Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 16 січня 2021 року
Тексти > Жанри > Поезія

Вибране (поезія)

Переглядів: 55823
Додано: 05.11.2006 Додав: Яшик  текстів: 101
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Людолюбство й ненависть, ковбаси і спирт –
ця країна загиджена ними по вінця,
я сприйняв, я змирився, затих і стерпів,
я прямую німим лабіринтом степів,
а навколо доконує хвора провінція.

самогубці

№1 (той що повісився)

скрипаль-іронія
смичком леза
торкнеться струн твого сухожилля
хай простір наповниться
червоним розквітом
мелодії твого єства
і полісмен занесе до протоколу:
сталевий шлагбаум
перекрив шлях для руху трамваїв
рейками твоїх судин
гільйотина спрацювала
і голова твоєї руки
важко впавши покотилась
холодною бруківкою
тіло ж руки
мов зрубаний півень
продовжувало битись в конвульсіях
але тебе
то вже стосувалось
щонайменше

№2 (той що повісився)
ось дивись –
ти виснеш якимось
тропічним фруктом
що вже устиг
ледь підгнити
або ж
електричною лампочкою
в нутрощах якої
поміж затихаючих
молекул б‘ється
маленька муха
переляку
чи інакше
звиваєшся черв‘яком
на гачку
власної смерті
вилискуєш сережкою
в її вусі
гидко дивитись
як осунулась
десятиповерхова
будівля твого тіла
лише нігті
на руках і ногах
продовжують повільно
рости
і врешті якийсь селекціонер
розламавши тебе мов яблуко
навпіл
побачить твої легені –
вагітні останнім повітрям

№3 (той що розбився)
дах бачиться згори
фотонегативом чорного квадрата Малевича
надворі ніч то й не дивно
що дахами снують сновиди
в пошуках п‘ятого виміру
прусаки як і люди
хворобливо переносять висотні умови
тож на даху їх зовсім немає
дрібний щебінь нагадує часи
коли навколо буяв океан
він відступив а натомість
з-під води оголився білий острів даху
і вже черговий сновида
відчуваючи в порожнечі колишню міць води
стрибає вниз

№4 (той що втопився)
і коли ти поглянув назад
твої сліди ще трималися на хвилях
мов померлі риби
дорога була занадто довгою
повільно
мов ніж у масло
ти почав опускатися
під воду
і паралельно тобі
йшли на дно
свинцеві злитки
твоїх слідів
лише розчепірившись
на тонкій плівці води
тримався поверхні
набряклий
вишневий хрест
що чимось
нагадував щоглу
затопленого корабля

+ + +

За хвилину до того, як випаде дощ,
ти відчуєш, як шкіра вібрує під тиском
ще не випалих крапель, що ляжуть уздовж
твого тіла і враз його стиснуть.
Так легкі голуби, на вулицях кинуті,
відчувають смак їжі за мить до годівлі,
так солдат, що за хвилю повинен загинути,
відчува деформації у власному тілі.
Сміх, що має до мене назавтра прийти,
розпізнаю сьогодні поміж плачу я.
За хвилину до того, як з‘явишся ти, -
я тебе передчую.

+ + +

Були дощі.
 
Наші Друзі: Новини Львова