Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: понеділок, 22 квітня 2019 року
Тексти > Жанри > Праця

Сприйняття особистости та творчости Тараса Шевченка у Великобританії

Переглядів: 14117
Додано: 12.07.2012 Додав: andreusDADA  текстів: 717
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0

To my hapless orphan,

You who are my only friend,

Our great wonder-worker!

You will greet the wretched orphan,

She, then, at your side

Will sail across the Lethe’s waters,

And with tears of fire

Will fall, some day, upon the earth,

A parable become

For crucifiers of the nations,

Tyrants yet to come.

[23, с. 96]


Перед нами досконалий зразок художньо рівновартного, повноцінного перекладу. Для багатьох Шевченкових образних новоутворень Віра Річ знайшла оптимально можливі відповідники в англійській мові.

Або ж у перекладі балади «Причинна» блискуче відтворено моторошні вигуки русалки, по суті, рядки народної пісні: «Ух! Ух! Солом’яний дух, дух» [25, т. 1, с. 12 ] — «Whisht! Whisht! Will o’the wisp!» [23, с. 3].

Семантично та емоційно місткі Шевченкові рядки

Нам тілько плакать, плакать, плакать

І хліб насущний замісить

Кровавим потом і сльозами (25, т. 1, с. 246) —

Віра Річ передає вдало ось якими рядками:

For us there is but weeping, weeping,

For us our daily bread to knead

Well-mixed with blood and sweat and tears (23, с. 69).

Тут, очевидно, допоміг перекладачці т. зв. вертикальний контекст — слова відомого англійського державного та політичного діяча і водночас блискучого промовця В. Черчілла: «I have nothing to offer but blood, toil, tears and sweat», сказані 13 травня 1940 р. [26, p. 149], вони давно вже стали крилатими в англомовному світі.

Ось ще один дуже вдалий зразок інтертекстуальності в перекладах Віри Річ. Ідеться про відтворення англійською мовою Шевченкової епітетної конструкції із «Заповіту» — «лани широкополі».

Щоб лани широкополі,

і Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий [25, т. 1, с. 268].



Із усіх 23 відомих мені англомовних перекладів цього твору найадекватніший переклад Віри Річ:



Whence one may see wide-skirted wheatland,

Dnipro’s steep-cliffed shore,

There whence one may hear the blustering

River wildly roar. [23, с. 85].

Як згадує сама Віра Річ, спершу вона вважала, що складний прикметник «широкополий» походить від іменника «поле», але Віктор Свобода пояснив їй, що йдеться про іменник «пола». Тоді їй згадалися Шекспірові рядки з трагедії «Король Лір»:

Of all these bounds, even from this line to this,

With shadowy forests and with champains rich’d,

With plenteous rivers and wide-skirted meads,

We make thee lady... [27, с. 1054].

Дуже позитивним у перекладах Віри Річ є послідовно реалізований принцип фонетичної транскрипції як єдино доречний при передаванні звучання українського ономастикону англійськими графемами (у межах звуково-графемних можливостей англійської мови).

Віра Річ, усупереч панівним тенденціям, намагається відтворювати в перекладах просодичні властивості оригінальних текстів, що оцінюється дуже позитивно. Адже не може того бути, щоб англомовний читач зовсім не сприймав римованої й ритмічної поезії і відчував лише вільний вірш, який часто позбавляє поезії поетичності. Загалом Віра Річ перекладала поезії 50 українських авторів. У її перекладацькому доробку — твори поетів XVII–XVIII ст. (серед них Мазепин вірш «Ой горе тій чайці, чайці небозі...»), вірші М. Шашкевича, новітня українська поезія — твори Є. Плужника, П. Филиповича, Л. Костенко, М. Семенка, Є. Гуцала, М. Ореста, А. Содомори та ін.

