Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 19 травня 2019 року
Тексти > Тематики > Публіцистика  ::  Тексти > Жанри > Нарис

«Індустріальне суспільство та його майбутнє (Маніфест Унабомбера)» Теодор Качинський

Переглядів: 10550
Додано: 04.03.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Джерело: www.exlibris.org.ua

143. Із самого початку цивілізації організовані суспільства повинні були натискати на людей, щоб забезпечити функціонування соціального механізму. Види такого тиску розрізняються в різних суспільствах. Деякі відносяться до фізичного (голодна дієта, виснажлива праця, забруднення навколишнього середовища), деякі - до психологічного (шум, скупченість, примус людини до тих форм поведінки, яких вимагає суспільство). У минулому людська природа була в основному постійною, або ж варіювала в деяких обмежених границях. Отже, суспільство могло пригноблювати людей тільки до визначеної межі. Коли переходили цю границю витривалості, починалися проблеми: повстання або злочини, корупція або, ухиляння від роботи, депресії та інші психічні проблеми, збільшення смертності, зменшення народжуваності, чи що-небудь таке, від чого суспільство руйнувалося чи починало функціонувати настільки неефективно, що ( швидко або поступово, через завоювання, виснаження чи еволюцію) змінювалося більш ефективною формою. [25]

144. Таким чином, природа людини в минулому накладала деякі обмеження на розвиток суспільств. Людей можна було гнітити тільки до сих пір і не далі. Але сьогодні цей порядок речей може зміниться, оскільки сучасна технологія розробляє способи модифікації людської істоти.

145. Уявіть суспільство, що поміщає людей в умови, які роблять їх нестерпно нещасливими, потім воно дає їм ліки, щоб усунути це відчуття нещастя. Наукова фантастика? Це вже в якомусь ступені відбувається в нашому суспільстві. Добре відомо, що рівень клінічної депресії значно виріс за останні десятиліття. Ми думаємо, що це відбувається через порушення потуги, як показано в параграфах 59-76. Але навіть якщо ми і не праві, зростаючий рівень депресії є результатом ДЕЯКИХ умов, які існують у сьогоднішнім суспільстві. Замість усунення тих умов, що роблять людей депресивними, сучасне суспільство пропонує їм антидепресанти. В дійсності антидепресанти є знаряддями, які змінюють внутрішній стан індивідуума, даючи йому можливість терпіти соціальні умови, яких інакше він би не виніс. (Так, ми знаємо, що депресія часто має чисто генетичне походження. Тут ми маємо на увазі ті випадки, у яких середовище відіграє переважаючу роль).

146. Ліки, що діють на розум, - це тільки один приклад методів контролю людської поведінки, розроблювальних сучасним суспільством. Давайте подивимося на деякі інші методи.

147. Для початку розглянемо методи спостереження. Приховані відеокамери використовуються зараз у більшості магазинів і в багатьох інших місцях; комп'ютери використовуються для збору й обробки величезних обсягів інформації про громадян. Отримана в такий спосіб інформація значно збільшує ефективність фізичного примусу (тобто законний примус) [26]. Далі, існують методи пропаганди, яким засоби масової інформації надають могутню інфраструктуру. Розроблено ефективні методики того, як виграти вибори, продати товар, уплинути на суспільну думку. Індустрія розваг служить важливим психологічним інструментом системи, особливо тоді, коли вивалює на глядача секс та насилля. Розваги служать сучасній людині найважливішим засобом утечі від дійсності. Поглинений телевізором чи відео він може забути про стреси, занепокоєння, пригніченість, незадоволеність. Багато представників примітивних народів під час відсутності роботи можуть годинами сидіти спокійно нічого не роблячи, оскільки вони у згоді із самими собою та своїм оточенням. Але сучасна людина повинна постійно чимось займатися чи розважатися, інакше вона починає "нудьгувати", тобто стає занепокоєною та дратівливою.

148. Інші техніки б'ють глибше, ніж вищенаведені. Виховання тепер - це не покарання дитини, яка не знає уроків та погладжування по голівці знаючої. Воно стало науковою технологією контролю розвитку дітей. Сильванські Навчальні Центри, наприклад, досягли значних успіхів у виробленні в дітей бажання вчитися; звичайні психологічні методи також використовуються з тим чи іншим успіхом у звичайних школах. Технології "батьківства", яким навчають дорослих, розроблені для того, щоб змусити дітей прийняти фундаментальні цінності системи і поводитися відповідно до потреб системи. Програми "психічного здоров'я", техніки "вторгнення", психотерапія і тому подібні методи були розроблені під приводом блага людини, але на практиці вони звичайно служать для того, щоб змусити індивідуумів думати і поводитися так, як вимагає система. (Тут немає протиріччя; індивідуум, чия позиція чи поведінка приводить до його конфлікту з системою, виступає проти сили, що занадто велика для нього, щоб з нею можна було боротись чи утекти від неї, тому він буде страждати від пораженства, пригніченості, слабості. Йому буде набагато легше, якщо він буде думати і поводитися відповідно до вимог системи. У цьому сенсі система діє на благо людини, коли промиває йому мозок, відповідно прилаштовуючи його.) Насильство над дітьми у своїх брутальних формах відкидається багатьма, якщо не всіма культурами. Страждаюча дитина, не важливо з якої причини вона страждає, жахає майже всякого. Але багато психологів інтерпретують поняття насильства більш широко. Чи є прочуханка, коли вона використовується як частина раціональної і послідовної системи виховання формою насильства? Це питання в кінцевому рахунку можна розв'язати, якщо дивитися на те, чи формує прочуханка людину, яка добре відповідає даній формі суспільства. Практично слово "насильство" має тенденцію включати будь-які методи виховання дітей, що приводить до поведінки, несумісної з системою. Таким чином, програми для запобігання "насильства над дітьми" йдуть далі боротьби проти очевидних, безглуздих форм жорстокості, вони спрямовані на контроль людської поведінки в системі.

