Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 18 січня 2020 року

Кахетинська наречена

Переглядів: 2125
Додано: 12.05.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
<
1
>
КАХЕТИНСЬКА НАРЕЧЕНА

Перекладач: Микола Бажан

Увійшла в барвистих шатах до осяяного саду,-
Хтось її грудей торкнувся, наче грона винограду.
І вона тріпоче й мліє, на любовну жде розраду,
Роздає дари солодкі, чарівничу ллє принаду.

Ждеш її, до неї линеш, мариш спраглою душею,
Ї вона, тебе зустрівши, втішить ласкою своєю
В час, коли згасає сонце й промінь в'яне над землею
І роса вечірня пада на схолонулу лілею.-

Уведуть в квітучу вежу наречену чорноброву,
Трон поставлять і розкішно, як осінніх днів обнову,
Заплетуть вгорі над нею з грон гірлянду пурпурову
І шербет зіллють з нектаром в річку пахощів чудову.

Скоро вступить наречений в це пристанище дівоче! -
Рот, немов гранат достиглий, тайним трепетом тріпоче,
Щоки пристрасно пашіють. \"Хто зірве мене?\" - шепоче,
І в очах, мов грона, чорних, хіть пожадлива мигоче.

Вже вино кипить янтарне, вже шумує, сяйвогранне.
Блазень наш, мов цап, стрибає, суне скрізь обличчя п'яне,
В'ється коло молодої, то зачепить, то погляне,
То одну підхопить дівку, то до іншої пристане.

Він бурдюк в руці тримає - добре випив з кимсь у парі.
- Нареченого чекають. Гей, співайте, сазандарі!..1
Вносять роги, точать вина - час кружляти повній чарі,-
На заріз бика виводять і овець женуть в отарі.

Щоб прибрати стіл, з комори скатертини кращі взято,
На багатті смажать м'ясо і хлібів печуть багато,
Починається надвечір урочисте й пишне свято:
Молодий до молодої вступить бучно і завзято.

Сподівання бур незнаних, дивних ігрищ мучить жінку,
І вона фату скидає, шовком виткану хустинку.
Б'ють в долоні. Блазень з нею йде, танцюючи лезгинку.
- Поспішай же, наречений! Не спізняйся й на хвилинку!

Навкруги троянди квітнуть, пахнуть росяні їх брості.
Засмутилась наречена, серце ниє в темній млості.
Де коханий? О, без нього нащо шум цей, учта й гості?
Зник юнак її весінній, наче сонце в високості.

Цілувала сяйні очі, віддала любов єдину,
Та сьогодні інший мусить стати в неї за дружину,
Бо коханий кинув любу на журбу і самотину...
Йде весільний поїзд. Треба привітать вином гостину,

Треба перед нареченим нахилитися в поклоні,
Килими гостям послати жовті, сині і червоні,
Щоб сідали, щоб гуляли, ріг затиснувши в долоні,
Щоб лунала пісня, дзвінко у застольнім передзвоні.

Один одному співати всі, сп'янівши, заважають,
Тамаду за зле свавілля з місця чільного скидають,
Скрізь п'яніють, скрізь гуляють, спорожнілий ріг жбурляють,
Чару, вимащену жиром, трунком сповнену, хиляють.

Вбрались в дим рожевий гори. Час надходити світанню!
І, розсипавшись росою, йде туман над Алазанню.
Гості сплять: лиш дехто чує, чару випивши останню,
Як заграла ніжна скрипка спів саарі - пісню ранню.

Змовкли всі. На славу ранку лине скрипки голос смілий,
Несучи у далеч мрії. Тільки блазень, геть сп'янілий,
Став, до дерева припавши, перевтомлений, безсилий,
І в його нещасне серце входить розпач темнокрилий.

Плаче він, лице сховавши у долоні похололі,
Непомітно вболіває, ронить сльози марні й кволі.
Чом ридає п'яний блазень? Про які він знає болі?
Нащо скаржиться самітно? Нащо стогне мимоволі?

Таємницю молодої, тільки блазневі відому,
Він замкнув на віки вічні в серці бідному свойому.
Знає він, що втіх не буде у житті її гіркому.
І сопілка блазня грає про осінній сум і втому.

1914

---------------------
1 Сазандарі - народні музики.

 
Наші Друзі: Новини Львова