Писала Віра Річ і власні вірші. В 1962–69 pp. видавала присвячений поезії журнал «Manifold» («Розмаїття»), поновила це видання 1998 р. Вона — автор поетичних збірок «Ескізи» (1960), «Передвісники й образи» (1963), «Спадщина мрій» (1964). В останній Із названих збірок уміщено вірш «Elizabeth, the Wise King’s daughter» про доньку Ярослава Мудрого. Під впливом серпневих подій 1991 p., щаслива щастям українського та білоруського народів, Віра Річ написала вірш «Prologue» («Be swift, my friends, be swift») [«Пролог» («Не баріться, друзі мої»)]. Помаранчева революція надихнула її на створення мультимедійного дійства «Україна: від Мазепи до Майдану» — стислої історії багатовікової боротьби українського народу за волю, як її представлено в українській поезії.

На жаль, перекладачка, ЯКА п’ятдесят років життя віддала перекладові творів української літератури, не могла похвалитися належною увагою з боку українських науковців і літераторів, зокрема діаспори, хоча реальне поцінування перекладів, конструктивна критика їй, як і кожному перекладачеві, необхідна. Є, правда, окремі приємні винятки. Маю на оці, у першу чергу, ґрунтовну розвідку проф. Л. Рудницького «Шевченко в англійських перекладах» [28]. У ній дослідник дає досить повний огляд перекладів поезій Т. Шевченка англійською мовою, опублікованих після Другої світової війни, зокрема К. О. Меннінга, Віри Річ, Г. Маршалла, В. Кіркконела і К. Г. Андрусишина, Дж. Віра, і на детальному аналізі перекладів «Заповіту» стверджує, що найглибше збагнула і зуміла відтворити англійською мовою поетику Т. Шевченка Віра Річ.

При тоталітарному режимі Віра Річ досить швидко потрапила в списки заборонених перекладачів в Україні, як тільки з’явилися її перші переклади. В людей, необізнаних з системою «тоталітарної пильності», може виникнути запитання: чому ж Віра Річ стала «неблагонадійною»? На це спрацювало чимало чинників. Підозру викликало навіть її ім’я. Але головний чинник полягає у тому, що тоталітарний режим загалом не був зацікавлений у популяризації української літератури в світі. До того ж Віра Річ друкувалася в квартальнику «The Ukrainian Review» виразно антитоталітарного спрямування. У багатьох своїх статтях вона різко виступала проти порушення людських прав, зокрема в СРСР, Польщі, Угорщині. Вона співпрацювала з Віктором Свободою, який ще в 1966 p. поставив перед Міжнародною Амністією питання про політичні арешти серед української інтелігенції. Чималу роль відігравало Й те, що деякі визнані тоталітарним режимом перекладачі намагалися з міркувань конкуренції приклеїти ярлики ворожостi своїм колегам. Так, коли 1961 p. було опубліковано збірку перекладів з Т. Шевченка «Пісня з темряви», у «Літературній Україні» з’явилася (5 червня 1962 p.) нищівна рецензія Джона Віра (загалом, дуже хорошого перекладача, якому і боятися конкуренції не личило би!) під заголовком «Шевченко в англійському тумані». Це був уже вирок, що передбачав довгі роки замовчування або ж бридкої лайки. Мусило минути аж майже 30 років, мусив наступити період т. зв. гласності, і аж тоді з’явилася можливість писати об’єктивно про Віру Річ. До речі, перша позитивна звістка про неї в «Літературній Україні» датується 14 березня 1991 p.

В незалежній Україні намагаються надолужити втрачене і всебічно дослідити творчість Віри Річ, цієї творчої особистості «абсолютного літературного смаку». Висунення кандидатури В. Річ на Перекладацьку премію імені Івана Франка Спілки письменників України зініціювала в липні 1996 р. Львівська організація НСПУ. Віра Річ стала лауреатом цієї премії 1997 року. Коли у травні 1998 р. приїхала до Києва на запрошення НСПУ, мала змогу уперше в житті поклонитися Канівській Святині. На Загальних зборах Наукового товариства імені Шевченка у Львові 17 грудня 2005 р. Віру Річ одностайно обрано Дійсним членом НТШ. 24 серпня 2006 р. Указом Президента України В. А. Ющенка Віру Річ нагороджено Орденом Княгині Ольги Третього ступеня. У жовтні 2007 р. Національна спілка письменників України вшанувала Віру Річ «Почесною відзнакою».