149. Можливо, що дослідження, спрямовані на збільшення ефективності психологічних методів для контролю людської поведінки будуть розширюватися. Але ми не думаємо, що буде досить лише психологічних методів для пристосування людських істот до тієї форми суспільства, яку створює технологія. Ймовірно будуть використані й біологічні методи. Ми вже згадували використання лік у зв'язку з цим. Неврологія може забезпечити інші підходи для модифікації людського розуму. Генна інженерія людини вже існує у формі "генної терапії", і немає причин припускати, що ці методи не будуть використані для модифікації тих сторін тілесної природи людини, які забезпечують функції розуму.

150. Як ми згадували в параграфі 134, індустріальне суспільство очевидно входить у період серйозної напруги, почасти через проблеми з людською поведінкою, почасти через економічні й екологічні проблеми. Значна частина економічних та екологічних проблем системи виникає через те, як поводять себе люди. Відчуження, меншовартість, депресія, ворожість, протести; діти, що не хочуть учитися, молодіжні банди, наркоманія, зґвалтування, насилля над дітьми, інші злочини, небезпечний секс, підліткова вагітність, ріст населення, політична корупція, расове протистояння, жорстокі ідеологічні конфлікти, політичний екстремізм, тероризм, саботаж, антиурядові угруповання. Все це загрожує самому існуванню системи. Вона буде ЗМУШЕНА використовувати будь-які практичні методи для контролю людської поведінки.

151. Соціальні розколи, які ми сьогодні спостерігаємо, звичайно не є результатом простого випадку. Вони можуть бути тільки результатом тих умов життя, які система нав'язує людям. (Ми наполягаємо, що найбільш важливим з цих умов є руйнування потуги). Якщо система досягне успіху в здійсненні максимального контролю над поведінки людини, щоб забезпечити власне виживання, станеться ще один перелом в історії людства. У той час, як у минулому межі людської витривалості обмежували розвиток суспільства (як ми показали це в параграфах 143, 144), індустріально-технологічне суспільство буде здатне перебороти ці межі шляхом модифікації людських істот психологічними, біологічними чи обома методами разом. У майбутньому суспільні системи не будуть пристосовуватися до потреб людських істот. Навпаки, людські істоти будуть пристосовані до потреб системи. [27]

152. Взагалі кажучи, технологічний контроль над людською поведінкою навряд чи буде введений тоталітарним способом або хоча б шляхом свідомого рішення обмежити волю людини [28]. Кожен новий крок у завоюванні контролю над людським розумом буде зроблений як раціональна відповідь на проблему, з якою зіштовхується суспільство, наприклад рятування від алкоголізму, зменшення рівня злочинності, спонукання молодих людей до вивчення науки і технології. У багатьох подібних випадках буде приводитися виправдання з гуманітарних позицій. Наприклад, коли психіатр прописує антидепресант пацієнту в депресії, ясно, що це він робить для блага даної людини. Було б не гуманно позбавляти ліків того, хто їх потребує. Коли батьки посилають своїх дітей у Сильванські Навчальні Центри, щоб у тих шляхом маніпуляцій викликати захват у відношенні навчання, вони роблять це для блага дітей. Може бути деякі батьки вважають, що людині не потрібно спеціальне навчання, щоб одержати роботу, що їх дітям не потрібно промивати мізки, роблячи їх комп'ютерними наркоманами. Але що вони можуть зробити? Змінити суспільство не в їхніх силах, і дитина може залишитися безробітною, якщо вона не буде навчена деяким навичкам. І вони посилають дитину в Сильван.

153. Таким чином, контроль над людською поведінкою буде введений не за допомогою розрахованого рішення влади, а шляхом соціальної еволюції (однак, така еволюція буде ШВИДКОЮ). Цьому процесу неможливо буде протистояти, оскільки кожне досягнення, розглянуте окремо, буде благом, чи, принаймні, буде здаватися, що зло через його застосування менше, ніж через незастосування (див. параграф 127). Наприклад, пропаганду можна використовувати для багатьох благих цілей - осуду насильства над дітьми чи расової нетерпимості [14]. Сексуальна грамотність безумовно корисна, але ефект її (у тій мірі, у якій вона корисна) полягає в передачі регуляторів сексуальної поведінки з-під контролю родини в руки держави, представленого системою загальної шкільної освіти.

154. Припустимо, що відкрито біологічну основу майбутніх кримінальних нахилів у дитини, і запропонована деяка генна терапія для усунення цього [29]. Звичайно, більшість батьків, у чиїх дітей виявлені ці нахили, будуть піддавати їх лікуванню. Було б не гуманно робити інакше, оскільки в такої дитини було б нещасливе життя, вона виросте він злочинцем. Але в багатьох примітивних суспільствах рівень злочинності був низьким, у порівнянні з нашим, незважаючи на те, що в них не було ні високотехнологічних методів виховання, ані чіткої системи покарань. Оскільки неймовірно, щоб у сучасної людини вроджена тенденція до злочинів була б вище, ніж у первісної, високий кримінальний рівень обумовлений у нашому суспільстві тим тиском, якій сучасні умови роблять на людей, і до яких багато хто не може пристосуватися. Таким чином, обробка, призначена для усунення кримінальних тенденцій є принаймні частина загальної перебудови людини для пристосування її до вимог системи.

155. Наше суспільство має тенденцію сприймати як "хворобу" різні думки чи вчинки, які незручні для системи, ймовірно тому, що коли індивідуум не відповідає системі, це болісно для нього і викликає проблеми в системи. Тому маніпуляція індивідуумом для пристосування його до системи виглядає як "лікування" від "хвороби", а отже є благом.

