Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 20 червня 2019 року
Тексти > Жанри > Роман  ::  Тексти > Тематики > Публіцистика

Таємниці і феномени України

Переглядів: 24661
Додано: 29.08.2013 Додав: pmaslyak  текстів: 9
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 1

Петро Масляк
Таємниці, загадки, феномени І дива України

Частина перша
Історія і суспільство
1. Скільки років Києву
Скільки років Києву? «Дитяче» запитання для школяра? Тест на знання історії України? Чи може перевірка знань з минулого нашої держави для «академіків від історії»? Все разом. Зі шкільної чи студентської лави ми знаємо, що Києву 1500 років. Ця дата була затверджена ще в Радянському Союзі за часів правління в ньому Брежнєва (того, про якого розповідали анекдоти) і Щербицького в Україні. Зрозуміло, що 1500 річчя Києва було «науково» обґрунтовано відповідними науковими установами «від історії» і відповідними «корифеями», які керують історичною наукою і донині. Хіба можуть вони привселюдно заявити нині, що всі їхні «наукові» розробки нічого не варті і визначалися лише тодішньою політичною номенклатурою і кон’юнктурою, а також бажанням керівників держави, які ніякого відношення до історії як науки не мали? Очевидно, що ні.
Так скільки ж років Києву, історичній столиці України? Чи можуть історики і археологи визначити якусь умовну дату виникнення нашої столиці? Чи є науково обґрунтований період, про який ми можемо сказати, що вже в той далекий час існувала давньоукраїнська держава зі столицею в Києві. Виявляється, - можемо!
В мене на південь від Києва знаходиться дача. Тисячі цих дачних ділянок оперізують нашу столицю зусібіч. Так ось, недалеко від моєї дачі простяглися знамениті Змійові вали. Могутня фортифікаційна споруда давніх часів. Її протяжність лише в Київській області складає понад 800 км. Навіть нині висота цієї «Китайської стіни» досягає 10 метрів. Під час же спорудження висота валів досягала 16 метрів, тобто висоти 7-поверхового будинку! Крім того, зверху ще на декілька метрів простяглися до неба могутні дубові колоди, забиті чи закопані сторчма. За залишками цих дубових колод, радіовуглецевим аналізом, вчені і визначили, що цим валам як мінімум 2700-2800 років. Що ж тоді виходить з цією офіціозною датою виникнення Києва? А ось що. Виходить, що 2800 років тому якісь невідомі пришельці з космосу звели до неба величезні циклопічні споруди, за обсягом робіт співзмірні зі спорудженням Великої китайської стіни чи єгипетських пірамід для захисту з півдня якогось хутора чи села. Хто в такі фантастичні речі може повірити? У нас науковці-історики чи фантасти?
Для будь-якої людини, яка знайома з формальною логікою ці факти говорять лише одне. Вже як мінімум 2800 років тому на місці сучасного Києва існувала столиця могутньої держави, на захист якої с півдня від кочових племен і були споруджені грандіозні Змійові вали. І не в один ряд. Це була розгалужена система фортифікаційного захисту Києва. Причина її створення точно така, як і будівництва Великої китайської стіни – захист держави від наскоків войовничих степових кочівників. Різниця лише в тому, що китайці захищали свою імперію з півночі, а ми з півдня. Ось і все.
Це ж дійсно, треба було мати могутню, добре організовану державу, щоб зганяти на важкі земельні роботи десятки тисяч людей, одягати, годувати їх, будувати для них житло. Хіба не так? Потрібні були будівничі, проектанти, армія, міліція, інтенданти і таке інше. Хтось проектував, а хтось втілював цей проект у життя, хтось підвозив провіант, а хтось охороняв цей вал цілодобово. Все це могла робити лише чітко організована і структурована держава, яка ставила на меті вберегти від руйнування свою священну столицю. Навіщо інакше такі титанічні зусилля взагалі були потрібні? Якщо Київ в той час існував, але не було держави, то хіба можна уявити собі, щоб сотні тисяч людей самі по собі зібралися в одному місці і почали копати лопатами землю і створювати з неї величезний вал. Це просто в принципі не можливо.