У грудні 2005 р. Віра Річ перебувала у Львові на запрошення керівництва Львівського національного університету імені Івана Франка. Мала зустрічі з ректором університету — проф. І. О. Вакарчуком, з викладачами й студентами. 12 грудня 2005 р. брала активну участь в розширеному засіданні кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура цього ж університету, на якому обговорювано і рекомендовано до захисту кандидатську дисертацію Ганни М. Косів на тему «Перекладацький метод Віри Річ як інтерпретатора української літератури». Завдяки участі Віри Річ це обговорення було надзвичайно цікаве й корисне — і не лише для дисертантки. Свій ювілей у квітні 2006 р. Віра Річ відзначала в Україні — у Львові та в Києві. Тоді ж уперше побувала в Нагуєвичах, була захоплена Франковими святинями там. У листопаді 2008 р. вона взяла участь у Міжнародній конференції у Львові, присвяченій сторіччю від дня народження Григорія Кочура. На цій конференції виступила з доповіддю про переклад Шекспірового «Гамлета», що його здійснив Г. Кочур. У лютому 2009 року В. Річ востаннє побувала у Львові — відвідала майстерню заслуженого художника України Є. Безніска та Літературно-меморіальний музей Івана Франка, послухала У Львівському театрі опери та балету ім. С. Крушельницької оперу «Мойсей» М. Скорика, прочитала кілька перекладознавчих лекцій на спільних засіданнях комісії всесвітньої літератури НТШ та кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики Франкового університету. Протягом останніх років готувала до перевидання свій переклад Франкового «Мойсея». Планується білінгва з ілюстраціями Є. Безніска. Ото ж Віра Річ прискіпливо перечитувала свій переклад, задумувалася над кожним словом і висловом оригіналу, вносячи до нього зміни. Випрацювала Віра Річ також детальні коментарі до поеми для англомовного читача. Та, на жаль, нового видання «Мойсея» їй уже не поталанить побачити.

Попри важку хворобу, працювала Віра Річ до останніх днів життя. 13 грудня 2009 р. датується її останній лист електронною поштою до мене, в якому вона повідомляла про працю над власним франкознавчим нарисом до білінгви «Мойсей», а також просила надіслати їй для перекладу вірші українських авторів про Різдво. Відхід у вічність Віри Річ (20 грудня 2009 р.) — трагедія для англомовної Шевченкіани. Напередодні Шевченкових ювілеїв 2011 та 2014 років немає нікого, хто б зумів на її рівні відтворити всю глибину Шевченкової поезії для англомовного світу. Надзвичайно влучно охарактеризував Віру Річ відомий український літературознавець, перекладач і перекладознавець Д. Дроздовський: «Для мене, — писав він — Віра Річ назавжди залишиться жінкою, яка не вписувалася в світ англійськості, натомість була представником несамовитої слов’янщини в Туманному Альбіоні» [29, с. 228]. Зворушливо, що некролог Віри Річ у газеті «The Times» автор Ю. Бендер закінчив останньою строфою Шевченкового «Заповіту» в її перекладі: «Then in the great family/ A family new and free,/ Do not forget, with good intent / Speak quietly of me».