156. У параграфі 127 ми вказували, що використання технологічної новинки СПОЧАТКУ є необов'язковим, але малоймовірно, що воно ЗАЛИШАЄТЬСЯ таким з часом, оскільки технологія змінює суспільство так, що для індивідуума стає важко чи неможливо існувати без цієї технології. Це також вірно й у відношенні технології людської поведінки. У світі, де більшість дітей проходять через програми формування в них ентузіазму у відношенні навчання, батьки майже змушені проводити своїх дітей через такі програми, оскільки якщо вони цього не зроблять, то їхні діти виростуть неписьменними і, значить, що не матимуть можливості знайти роботу. Чи, нехай, розроблено процедуру, яка без небажаних побічних ефектів істотно зменшує психологічний стрес, від якого страждають багато людей у нашому суспільстві. Якщо більшість людей зволіє піддатися цій процедурі, тоді загальний рівень стресу в суспільстві буде знижений, і це дасть можливість системі збільшити тиск, який породжує стрес. У дійсності, щось подібне очевидно вже відбувається з одним з найбільш важливих психологічних інструментів нашого суспільства, який дає людям можливість знизити (чи принаймні тимчасово уникнути) стрес, а саме з індустрією розваг (див. параграф 147). Ми не зобов'язані користатися розвагами: немає законів, що примушують нас дивитися телевізор, слухати радіо, читати журнали. Однак розваги є способом для втечі від дійсності та зменшення стресу, від якого багато хто з нас став залежним. Усі згодні, що телевізор засмічує мізки, але майже всі дивляться його. Деякі відмовилися від телевізійної пристрасті, але люди, яких обходяться БЕЗ УСЯКИХ способів розваги надзвичайно нечисленні. (Однак, донедавна в людській історії більшість людей жила прекрасно обходячись тими розвагами, які мала кожна місцева спільнота, створеними для себе). Без індустрії розваг система ймовірно не змогла б просуватися вперед з таким рівнем стресу, з яким вона тисне на нас зараз.

157. Припустимо, що індустріальне суспільство виживе. У такому випадку технологія можливо наблизиться до повного контролю над поведінкою людини. Безсумнівно встановлено, що людські думки та вчинки мають головним чином біологічну основу. Експериментами показано, що такі почуття, як голод, радість, гнів і страх можна включати та виключати електричною стимуляцією відповідних ділянок мозку. Пам'ять може бути зруйнована впливом на ділянки мозку, спогади можна викликати електростимуляцією поверхні мозку. Ліками можна викликати галюцинації та змінювати поведінку. Нематеріальна людська душа може існувати, чи її може не бути, але очевидно, що якщо вона є, то істотно слабкіша біологічних основ людської поведінки. Якби це було не так, дослідники не могли б так легко маніпулювати людськими почуттями та поведінкою застосовуючи ліки та електричний струм.

158. Це можливо було б непрактично вживляти електроди всім людям у голови для їх підпорядкування керуванню влади. Але той факт, що людські думки та почуття настільки доступні біологічному втручанню показує, що проблема контролю людської поведінки - в основному справа техніки; це проблема на рівні нейронів, гормонів, складних молекул, тобто розв'язувана засобами науки. Враховуючи приголомшливий список досягнень нашого суспільства в розв'язанні технічних проблем, ймовірно припустити, що істотні досягнення в області контролю поведінки можуть бути досягнуті.

159. Чи зможе суспільний спротив запобігти впровадженню технологічного контролю людської поведінки? Очевидно, що такі спроби могли б бути зроблені, якби введення такого контролю було одночасним. Але оскільки технологічний контроль буде введений шляхом довгої послідовності малих змін, то усвідомленого й ефективного суспільного спротиву не буде. (Див. параграфи 127, 132, 153).

160. Для тих, хто думає, що все це звучить як наукова фантастика, ми нагадуємо, що учорашня фантастика - це сьогоднішня дійсність. Індустріальна революція радикально змінила оточуючий людину світ та спосіб її існування, і можна чекати тільки того, що технологія, усе більш і більш застосовувана до людського тіла та розуму змінить саму людину так само радикально, як і її оточення та спосіб життя.

ЛЮДСТВО НА РОЗДОРІЖЖІ

161. Але ми забігли вперед у нашій історії. Одна справа - це розробити в лабораторії серію психологічних чи біологічних методів для маніпуляції людською поведінкою, і зовсім інша - інтегрувати ці методи у функціонуючу систему суспільства. Ця остання проблема більш важка, ніж перша. Наприклад, у той час як технології освітньої психології безсумнівно працюють досить добре в "експериментальних школах", де вони розробляються, це зовсім не означає, що їх легко буде застосувати у всій системі освіти. Ми добре знаємо, що являє собою більшість наших шкіл. Учителів більше хвилює як відібрати в учнів ножі та пістолети, ніж упровадження новітніх технік навчання, які перетворюють їх у комп'ютерних кретинів. Тому, незважаючи на всі технічні досягнення, які стосуються поведінки, система на сьогоднішній день не досягла істотного успіху в контролі над людськими істотами. Людей, чия поведінка достатньо добре контролюється системою відносять до типу, який можна назвати "буржуазним". Але росте число тих, хто так чи інакше повстає проти системи: дармоїди, які живуть на дотації; члени молодіжних банд; сатанисти; нацисти; радикальні діячі екологічних рухів; і т.д.

162. Система в даний час веде запеклу боротьбу з проблемами, які загрожують її існуванню, серед цих проблем людська поведінка є найбільш важливою. Якщо система зможе досить швидко завоювати контроль над людською поведінкою, вона ймовірно виживе. Інакше вона зламається. Ми думаємо, що імовірніше за все це питання вирішиться протягом декількох наступних десятиліть, скажемо, від 40 до 100 років.

163. Припустимо, що система справиться з цією кризою. За цей час вона повинна вирішити, чи принаймні взяти під контроль головні проблеми, з якими вона зштовхнулася, зокрема "соціалізацію" людей; тобто зробити людей досить слухняними, щоб їхня поведінка більше не загрожувало системі. Очевидно яких-небудь перешкод для розвитку технології не буде, і вона може розвиватися до свого логічного завершення, яке полягає в повному контролі над усією Землею, включаючи людських істот і всі інші найважливіші живі організми. Система може бути унітарною, монолітною організацією чи більш-менш фрагментарною структурою, яка складається з ряду організацій, що співіснують у взаємних зв'язках, включаючи елементи кооперації та конкуренції, точно так само як сьогодні уряд, корпорації та великі організації співробітничають і конкурують одна з одною. Людська свобода в основному зникне, оскільки індивідууми і малі групи будуть неспроможні проти великих організацій, озброєних супертехнологією й арсеналом створених психологічних та біологічних інструментів для маніпуляції людьми, а крім цього засобами спостереження та фізичного примусу. Тільки невелика кількість людей буде мати реальну владу, і навіть у них, ймовірно буде лише обмежена свобода, оскільки їхня поведінка також буде регулюватися; точно так само як сьогодні, наші політики та керівники корпорацій можуть зберігати свої посади лише поки їхня поведінка не виходить за деякі, дуже вузькі межі.