Нині Змійові вали ми можемо бачити на космічних знімках Києва і околиць. Хтось, дуже далекий від історії, і не лише від неї, роздав землі навколо цих валів дачникам. Та так, що де-не-де до цих валів і підійти не можна. Ось так ми відносимося до власної славної історії. Вперше ці вали відмічені «для широкого загалу» в Комплексному атласі України, виданому ДНВП «Картографія» у 2005 році. На стор. 24 цього атласу міститься карта геоморфологічної будови нашої держави. Саме на ній вперше на фізико-географічній карті і позначені Змійові вали, які тягнуться навіть не в один, а в декілька рядів від річки Тетерів до Дніпра, а також від річок Здвиж, Ірпінь також до Дніпра. Південніше такий же вал простягнувся вздовж Росі. Є такі вали й на лівому березі Дніпра, а також виявлені вони і на північ від Києва – від Дніпра до Тетерева.
Зрозуміло, що просто так побудувати ці величезні перешкоди для пересування і піти додому не мало ніякого сенсу. Очевидно, що як і в Давньому Китаї, який тоді так не називався і за свою історію, і як Україна не раз змінював свою назву, через якийсь відрізок на валу містилися бастіони, а біля них приміщення, де постійно жила озброєна охорона. Ця охорона постійно мінялася. Тисячі людей несли постійну сторожову службу по охороні південних рубежів столиці своєї держави. Це була одна із перших прикордонних служб України. Тут мають бути музеї, туристи з усього світу повинні щодня відвідувати ці місця. Як відвідують Велику китайську стіну туристи з найвіддаленіших куточків нашої планети. Декілька кілометрів цієї циклопічної споруди держава мала б уже давно відновити в первісному вигляді, показавши всьому світові, що ми належимо до найдавніших і найславетніших націй нашої планети. Щоб вони на власні очі побачили, що наші предки збудували і для чого.
Уже давно необхідно було б надрукувати тисячі рекламних буклетів. Багато чого вже упущено. Таким умовним рубежем рекреаційно-туристичного використання Змійових валів і відновлення їх світової слави могло б послужити проведення чемпіонату Європи з футболу Євро-2012. Але нічого не було зроблено. Навіть знання про існування цього величезного туристичного ресурсу світового масштабу і розуміння необхідності його використання у нас немає. Про це дуже яскраво говорять відповідні опитування автором різних верств населення Києва. Практично 100% людей вперше чують про наявність під самим боком столиці якихось Змійових валів. Не відомо їм і про їхнє призначення і час створення. В цьому сенсі наша освіта абсолютно не є адекватною часові. Діти в школі, знову ж таки за опитування автора, краще знають про революцію у Франції чи про події в Росії часів Івана Грозного, ніж про те, що відбувалося в них під носом в далекому і в недалекому минулому. Але ж істинно сказано: хто не знає свого минулого, той не буде мати майбутнього.

2. Найдавніша нація світу

Декілька років тому, ще за правління в Україні президента Кучми до нашої держави прибув з офіційним візитом президент Сполучених Штатів Америки Білл Клінтон. Найуспішніший президент цієї країни. Саме його правління, вперше за останні десятиліття, закінчилося профіцитом державного бюджету аж у 75 млрд. доларів. Коротке пояснення. Більшість країн закінчують фінансовий рік дефіцитом бюджету. Тобто, грошей на виконання державного бюджету не вистачає і їх тим чи іншим чином приходиться позичати. Клінтон же виконав усі передбачені бюджетом країни зобов’язання, та ще й залишилася невикористаною величезна сума грошей. Всі його послідовники на цій посаді закінчували дефіцитом, який з року в рік лише зростав. Клінтон, у свій час один з кращих студентів найпрестижнішого американського Гарвардського університету був людиною дуже освіченою. Це дозволило йому підібрати на той час найкваліфікованішу у світі команду радників і помічників.
І ось, прибувши до Борисполя, ледь не з трапу літака, виступаючи перед враженою українською аудиторією, Білл Клінтон назвав українців найдавнішою нацією у світі. Він висловився приблизно так, що вітає наймолодшу у світі демократію і найдавнішу у світі націю. Цікавим у всьому даному епізоді було те, що присутні при цьому місцеві аборигени так нічого і не второпали з його слів. В когось очі стали квадратними, в когось вилізли з орбіт, а один, присутній при цьому «корифей від історії», знизав плечима і просичав: Україна – батьківщина слонів. При цьому ніхто донині чи то не схотів, чи то не зміг вияснити, які підстави були в президента США для подібної заяви.
Давайте це зробимо ми з вами. Отже, українці, за твердженням Клінтона, найдавніша нація світу. Таке твердження від глави найпотужнішої держави світу не є простим компліментом. За ним знаходиться науково бездоганне доведення. Ось воно. Виявляється, лише в українців і в українській мові людська істота позначається словом жіночого роду. Людина, тобто вона. Лише в українців людиною є жінка, в усіх інших народів це чоловік. Наприклад, в росіян це чєловєк, в поляків чловек, в німців ман, в англійців мен, і навіть у давніх римлян це гомо, теж він. Навіть мала людина, людина, яка нещодавно народилася і ще не виросла в українців теж позначається словом жіночого роду. Дитина, тобто вона. Скажімо в росіян це рєбьонок, а отже він, а в німців дитина взагалі позначається словом середнього роду. Ну то й що? – скаже нетерплячий читач. Справа в тому, за яким сценарієм розвивалося людство. Спочатку, в сиву давнину, багато тисяч літ тому людська цивілізація починала свій розвиток з матріархату, і лише через тисячі років перейшла до патріархату, який продовжується й нині. Для того, щоб у цьому пересвідчитися достатньо проаналізувати статевий склад нашої законодавчої і виконавчої влади. Жінок там дуже мало. Сім з половиною тисяч років тому, коли в Україні існувала одна з найдавніших, а може й найдавніша у світі Трипільська цивілізація – все було навпаки. Донині в Україні археологи відкопали тисячі зроблених з глини жіночих статуеток, які стояли в кожному домі і їм молилися, як нині моляться на ікони. Велика українська матір керувала тут усім. Жінки були у великій пошані. І нині пережитки матріархату проявляються у нас у високому статусі жінки в українському суспільстві, який незрівняний з її статусом, скажімо в ісламських країнах.
Патріархат і матріархат притаманний і для інших живих істот, скажімо тварин. У слонів панує чіткий матріархат. Там всім керує самка-матріарх. Така ж ситуація серед гієн. А ось в левиному правді всім заправляють самці. Цікаво, що українці свій давній матріархат, який донині зберігся у прадавній українській мові перенесли і на тварин. У нас тварина це теж слово жіночого роду, в той час як у росіян, наприклад, животноє, тобто воно, це середній рід.
Але чи справді українська мова така давня? Давайте це питання розглянемо не з амбіційно-емоційного, а з суто науково боку. Поставимо собі таке абсолютно просте запитання. Яка мова давніша – українська, російська чи англійська? Чи можна це довести просто зараз. Виявляється, можна. На основі науки, яка зветься структурна лінгвістика. І ось тут виникає дуже цікава колізія. Здається незрозумілим, чому з українського алфавіту за радянських часів вилучили літеру г. Так ту, яка повернута носиком догори, а не донизу. Чому? Чому це рішення приймалося на самій «горі» в Москві. Чим якась нейтральна літера могла завадити тоталітарному режиму? Здається нічим і це якесь маразматичне рішення, прийняте тому, «що більше нічого робити». Не поспішайте з висновками.
Виявляється все, як і в попередньому випадку, дуже просто. Будь-який зарубіжний лінгвіст, просто порівнявши російський і український алфавіти, навіть не вникаючи глибоко в сутність проблеми одразу скаже, що українська мова є давнішою за російську. В українській мові є три приголосні звуки «х», «г» і «г», а в російській лише два – «х» і «г». Значить українська мова давніша. Але кремлівські «спеціалісти» та і не «допетрали» до того, що голосних звуків і букв в українській мові теж більше, ніж в російській. Наприклад, у нас є «і», «и» і «ї», а в російській лише «ы» і «и». Те ж саме і стосовно англійської мови. Там є лише два приголосних цього ж звучання: “g” I “h”, що теж вказує на давніше виникнення української мови.
Нинішнє вивчення іноземної мови учнями і студентами України ведеться переважно не через українську мову, а через російську. Саме через це виникає немало проблем. В російській мові, як ви знаєте, менше приголосних і голосних звуків. Саме через відсутність в російській мові звуку «г» через неї не можна передати відповідні звуки англійської і німецької мови. Іноді виникають анекдотичні випадки. Слово пан німецькою, тобто «гер», яке пишеться через «h», через відсутність такого звуку в російській передається не «хер», що звучить непристойно, а «гер». Ні те, ні інше не відповідає правильній німецькій вимові. Англійське слово «home», передається як «хоум», хоча б треба було б казати українскоб «гоум». Таких прикладів безліч. Виходить, щоб росіянам правильно вивчати англійську чи німецьку мови треба спочатку вивчити українську. Така ситуація була і в царській Росії, коли граматика Смотрицького, внаслідок відсутності в російській мові деяких зворотів і звуків. порівняно з українською, пояснювала особливості російського правопису, через український. Це викликало обурення в російських науковців і громадських діячів. Але що поробиш…

3. Чи існували давні українці?
Всі ми знаємо, що на Близькому Сході знаходиться держава Єгипет, яку відвідали вже мільйони українців. У школі ми вчимо, що крім Єгипту сучасного, є ще й Давній Єгипет. Тисячі років тому тут жили люди, які не розмовляли нинішньою арабською мовою, але вони були давніми єгиптянами. Отже Давній Єгипет існував і існували давні єгиптяни, але чомусь не існувало Давньої України і давніх українців. Чи це дійсно так, чи просто політикани наклали табу на назви Давня Україна і давні українці, щоб штучно розірвати зв’язок часів?
З нашої дивної офіційної історії ми довідуємося, що спочатку в Україні жили трипільці, які створили найдавнішу у світі Трипільську цивілізацію або культуру. Потім вони кудись ділися. Не то випаровувалися, не то відлетіли на іншу планету. Після них ніби з неба впали скіфи. Таж сама історія трапилася і з сарматами. Після їх «відльоту» невідомо звідки взялися анти. Потім, послідовно, виникли русини і українці. Зв’язку між ними ніякого. Дивна і потворна історія і історики, які її проповідують. Так навіть у принципі не буває. Звичайно, міграційні процеси завжди були і будуть, але ядро нації завжди залишалося на своїй землі. Тим більше, що це земля благодатна і родюча, і «пхатися» невідомо куди, скажімо в болота і піски холодної Росії чи пустелі Азії було нам абсолютно ні до чого. Популяційний надлишок відходив, виганяли злочинців і нероб, але кидати чудові ландшафти заради набагато гірших ніхто не збирався. Це не якесь там відкриття, це очевидні речі.
То яке відношення до нинішніх українців мають, скажімо, трипільці чи анти? Як вони пов’язані з нами, сучасними українцями? Це питання має абсолютно просту відповідь. Науковці твердять, що нації, організовані точно так, як і людські родини. У кожного з нас є предки: батьки, діди, прадіди і прапрадіди. У них можуть бути невідповідні вашому прізвища, але вони ваша пряма рідня. Генетична рідня. Їхні гени, їхні галогрупи знаходяться у вас і визначають ваш зовнішній вигляд, вашу силу, ваші таланти.
Точно так і з давніми українцями (трипільцями, скіфами, сарматами, антами, русинами). Вони співвідносяться між собою і з нами, українцями нинішніми, як пов’язані у родині між собою ваші прадід, дід, батько і ви. А майбутні українці будуть вашими дітьми, онуками і правнуками. Так же пов’язана з нинішньою Україною і України Давні, тобто Трипілля, Скіфія, Сарматія, Антія, Київська Русь. Та й усі перехідні між ними форми української держави. Так, саме української, а не якої іншої. Це добре розуміють в інших країнах світу. Розуміють територіальну і генетичну спадковість нації. Скажімо, нинішній Таїланд за багатовікову історію власного існування і нинішні тайці мали щонайменша п’ять назв. Але історія цієї держави чітко наголошує на тому, що Сіам чи то Чианг-Май, це Давній Таїланд, а не щось інше. І сіамці, це нинішні тайці, точніше батьки сучасних тайців.
Зараз генетика досягла такого рівня, що за аналізом крові можна визначити з якого села походить ваш батько. Національні галогрупи навіть сусідніх народів іноді досить суттєво відрізняються. У нас таких досліджень або не проводять, або ж вони є засекреченими. А ось іноземні генетики вже давно визначили, що за набором галогруп українці набагато ближчі до шведів, ніж до росіян. А росіяни натомість ближчі до поляків. Саме своєрідність галогруп українського населення і вказує на те, що первісно, генетично пов’язане з українською землею, її водою, їжею, сонячною і земною радіацією населення, ядро нації, ніколи цю землю не покидало, передаючи власну своєрідну генетику своїм предкам, тобто нам з вами.
З цього ми можемо зробити цілком обґрунтований висновок, що всі народи, які жили на нашій території є давніми українцями, нашими прямим пращурами, а сучасна Україна є прямим нащадком Давньої України, як би її в той далекий час не називали сусіди. А що ці назви постійно змінюються говорить хоча б історія з назвою двох сусідніх держав Росії і Білорусії. Українці, хоча й не знали в той час про існування такої науки як генетика, чітко розуміли, що білоруси і росіяни мають різне, але не слов’янське походження. Тому і називали білорусів «литвинами», а росіян «москалями» і «кацапами». Назви Росія і Білорусь є абсолютно штучними. Обидві були офіційно запроваджені у вжиток Катериною ІІ. Причина цього полягає в тому, що Московія захопила Україну і виявила для себе те, яку заглиблену в тисячоліття історію українці мають. Тому, щоб «примазатися» до неї, угро-фінську Московію назвали Росією, а прибалтійську Литву Білоруссю. Ще на карті Боплана 1648 року таких назва немає, а є Московія.
Давня Росія без України це взагалі повний нонсенс. Всі істерики нинішньої Росії і її претензії до України пов’язані лише з одним. Створення незалежної України забрало в Росії її давню історію, яку вона вкрала в України. Через це історія Росії не йде далі 14 століття. Захоплення ж України заглиблювало історію Росії одразу на декілька тисячоліть вглиб. І росіян не тривожить той факт, що на території Росії не було жодного трипільського поселення. Вони лише наші, українські.
Намагання фальсифікувати історію України продовжується. Нещодавно було заявлено, що скіфи не є пращурами українців, так як вони жили не лише на території України, а по всій Євразії. Дивовижне твердження. Тисячі могил скіфів і їх царів розміщені саме в пониззі Дніпра, тобто в Україні. Якщо скіфи жили по всій Євразії, то тоді виходить, що їх за тисячі кілометрів везли ховати до України, а це вже повна нісенітниця.

4. Підземна «Троя»
Мешкаючи в Феофанії, є такий район в Києві, у 1984 році, перед самим Новим роком я з собакою здійснив доволі протяжну прогулянку лісом до іншого району Києва Китаєва. Настала чергова відлига і сніг стрімко зійшов. Тримаючи собаку на повідку я вийшов на безлісу дніпровську кручу, звідки відкривався запаморочливий вид на замерзлий Дніпро і його лівий берег. В одному місці потоки талої види на схилі гори осунули грунт. Собака підбіг до цього місця і почав рити лапами землю. Не встиг я підійти до нього, як собака зник під землею. Звідти долинав його гавкіт. Я бігав сотні метрів по дніпровському схилу, орієнтуючись на майже безперервний лемент собаки у підземеллі. Потім повернувся до лазу і почав кликати пса. Підійшли й інші люди, яких зацікавила ця подія. Почали допомагати кликати тварину. Через деякий час собака виліз на поверхню. З того часу я і зацікавився підземними лабіринтами столиці України.
З часом стало зрозумілим, що в надрах правого, високого берега Дніпра, як мінімум від Вишгорода на північ від Києва до Канева, на віддаль понад 150 км простяглося найграндіозніше у світі підземне печерне місто. Про нього українці практично нічого не знають.
Наприкінці ХХ ст. у Туреччині відкрили невелике підземне місто. Зовсім випадково. Про це довідався весь світ. Місто стало національним історичним надбанням Туреччини і всього світу. У нас же відношення до історичних надбань нашої нації, на жаль, зовсім інше.
Вже значно пізніше я довідався, що грандіозне підземне печерне місто має підземні церкви з золотими іконостасами, опалення, житлові приміщення, комори і таке інше. Воно могло одночасно вмістити сотні тисяч людей. Які ж природні і сторичні передумови створення такої велетенської підземної галереї?
Східні відроги Придніпровської височини, які омивають води Дніпра, мають одну особливість, яку місцевий український винахідливий люд здавна використовував для будівництва підземних «схрон». Над Дніпровськими кручами пронеслися тисячоліття і зростання чисельності населення у світі супроводжувалося періодичними навалами армій нецивілізованих народів сходу і півночі. Частина українців тікала на захід до Карпат, частина ховалася під землю. Але чому саме дніпровські схили послужили природною базою для спорудження підземної «Трої»?
Справа в тому, що гідрологічний режим, склад гірських порід дніпровських круч дуже сприяв прокладанню підземних ходів. Тут залягають доволі пухкі, але водонепроникні породи лес і мергель. Перший і став основою створення найрозгалудженішої, найпротяжнішої у світі мережі штучних підземних печер.
На багато десятків кілометрів східні відроги Придніпровської височини, які спадають до Славути, як головка твердого сира пробиті підземними лабіринтами, виритими руками декількох поколінь українців. Це тут, під Києвом і далеко за його межами, під крутосхилами Дніпра у Придніпровській височині знаходяться найвеличніші у світі підземні міста, українська «Троя». Ця слава і велич України і донині майже зовсім не досліджена і мало кому відома. Підземні міста ще чекають свого Мозолевського, який знайшовши в нашій землі знамениту пектораль своїм відкриттям уславив себе і українську націю.
Найвідоміша і найдослідженіша частина української «Трої» знаходиться в Києві. Але й про київські печери мало хто знає, але якщо й знає, то не завжди правду. Багато і всіляких вигадок про час їх створення. Є люди, які вважають печери природними утворами. Насправді київські печери мають штучне походження і вони дуже давні. Одним тисяча років, вік інших перевищує декілька тисяч років. Так, Кирилівські печери датуються палеолітичною епохою. Їм 10-15 тис. років. Печери Києва ніколи не досліджувалися комплексно. Відомо лише, що вони є на всій території давнього Києва та на його околицях. Найвідоміші науковцям простяглися від Кирилівської церкви до урочища Церківщина. Вони викопані переважно в товщі лесу і мають глибину від 5 до 20 метрів. В сухому лесі цілорічно підтримується постійна температура 10-12 градусів Цельсія вище нуля.
В найбільш відомих і досліджених київських печерах, які мають штучне походження, природні особливості завжди відігравали одну з провідних ролей. У них є житло, багато підземних церков. Знайдено і опалення. Тут люди переховувалися, жили, працювали, молилися. На жаль, про це мало знають не лише у світі, але й кияни та українці в цілому. Та ми ж не варвари, не дикуни якісь. За нами тисячоліття на своїй землі. Ми не прийшли на неї з інших країв і не зайняли та вкрали чуже. Це все наше, українське – і храми тисячолітні, і знаменита пектораль, і Трипільські городища, і підземні міста. Все це збудували наші пращури, а не предки німців, французів, англійців чи росіян. Їх у той час «і в проекті не було». То хто ж їх тоді цивілізував? І чи знаємо про це ми, і чи знають про це вони? Чому ці підземні міста донині не досліджені і не відреставровані? Чому їх не відвідують наші діти і онуки, туристи з усього світу? Адже тут криється тисячолітня слава України. Бо ж не станемо ми багатими матеріально, поки не станемо багатими духовно. А тут цілі величезні пласти виховання патріотизму і національної свідомості. У нас під ногами…

5. Ландшафтно-етнічний притулок української нації

Ви вже знаєте, що, наприклад, киян рятували від чисельних зайд-загарбників, які приходили на квітучу українську землю, крутосхильний рельєф, підземні печери, грандіозні оборонні Змійові вали. Але людей ставало все більше і не тільки в Україні. Постійно зростала і кількість ворогів.
Однією з найбільших загадок європейської історії є: як поталанило українцям вижити в умовах найнестабільнішої у світі «коридорної» території. По ній, за декілька тисячоліть, пройшли зі сходу на захід і у зворотному напрямку майже всі народи Євразії. При цьому сотні з них зникли не залишивши по собі навіть сліду на землі. Від інших ці сліди і знаходять нині археологи. Українці ж не лише вижили, але й зберегли незалежним свій давній генетичний і антропологічний тип.
Де ж знаходило порятунок ядро української нації, коли здавалося б, що вижити на чудових, родючих і квітучих землях Поділля і Придніпров’я було практично неможливо. Де розміщується та досить значна за площею територія, на якій сама природа створила унікальну за своїми природними характеристиками «схрону». Вважаю, що нею є Українські або Східні Карпати.
Ідея ландшафтно-етнічного притулку української нації в Карпатах, базується на тому, що ця гірська система в ландшафтному відношенні значно відрізняється від інших гір Європи. У тому числі й від Західних і Південних Карпат. Українська Карпати є середньовисотними горами з виположеними схилами. