити.

Але ще відчай, шматками туману зім'ятими,
В твої легені не проника,
І хоч простір наповнено газом сірятини,
Ти все ж запалюєш свого сірника...

...Коли ж нарешті сонце здійметься
І освітить рвані кістки й капіляри,
Ранковий промінь раптово задивиться
В твої сині згублені окуляри.

 
Наші Друзі: Новини Львова