164. Не вважайте, що система зупинить подальший розвиток технологій керування людьми та природи відразу ж після того, як криза буде переборена і виживання системи не буде вимагати подальшого посилення контролю. Навпаки, коли лихоліття скінчаться, система буде збільшувати контроль над людиною та природою ще швидше, тому, що труднощі того роду, які вона зараз переживає, більше не будуть її стримувати. Виживання не є головна причина для посилення контролю. Як ми показали в параграфах 87-90, техніки та вчені займаються своєю роботою в основному як сурогатною діяльністю; тобто вони задовольняють свої потреби у потузі вирішуючи технічні проблеми. Вони будуть продовжувати робити це з неослабною запопадливістю, а серед найбільш цікавих і стимулюючих проблем, для них буде вивчення фізичної та психічної природи людини і втручання в її розвиток. Звичайно ж, для "блага людства".

165. Але припустимо іншу можливість, а саме що стреси прийдешніх десятиліть виявляться занадто серйозними для системи. Якщо вона зруйнується, то можливий період хаосу, "важких часів", подібних тим, які знала історія в різні епохи в минулому. Неможливо пророчити, до чого призведуть такі важкі часи, але в будь-якому випадку людській расі даний буде новий шанс. Найбільша небезпека стосується можливого відродження індустріальної системи в перші роки після її розпаду. Безсумнівно, буде безліч людей (особливо тих, хто жадібний до влади), які будуть прагнути змусити заводи працювати знову.

166. Отже, перед тими, хто ненавидить рабство, яке накладається індустріальною системою на людську расу, будуть стояти дві задачі. Перша: ми повинні діяти так, щоб збільшити суспільний стрес усередині системи таким чином, щоб збільшити імовірність того, що вона розпадеться чи ослабне настільки, щоб успішна революція проти її була б можливою. Друга: необхідно розробляти та пропагувати ідеологію, яка протистоїть технології та індустріальному суспільству, у тому випадку, якщо система стане досить слабкою. Така ідеологія повинна допомогти досягти того, що у випадку розпаду індустріального суспільства, його залишки будуть усунуті, так що систему не можна буде відновити. Заводи повинні бути зруйновані, технічні книги спалені і т.д.

ЛЮДСЬКЕ СТРАЖДАННЯ

167. Розпад індустріальної системи не буде результатом тільки лише революційних дій. Вона не стане вразливою для революційної атаки доти, доки її власні внутрішні проблеми розвитку не приведуть до найсерйозніших утруднень. Так що якщо система розпадеться, то це буде спонтанно або частково спонтанно, а частково за рахунок зусиль революціонерів. Якщо розпад буде несподіваним, багато людей загине, оскільки світ став перенаселений до такого ступеня, що він не зможе прокормити себе не вдаючись до розвинутої технології. Навіть якщо розпад буде досить поступовим, і зменшення чисельності населення відбудеться в основному за рахунок зниження народжуваності, а не за рахунок збільшення смертності, процес деіндустріалізації ймовірно буде дуже хаотичним і принесе багато страждань. Наївно думати, що технологія припинить своє існування плавним і керованим процесом, особливо тому, що технофіли будуть відчайдушно боротися за кожен крок. Чи випливає з цього, що боротьба проти системи є жорстокістю? Можливо, але може й ні. По-перше, революціонери не зможуть зруйнувати систему доти, доки вона сама не буде в глибокій кризі, так що це буде просто одна з можливостей її неминучого розпаду, так що може виявитися, що революціонери, прискорюючи розпад навіть зменшать можливу шкоду.

168. По-друге, людина повинна збалансувати боротьбу та загибель проти втрати волі та достоїнства. Для багатьох з нас воля та достоїнство більш важливі, ніж довге життя і відсутність фізичного болю. Крім того, ми всі обов'язково вмремо, так ліпше зробити це борючись за виживання, ніж прожити довге, але порожнє і безглузде життя.

169. По-третє, зовсім не обов'язково, що виживання системи приведе до меншого страждання, чим руйнування системи. Система уже викликала і продовжує викликати постійне страждання в усьому світі. Древні культури, які сторіччями давали людям задовільні відносини один з одним і з навколишнім світом, розсіялися від контакту з індустріальним суспільством, а результатом став цілий набір економічних, екологічних і психологічних проблем. Одним з ефектів поширення індустріального суспільства стало глобальне порушення світового балансу традиційних регуляторів чисельності населення. Звідси - демографічний вибух із усіма його наслідками. Ще - психологічне страждання, широко розповсюджене в нібито благополучних західних країнах (див. параграфи 44, 45). Ніхто не знає, до чого приведе руйнування озонового шару, парниковий ефект та інші екологічні проблеми, які ще не можна передбачати. Крім того, як показало поширення ядерних технологій, нові досягнення науки не захищені від потрапляння в руки диктаторів і безвідповідальних країн Третього Світу. Як ви думаєте, що станеться, коли Ірак чи Північна Корея опанують генну інженерію?

