Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 17 квітня 2021 року
Тексти > Жанри > Поезія

Цитатник

Переглядів: 21892
Додано: 18.10.2007 Додав: Неля  текстів: 6
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Сканував: Неля Джерело: Цитатник, Фоліо, 2005
Двадцятого квітня йшов дощ.
Я важко відчинив нефарбовані двері.
Клейка бруківка липла до підошов,
І ми, мов мухи, єдналися з твердю.

До цього був проміжок часу — довгий і рваний,
Повільне чекання і порожня кімната,
Подвір'я холодна переповнена ванна.
І краплі дощу — темні, мов нафта.

А потім був автобус, він мчав на південь,
Борсаючись, мов риба, в дощових потоках.
Були сусіди, котрих доводилось терпіти,
І було якесь дурнувате передчуття потопу.

І їхав я, нагору закинувши торбу,
Мляво бажаючи, щоб дощ нарешті вщух,
І вгризався старим черв'яком автобус
У важковпале яблуко дощу.

Зростала депресія — повільно, але значно.
Хотілося пити і тягнуло на узагальнення,
Бо недавнє піднесення звелося нінащо,
І очі сусідів робились благальними.

Все закінчилось, як завжди, дещо прозаїчно
— Я горбився з морозу і сахався світла, мов щур.
Був простір, наповнений вологою ніччю,
І був дощ, котрий так і не вщух.

***

Тобі гадають на руці,
тобі щастить — все гарно й просто.
Поглянь, як розігрітим оцтом
стирає Бог свої рубці.

Твоя хода важка й тривка.
Тобі крізь череп б'ються роги.
І тонко губляться дороги
в твоїх руках.

***

Атеїзм

№ 1

Ти завжди ставилась
до цього з підозрою
Маріє

Але ось вим'я його серця
стікає молоком болю

І ти просидівши біля нього
ніч на дощі і вітрі
відчуваєш як твоя шкіра
мов засмагою береться іржею
зневіри

Ти уважно розглядаєш
рубець від поцілунку учня
що червоніє на його неголеній щоці
мов слід тупого леза

І твої руки ще довго
будуть пахнути бензином
яким ти палила
наші міста

№2

Ти здається
говорив колись
що часто уявляєш собі
ангела — великого білого птаха
з гострим сильним дзьобом
щоб розбивати тверді
горіхи Божого смутку

Сіль запеклася
на твоїх пальцях
адже слово Боже воно
як таранька — його смакуєш
проте ним не наситишся

Вечорами ти довго сидиш
на порозі
зчищаючи з риб'ячих спин
срібні монети луски

А над твоїм одвірком
світиться на місяці
маленька підкова
з чортячого копита

№3

Ти цілуєш його
і разом з твоєю слиною
на його губах
зостаються
мікроби зради

На прощання
ти міцно тиснеш
його кістляві руки
і з-під твоїх пальців
птах зради
слизький і пітний
вибивається вгору

Перш ніж
відійти від нього
ти вимовляєш
кілька слів
і твій язик
б'ючись мов риба
відкладає
ікру зради
 
Наші Друзі: Новини Львова