У 1960-х рр. твори Т. Шевченка переклав Герберт Персівал Джеймс Маршал (1906–1991), англійський кінорежисер, теоретик кіно, літератор. У 1931–1933 рр. він навчався у Вищому інституті кінематографії у Москві, був учнем С. Ейзенштейна та С. Міхоелса (чиїм особистим перекладачем він часто був), колегою О. Довженка, В. Пудовкіна, знайомим П. Тичини. Досліджуючи творчість А. Ф. Олдріджа, захопився Т. Шевченком як особистістю та дуже талановитим автором. Під впливом М. Бажана (перша зустріч відбулася в Лондоні 1946 р. ) почав перекладати твори Т. Шевченка англійською мовою з оригіналу. Переклади опубліковано в англомовній добірці Т. Шевченка (Москва, 1964) — 21 поезія повністю та уривок вірша «Чи не покинуть нам, небого…» (36 перших рядків) і в Збірнику праць Х Наукової шевченківської конференції — «Заповіт». Усього опубліковано понад 1250 рядків. Твори «Дівичії ночі», «Сестрі», «Світе ясний! Світе тихий!», «Ликері», «І Архімед, і Галілей…» перекладено вперше. Багато перекладів залишилося неопублікованими. Про життя й творчість А. Ф. Олдріджа Маршал розповів (у співавторстві з М. Сток) у кн.: «Айра Олдрідж — негритянський трагік» (Лондон, 1958), що кілька разів перевидавалася. До її українського перекладу (1966) написав (з О. Новицьким) розділ «Тарас Шевченко і Айра Олдрідж».

Чималі заслуги перед англомовною науковою шевченкіаною Віктора Леонтійовича Свободи (справжнє ім’я та прізвище — Віталій Леонтійович Тканов, 1925–1992), сина Степової України, що волею долі став британським україністом, філологом і політологом. Зокрема вартісні його три статті, присвячені стосункам між Т. Шевченком та В. Бєлінським. У полеміці з Ф. Приймою щодо авторства анонімної рецензії на «Кобзар», опублікованої в травні 1840 в «Отечественных записках», Віктор Свобода в статті «Шевченко й Бєлінський: Новий погляд» (1978), залучивши до співавторства фахівця з теорії ймовірності й статистики — проф. Шеффілдського університету Р. Мартіна, застосовує вперше в шевченкознавстві статистично-стильометричний комп’ютерний аналіз (за системою дослідника з Кембриджа А. Юла) [30]. Працював Віктор Свобода над історією підцензурних видань поетових творів, написав чимало рецензій на шевченкознавчі публікації. У 1962-1992 він вів Відділ україніки в престижному бібліографічному покажчикові Наукової асоціації сучасних гуманітарних наук, де шевченкознавство було виділено в окрему рубрику.

Знайомству з Шевченковою творчістю сприяли поетові ювілеї 1961 та 1964 (столітні роковини від дня смерті Шевченка та стоп’ятдесятилітній ювілей від дня народження). Найвизначніші шевченківські вечори в ці роки відбулися в Лондоні (19 березня 1961), Ноттінгемі (4 і 11 березня 1964) та Единбурзі (11 березня 1964 р.). Тоді англійські газети вміщували статті про Т. Шевченка та вшанування його пам’яті («The Times» 18.03.1961; «The Daily Telegraph» 20.03.1961; «The Times Lіterary Supplement» 4.11.65). Протягом останніх десятиріч щорічні Шевченківські свята відзначають головно українські громади у Великій Британії, передусім у Лондоні, Манчестері, Единбурзі. Зокрема змістовними були святкування в Лондоні 1992 р. Популяризації творчості Т. Шевченка серед британців сприяє Бібліотека імені Т. Шевченка при Союзі українців Великобританії в Лондоні. Чимало шевченкознавчих матеріалів та перекладів поетових творів англійською мовою опублікував англомовний квартальник «The Ukrainian Review», що виходив у Лондоні заходами Союзу українців Великобританії (1954–1999). Значно сприяють осмисленню англомовної шевченкіани бібліографічні покажчики М. Тарнавської, [31]; О. Кравченюка [32], О. Соколишина [33], Б. Винара [34], А. Григоровича [35]. Крім проф. Л. Рудницького, рецепцію творчості Т. Шевченка у Великій Британії досліджували І. Дубицький, Р. Смаль-Стоцький, М. Тарнавська, О. Жомнір, Р. Зорівчак. Останні двоє досліджували у фатально-складних умовах. Досить згадати кандидатську дисертацію В. В. Пономарьова «Неадекватность перевода как средство фальсификации семантического и идейного содержания художественного произведения (Критический анализ переводов общественно-политической поэзии Т. Г. Шевченко на английский язык)», яку він успішно захистив у Києві 1979 р. Приємно згадати, що ніхто із науковців-шевченкознавців не погодився бути опонентом на цьому захисті — у тодішніх умовах це був сміливо-викличний вияв їхньої громадянської позиції.

Стрімко лине час, і ось — Шевченків ювілей у березні 2011 року. Англомовна Шевченкіана зустрічає його певними здобутками. Але щоб вони були суттєвішими, щоб ми гідно зустріли Ювілей 2014 року потрібна і самовіддана праця інтелектуалів, і підтримка держави англомовній Шевченкіані. Чи піднімуться наші високі урядовці на такий інтелектуальний і громадянський рівень, щоб зрозуміти вагу англомовної Шевченкіани — питання не з легких.
Література
1. Ayden Sinclair. Rolling-flax, or Summer Days in Little Russia. / S. Ayden. — London, 1902. — 324 p.
2. Six lyrics from the Ruthenian of Taras Shevchenko, also the Song of the Merchant Kalashnikov from the Russian of Mikhail Lermontov / rendered into English verse with a biographical sketch by E. L. Voynich. — London, 1911. — 64 p. — (Vigo Cabinet Series; 86).
3. Lynd R. Six lyrics from the Ruthenian [Rev.] / R. Lynd // The Daily News. — 1912.— Febr. 14.
4. Rastorgoueff L. P. T. Shevchenko, the National Poet of Oukraina: a biographical sketch / L. P. Rastorgoueff — London: Printed by Jordan & Sons, s. a. — 12 p.
5. Levitzky V. The literature of the Ukraine / V. Levitzky // The New Age. New Series. — 1914. — Vol. XVI, No 9. — Dec. 31. — P. 219.
6. Shevchenko T. Legacy // The New Age. New Series. — 1915 — Vol. XVI, No 22. Apr. 1. — P. 589.
7. Shevchenko T. Autobiography / T. Shevchenko // The New Age. — 1916. — Vol. XVIII, No 24. — Apr. 13. — P. 563 — 564; Shevchenko T. Diary (extrs.). / T. Shevchenko // The New Age. 1916. Vol. XIX, No 5. — June 1. — P.112–113.
8. Shevchenko T. «Drowsy the waves…», «If lordlings ye could only know…»; «See, fires ablaze…» / T. Shevchenko // Anthology of modern Slavonic literature in prose and verse; transl. by P. Selver; With an introd. & literary notes. — London, 1919.
9. Shevchenko T. The artist (extrs.) / T. Shevchenko // The Times Literary Supplement. — 1965. — Vol. 64, No 3323. — P. 982.
10. Selver P. Preface / P. Selver // Shevchenko T. Song out of darkness: select. poems: transl. from the Ukrainian by V. Rich. — London, 1961. — Vol. 1: Poetry, part 1. — P. VII–VIII.
11. Shevchenko’s Katerina (translated into prose with S. Wolska) // The New Age. New Series. — 1915. — Vol. XVI, No 20. — 18 March. P. 536–538. Reprinted in: C. E. Roberts — Bechhofer. A Russian Anthology in English. — London; New York, 1917. — P. 186–199.
12. Shevchenko T. Taras’ night / T. Shevchenko // The Columbia course in literature. — New York, 1928. — Vol. 10. — P. 42–48.
13. Franko I. Taras Shevchenko / I. Franko // The Slavonic Rev., 1924. — Vol. 3. — P. 110–116.
14. Shevchenko Т. I grew amid a land of strangers…. Testament. I do not all… / Shevchenko Т.; transl. by P. Breslin // Moscow News — 1939. — No 10. March 6; Shevchenko T. In mountains rise and fall… / Shevchenko T.; transl. by P. Breslin // Moscow News — 1939. — No 11. March 13; Shevchenko Т. Testament. Don’t you marry. From Katerina… / Shevchenko Т.; transl. by P. Breslin // Soviet Land — 1939. — No 2.
15. Жомнір О. В. Переклади поезії «Заповіт» англійською мовою / О. В. Жомнір // Зб. праць XVI НШК. — К., 1969.
 
Наші Друзі: Новини Львова