170. "О!" - викликнуть технофіли, - "Наука це усе виправить! Ми переможемо неврожай, усунемо психологічне страждання, зробимо кожного здоровим і щасливим!". Ну, так, звичайно. Те ж саме говорили 200 років тому. Передбачалося, що Промислова Революція знищить бідність, зробить кожного щасливим і т.д. Дійсний результат виявився зовсім не таким. Технофіли безнадійно наївні (чи займаються самообманом) у своєму розумінні соціальних проблем. Вони не знають (чи воліють ігнорувати) той факт, що коли в суспільство вносяться великі зміни, які навіть здаються благими, вони викликають довгу послідовність інших змін, більшість з яких неможливо передбачити (параграф 103). Результатом є руйнування суспільства. Так що дуже імовірно, що намагаючись покінчити з убогістю і хворобами виводячи породу слухняних щасливих людей, технофіли створять суспільну систему, яка буде обтяжена проблемами, незмірно більшими, ніж нині існуюча. Наприклад, учені вихваляються, що вони покінчать з голодом, створюючи нові геномодифіковані рослини для їжі. Але це дозволить людству рости без обмежень, а добре відомо, що скупченість прзиведе до стресу та агресії. Це простий приклад ПЕРЕДБАЧУВАНОЇ проблеми, яка виникне. Ми підкреслюємо, що, як показав досвід минулого, технічний прогрес створює нові проблеми для суспільства швидше, ніж вирішує старі. Таким чином, буде потрібен довгий період спроб і помилок, щоб технофіли змогли усунути всі негаразди в Чудовому Новому Світі (якщо вони зможуть це зробити). А страждання тим часом буде дуже сильним. Так що виживання індустріального суспільства зовсім не означає менших страждань, ніж його розпад. Технологія загнала людську расу в глухий кут, з якого очевидно немає простого виходу.

ПОРЯТУНОК

171. Але припустимо тепер, що індустріальне суспільство переживе прийдешні десятиліття, усі неполадки із системи будуть усунуті та вона буде функціонувати гладко. Що це буде за суспільство? Ми розглянемо кілька можливостей.

172. Спочатку, дозвольте нам постулювати те, що комп'ютерні вчені зможуть розробити розумні машини, які будуть робити все краще, ніж людські істоти. У цьому випадку, імовірно, вся робота буде виконуватися величезними, високо організованими машинними системами без усяких зусиль з боку людини. Тут можливі два варіанти. Або машинам буде дозволено приймати всі рішення без нагляду людини, або контроль над ними людей буде збережений.

173. Якщо машинам буде дозволено приймати власні рішення, то результатів ми передбачити не можемо, оскільки неможливо здогадатися про те, як себе можуть поводити машини. Ми тільки вкажемо, що в цьому випадку доля людської раси буде віддана на милість машин. Можуть заперечити, що людство ніколи не буде настільки дурним, щоб віддати усю владу машинам. Але ми не вважаємо, що люди віддадуть владу добровільно, чи що машини її силою захоплять. Ми лише вважаємо, що людство може легко дозволити собі скотитися до такої залежності від машин, що в нього практично не буде іншого вибору, крім як погоджуватися з машинними рішеннями. У міру того, як суспільство та його проблеми стають усе більш і більш складними, а машини - усе більш і більш розумними, люди будуть дозволяти машинам приймати усе більше рішень за них, просто тому, що рішення, прийняті машинами призводять до кращих результатів, ніж прийняті людьми. Можливо, буде досягнута така стадія, коли рішення, необхідні для функціонування системи будуть настільки складними, що людські істоти будуть нездатні приймати їх розумно. На цій стадії машини одержать повний контроль. Люди просто не зможуть їх виключити, оскільки вони будуть настільки залежати від них, що це буде рівносильно самогубству.

174. З іншого боку, можливо, що людський контроль над машинами буде збережено. В цьому випадку середня людина зможе контролювати кілька своїх власних машин, таких як чи автомобіль комп'ютер, але контроль над великими системами буде в руках невеликої еліти - точнісінько так, як сьогодні, але з двома розходженнями. Завдяки удосконаленню техніки еліта буде мати більший контроль над масами; і, оскільки людська праця не буде більше необхідною, маси будуть надлишковою, марною ношею системи. Якщо еліта буде жорстока, вона може вирішити просто скоротити населення. Якщо ж вона буде гуманна, то буде використовувати психологічні та біологічні засоби для обмеження народжуваність доти, доки основна маса людства не зникне, залишивши світ у розпорядження еліти. Або ж, якщо еліту будуть складати м'якосерді ліберали, вони можуть вирішити відігравати роль добрих пастирів для іншої людської раси. Вони будуть бачити благо людства в тому, щоб фізичні потреби кожного були задоволені, щоб усі діти росли в психологічно стерильних умовах, щоб у кожного було корисне хобі, щоб він міг хоч чимось зайнятися, і щоб кожний, хто відчує незадоволеність проходив би "обробку" для лікування його "проблеми". Звичайно, таке життя буде настільки безглуздим, що люди повинні будуть піддаватися біологічній і психологічній обробці, щоб усунути їхні потреби в потузі чи забезпечити їх "задоволення" потуги яким-небудь нешкідливим хобі. Такі штучно створені людські істоти можливо будуть щасливі у своєму суспільстві, але очевидно, вони не будуть вільними. Їхній статус буде відповідником нинішньої домашньої тварини.

175. Але припустимо тепер, що комп'ютерні вчені не зможуть розробити штучний розум і людська праця залишиться необхідною. Навіть у цьому випадку машини будуть усе більш і більш брати на себе прості задачі, що призведе до надлишку робочої сили з низьким рівнем здібностей. (Ми бачимо, що це вже відбувається сьогодні. Існує безліч людей, які не можуть одержати роботу, через те, що їхній інтелектуально-психологічний рівень не відповідає тому, що необхідно для відповідності вимогам існуючої системи). На тих, хто збереже свої робочі місця будуть накладатися ще більш жорсткі вимоги. Від них зажадають постійного навчання, все більшої та більшої віддачі, їх змусять стати більш надійними, слухняними клітинками гігантського організму. Спеціалізованість їхніх задач буде також зростати, і тому їхня робота буде все далі й далі від реального світу, вона буде сконцентрована на одній малюсінькій ділянці реальності. Система буде використовувати всі можливі способи, психологічні та біологічні, щоб зробити людей більш слухняними, щоб розвинути в них здатності, потрібні системі та "задовольнити" їхню потребу в потузі у деяку спеціалізовану задачу. Але твердження про те, що люди в цьому суспільстві будуть слухняними, вимагає уточнення. Суспільство може вважати корисним зберегти дух конкуренції, знайшовши способи для спрямування його в таке русло, де він зможе служити потребам системи. Ми можемо представити суспільство майбутнього, у якому буде постійне змагання за владу та престиж. Але дуже імовірно, що вершин реальної влади будуть досягати далеко не всі (див. параграф 163). Дуже відразливе суспільство, у якому особистість задовольняє свою потребу в потузі тільки розштовхуванням безлічі людей з дороги та позбавляння цих людей ЇХНЬОЇ можливості долучитися до влади.

