Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 09 липня 2020 року
Тексти > Тематики > Художня  ::  Тексти > Жанри > Лірика

Сонети до Орфея

Переглядів: 10718
Додано: 23.09.2013 Додав: Студент1  текстів: 725
Hi 1 Рекомендую 1 Відгуки 1
Сканував: Студент1
<
1
>
I

Ось дерево гінке. Як тішить ростом!
Співа Орфей! У вухах спів бринить!
Мовчало все. Але ж в мовчанні прóстім
явивсь початок, знак, новітня мить.

З ясної тиші вийшли звірі, стали,
гніздо, барліг покинувши усяк,
не з хитрощів це сталося однак
і не зі страху в тиші пробували,

а з слухання. І рик, і крик, і гам
в серцях маліли. І де тільки малось
стояти хатці, щоб це наслухати, –

а щойно ж хижа хіть була на чатах
при вході, де стовпи собі хитались, –
ти зміг їм на слуху створити храм.


ІІ

Ще дівчинка прийшла, була у нім,
у цьому спільнім щасті співу й ліри,
й засяяла крізь повесінню сірість, гніздо змостила в вусі у моїм.

Й заснула там. Й були в дівочім сні
і квітка, що мене зачарувала,
і ближній світ, й поля, що ближні стали,
і дивно так зробилося мені.

Їй снився світ. Тобі вдалось, ачей,
співучий боже, так вчинити дійсно
що прокидатись зайве їй? Бач, спить.

Де смерть її? Вона воскресла вмить.
Мотив цей знайдеш, перш ніж змовкне пісня.
Так де ж поділась?.. дівчинка іще…


ІІІ

Господь це зміг, але чи вдасться нам
пройти крізь ліру так, як він, урешті?
Однак у двох сердець на перехресті
це хто ж бо ставить Аполлону храм!

Не є бажанням пісня, що ти вчиш,
і спонуканням, щоб вершин дістатись.
Спів – це буття. Лише для Бога зватись
легким він може. Тільки ти мовчиш,

що вдіємо, коли і землю й зорі
звернути схоче якось він на нас?
Порвавши в пісні рота, ти, учора

про що співав, не згадуй на біду.
А справжня пісня інша повсякчас.
Це дух в нічому. В Бозі. Вітру дух.



 
Наші Друзі: Новини Львова