176. Можна розглянути інші сценарії, що включають більше можливостей розвитку, ніж ми обговорювали. Наприклад, може статися, що машини візьмуть більшість робіт, які мають реальну практичну цінність, а зайнятість людських істот збережеться в сфері несуттєвої праці. Можна припустити, також, що широкий розвиток індустрії сервісу забезпечить роботою людські істоти. Такі люди будуть витрачати свій час начищаючи іншим черевики, керуючи таксі, виготовляючи сувеніри один для одного, обслуговуючи інших як офіціанти і так далі. Такий кінець людської раси здається нам нестерпно нікчемним, і ми сумніваємося, що більшість людей знайшли би повноту життя в такій безцільній діяльності. Вони будуть шукати інших, небезпечних виходів з такого положення (наркотики, злочинність, "культи", екстремістські групи), якщо тільки їх не піддадуть біологічній та психологічній обробці для адаптації до описаного способу життя.

177. Немає потреби говорити. що сценарії, викладені вище, не вичерпують усіх можливостей. Вони лише вказують варіанти розвитку ситуації, які здаються нам найбільш ймовірними. Але ми не можемо уявити собі правдоподібних сценаріїв, що були б хоч небагато прийнятнішими, ніж ті, які тільки-но обговорювалися. Дуже імовірно, що якщо індустріально-технологічна система переживе наступні 40-100 років, за цей час у ній розів'ються цілком визначені риси: індивідууми (принаймні ті з них, які належать до "буржуазного" типу, інтегровані в систему, забезпечують її функціонування й отже, мають усю владу) будуть більш залежні ніж колись від великих організацій; вони будуть більш "соціалізовані" ніж колись, а їхні розумові здібності значною мірою (можливо, у максимально можливій) будуть створені штучним шляхом, а не випадком (чи волею Бога чи ще чим-небудь); те, що залишиться від дикої природи буде зведено в заповідники, які зберігатимуться під наглядом учених для досліджень (у такий спосіб власне дикої природи не залишиться). Імовірно, що через довший час (скажімо, кілька сторіч), ні людська раса, ні інші важливі живі організми не будуть існувати в такому вигляді, як ми їх знаємо зараз, оскільки один раз почавши зміну організмів за допомогою генної інженерії немає причини зупинятися в якій-небудь довільній точці. У такий спосіб ці зміни будуть продовжуватися поки людина й інші організми не будуть цілком трансформовані.

178. Безвідносно до того, що може статися - ми певні, що технологія створює для людських істот нове фізичне та соціальне середовище, яке радикально відрізняється від того спектра умов, до яких людську расу природний добір адаптував фізично та психологічно. Якщо людина не пристосується до цих нових умов шляхом штучних технічних перетворень, вона адаптується до них, пройшовши довгий та хворобливий шлях природного добору. Перший варіант більш ймовірний, ніж другий.

179. Краще було б усунути цю прогнилу систему цілком та прийняти все наслідки.

СТРАТЕГІЯ

180. Технофіли втягують нас у вкрай безрозсудну гонку за невідомим. Багато людей почасти розуміють, що нам несе технічний прогрес, однак вони поводяться пасивно, оскільки думають що це неминуче. Але ми (FC) не вважаємо це неминучим. Ми вважаємо, що цей процес можна зупинити, і тут ми дамо деякі вказівки на те, як це зробити.

181. Як ми заявляли в параграфі 166, двома головними задачами сьогодні є розвиток соціальної напруги та нестабільності в індустріальному суспільстві та розробка і пропаганда ідеології, яка протистоїть технології та індустріальній системі. Коли система стане досить ослабленою і нестабільною, революція проти технології стане можливою. Ситуація схожа на те, що відбувалося під час французької та російської революцій. Французьке і російське суспільства протягом попередніх десятиліть перед революціями виявляли зростаючі тенденції напруги та слабкості. Тим часом виникали ідеології, які пропонували новий принцип світового устрою, що радикально відрізняється від старого. У випадку Росії революціонери активно працювали для підриву старого правління. Потім, коли стара система потрапила під додатковий стрес (фінансова криза у Франції, військова поразка в Росії), її змела революція. Наші пропозиції в чомусь схожі на цю схему.

182. Нам заперечать, що французька та російська революції потерпіли поразку. Але в більшості революцій дві мети. Одна - це руйнування старої форми суспільства, а інша - побудова нової форми, пропонованої революціонерами. Французької і російської революції потерпіли поразку (на щастя!) у створенні нової форми суспільства, про яку мріяли їхні діячі, але в руйнуванні суспільства, яке існувало, вони були дуже успішними.

183. Ідеологія, щоб викликати захоплення та підтримку повинний мати як позитивні, так і негативні ідеали; вона повинна бути ЗА щось і одночасно ПРОТИ чогось. Позитивний ідеал, який ми пропонуємо є Природа. Тобто, ДИКА природа; ті сторони функціонування Землі та її живих істот, які не залежать від людського втручання і вільні від людського впливу та контролю. У поняття дикої природи ми включаємо також і природу людини в тих її аспектах функціонування людської індивідуальності, які не є об'єктом регулювання організованого суспільства, а представляють продукт випадку, волевиявлення чи Бога (в залежності від ваших філософських та релігійних переконань).

184. Природа дає довершений проти-ідеал стосовно технології з кількох причин. Природа (та, котра поза владою системи) протистоїть технології (яка намагається нескінченно розширити владу системи). Багато людей згодні, що природа прекрасна; очевидно, що вона має величезну привабливість для мас. Радикальні прихильники екологічних рухів УЖЕ проповідують ідеологію, яка звеличує природу в противагу технології [30]. Заради природи немає необхідності придумувати які-небудь химерні утопії чи нові типи суспільного устрою. Природа сама піклується про себе: Вона була спонтанним утвором, який існував задовго до будь-якого людського суспільства, і незліченні століття багато різних типів людських суспільств співіснували з природою, не наносячи їй значного збитку. Тільки з приходом промислової революції вплив людського суспільства на природу став воістину жахаючим. Для того, щоб зняти тиск із природи немає необхідності створювати особливий тип суспільної системи, потрібно лише усунути індустріальне суспільство. Звичайно, це не вирішить усіх проблем. Індустріальне суспільство вже завдало колосальної шкоди природі і для зцілення цих ран потрібен дуже довгий час. Крім того, навіть доіндустріальні суспільства нанесли природі істотний збиток. Як би то не було, усунення індустріального суспільства буде великою подією. Воно усуне гірший вид тиску на природу та її рани почнуть зцілятися. Воно припинить розширення контролю природи (включаючи людську природу) з боку людського суспільства. Який би тип суспільства не виник після розпаду індустріальної системи, ми впевнені, що більшість людей буде жити ближче до природи, оскільки під час відсутності розвинутих технології не існує іншого способу ВИЖИТИ. Щоб прогодувати себе, люди повинні стати селянами, пастухами, рибалками, мисливцями, тощо. І, взагалі кажучи, місцева самодостатність буде збільшуватися, оскільки втрата розвинутих технологій та далеких комунікацій обмежить здатність урядів та інших великих організацій контролювати малі громади.

185. Що ж до негативних наслідків усунення індустріального суспільства - ну, ви ж не можете їсти пиріг і одночасно його зберігати. Щоб отримати що-небудь потрібно пожертвувати чимось іншим.

186. Більшість людей ненавидить психологічні конфлікти. З цієї причини вони уникають серйозно думати про важкі соціальні проблеми, їм подобається, щоб ці проблеми підносилися їм у простих, чорно-білих поняттях: ЦЕ - добре, а ЦЕ - погано. Революційна ідеологія тому повинна розроблятися на двох рівнях.

187. На більш високому рівні ця ідеологія повинна звертатися до людей інтелігентних, мислячих та раціональних. Мета - створити ядро з людей, які будуть протистояти індустріальній системі на раціональній, продуманій основі, з повним розумінням розглянутих проблем і протиріч, а також тієї ціни, якої буде коштувати усунення індустріальної системи. Особливо важливо залучити людей такого типу, оскільки вони здатні і можуть бути засобом впливу на інших. До цих людей потрібно звертатися на максимально можливому раціональному рівні. Ніколи не слід навмисно спотворювати факти, уникати нестриманості в мові. Це не означає, що зовсім не потрібно звертатися до їхніх емоцій, але роблячи це варто уникати перекручування правди чи чого-небудь подібного, що може порушити інтелектуальну респектабельність цієї ідеології.

188. На другому рівні ідеологію варто розробляти в спрощеній формі, яка дозволить недумаючій більшості побачити конфлікт технології та природи в однозначних термінах. Але навіть на цьому другому рівні ідеологія не повинна бути виражена мовою нетерпимою, дешевою, ірраціональною, щоб не відштовхнути людей раціонального інтелектуального типу. Дешева нетерпима пропаганда іноді дає яскраві, короткі виграші, але у більшому масштабі часу вигідніше зберігати вірність малої групи інтелігентних людей, ніж розпалювати пристрасті недумаючої мінливої юрби, яка змінює свої прихильності як тільки приходить хто-небудь новий з більш яскравими пропагандистськими гаслами. Однак, пропаганда, яка піднімає чернь може бути необхідна коли система знаходиться поблизу колапсу, у кінцевій боротьбі між ідеологіями, які суперничають, щоб визначити яка з них буде домінувати після руйнування старого світу.

189. До цієї заключної боротьби, революціонерам не слід очікувати, що більшість людей буде на їхньому боці. Історію роблять активні малі групи, а не більшість, яка рідко має чітку й осмислену ідею про те, чого воно насправді хоче. Поки справа не дійшла до цього останнього поштовху до революції [31], задачею революціонерів буде в більшому ступені створення малого ядра глибоко відданих людей, ніж завоювання минущої підтримки більшості. Що до цієї більшості - досить поінформувати їх про існування нової ідеології та часто про це нагадувати; хоча, звичайно, було б бажано одержати підтримку більшості до тих меж, щоб не послабляти ядро вірних людей.

190. Будь-які соціальні конфлікти допомагають дестабілізувати систему, але потрібно обережно відноситься до того, якого роду конфлікти підтримувати. Головна лінія конфлікту повинна проходити між масами народу та владною елітою індустріального суспільства (політики, вчені, високопосадові керівники бізнесу, урядові чиновники, тощо). Вона НЕ повинна проходити між революціонерами і масою народу. Наприклад, було б поганою стратегією для революціонерів засуджувати американців за їхню пристрасть до споживання. Замість цього потрібно зображувати середнього американця як жертву рекламної та маркетингової індустрії, яка дражнить його і змушує купувати купи брухту, що йому не потрібний, та що це дуже погана компенсація за його втрачену свободу. Кожен підхід повинний бути узгоджений з фактами. Це лише питання відношення - чи обвинувачуєте ви рекламну індустрію за маніпулювання публікою чи звинувачуєте публіку за те, що вона дозволяє собою маніпулювати. Стратегічно важливо уникати обвинувачення публіки.

191. Варто двічі подумати, перш ніж підтримувати будь-який соціальний конфлікт, який не проходить між пануючою елітою (яка володіє технологію) та звичайною публікою (над якою технологія простирає свою владу). З одного боку, інші конфлікти мають тенденцію відволікати увагу від важливих проблем (пануюча еліта та звичайний народ; технологія та природа); з іншого боку конфлікти можуть підсилювати технологізацію, оскільки кожна сторона в такому конфлікті хоче використовувати силу технології щоб здолати свого супротивника. Це добре помітно в міждержавних конфліктах, а також в етнічних конфліктах усередині держави. Наприклад, в Америці багато лідерів чорного руху жадають сили для американських негрів, направляючи їх у технологічну владну еліту. Вони хочуть, щоб було більше чорних чиновників, учених, бізнесменів, тощо. На цьому шляху вони допомагають поглинути афроамериканську культуру технологічною системою. Узагалі кажучи, варто підтримувати тільки ті соціальні конфлікти, які укладаються в рамки відносин "еліта проти звичайних людей", "технологія проти природи".

192. Відмова від підтримки етнічних конфліктів також означає відмову від войовничого захисту прав меншостей (див. параграфи 21, 29). Навпроти, революціонери повинні підкреслювати той факт, що хоча меншості страждають у тому чи іншому ступені від нерівності, але ця нерівність не є першорядною. Наш справжній ворог - індустріально-технологічна система, і в боротьбі проти її етнічні розходження не істотні.

193. Той тип революції, який ми маємо на увазі не обов'язково включає збройне повстання проти якого-небудь уряду. Вона може включати чи не включати фізичне насильство, але вона не буде ПОЛІТИЧНОЮ революцією. Її фокус - технологія та економіка, а не політика. [32]

194. Незаперечно, революціонери повинні УНИКАТИ одержувати політичну владу, законними чи незаконними способами доти, доки напруга в індустріальній системи не дійде до небезпечної межі і вона доведе свою неспроможність в очах більшості людей. Припустимо, наприклад, що деяка "зелена" партія перемогла на виборах у Конгрес Сполучених Штатів. Щоб не змінювати своєї ідеології, вони повинні почати рішучі та сміливі заходи для того, щоб припинити ріст економіки і почати її скорочення. Для середньої людини результати цього були б жалюгідними: масове безробіття, дефіцит товарів, тощо. Навіть якби найбільш хворобливі наслідки можна було б запобігти надгуманним умілим керуванням, люди були б змушені відмовлятися від предметів розкоші до яких вони звикли. Невдоволення б росло, "зелена" партія позбавилася б влади і революціонери постраждали б від серйозного відкоту до минулого. З цієї причини революціонери не повинні намагатися одержати політичну владу доти, доки система сама не потрапить у таке безлад, що будь-які труднощі будуть здаватися похідними від неї, а не від політиків і революціонерів. Революція проти технології очевидно буде революцією аутсайдерів, революцією знизу а не згори.

195. Така революція повинна бути міжнародною та всесвітньою. Її не можна здійснити на міжнаціональній основі. Усякий раз, коли б ми припустили, що Сполучені Штати, наприклад виявилися б відрізаними від технічного прогресу й економічного росту, люди впали б в істерику, і почали б волати, що якщо ми відстанемо в технології, японці нас обженуть. Святі роботи! Світ полетить шкереберть, якщо японці продадуть більше автомобілів, ніж ми! (Націоналізм - найбільший покровитель розвитку технології). Більш резонні заперечення полягають у тому, що якщо відносно демократичні нації світу відмовляться від технології, у той час, як моторошні диктаторські країни - Китай, В'єтнам, Північна Корея продовжать розвиток технології, то очевидно, що ці диктатори поневолять світ. От чому індустріальна система повинна бути атакована всіма націями одночасно, у максимально можливому ступені. Звичайно, немає впевненості в тому, що індустріальна система може бути зруйнована приблизно одночасно в усьому світі, і здається навіть більш ймовірним, що спроба скинути систему може привести навпаки до її диктаторського домінування. На цей ризик потрібно піти. Чи варто говорити, що різниця між "демократичною" індустріальною системою і диктаторською мізерна, у порівнянні з розходженнями індустріального та неіндустріального суспільства [33]. Можна навіть стверджувати, що індустріальна система, контрольована диктаторами краща, оскільки система такого роду довела свою неефективність, отже її легше зруйнувати. Наприклад, гляньте на Кубу.

196. Революціонери можуть позитивно оцінювати міри, спрямовані на зв'язування світової економіки в єдине ціле. Угоди про свободу торгівлі, такі як NAFTA і GATT очевидно погані для навколишнього середовища в короткому масштабі часу, але в далекій перспективі вони вигідні, оскільки підсилюють економічну взаємозалежність держав. Легше зруйнувати індустріальну систему в усьому світі, коли світова економіка настільки об'єднана, що її розпад в одній з головних держав приведе до розпаду у всіх індустріалізованих країнах.

197. Деякі гнуть лінію, що сучасна людина має занадто багато влади, занадто багато контролю над природою; вони призивають до більш пасивної позиції людської раси. У кращому випадку вони не зовсім ясно усвідомлюють це, оскільки не розрізняють владу ВЕЛИКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ та владою ОСОБИСТОСТЕЙ і МАЛИХ ГРУП. Відстоювати позицію безсилля та пасивності - це помилка, оскільки люди ПОТРЕБУЮТЬ сили. Сучасна людина як колективна сутність - тобто індустріальна система - має колосальну владу над природою, і ми (FC) розглядаємо це як зло. Але сучасні ОСОБИСТОСТІ та МАЛІ ГРУПИ ОСОБИСТОСТЕЙ мають куди меншу владу, ніж примітивні люди. Взагалі кажучи, величезна влада "сучасної людини" над природою здійснюється не особистостями та малими групами, а великими організаціями. Середній сучасний індивідуум може володіти технологічною владою, яка йому дозволена, щоб діяти тільки у вузьких межах і під наглядом та контролем системи. (Вам потрібна ліцензія на все, а ця ліцензія дається з цілим набором правил та обмежень). У особи є тільки та технологічна сила, яку система дозволяє їй мати. Її ОСОБИСТА влада над природою невелика.

198. Примітивні ІНДИВІДУУМИ та МАЛІ ГРУПИ дійсно мали у своєму розпорядженні значну владу над природою; чи краще сказати, УСЕРЕДИНІ природи. Коли первісній людині була потрібна їжа, вона знала як знайти та приготувати їстівні корінці, як вистежити й здолати звіра знаряддями, зробленими єю самою. Вона знала, як захистити себе від спеки, холоду, дощу, небезпечних тварин, тощо. Але примітивна людина відносно мало шкодила природі, оскільки КОЛЕКТИВНА влада примітивного суспільства над природою була незначною у порівнянні з КОЛЕКТИВНОЮ владою індустріального суспільства.

 
Наші Друзі: Новини Львова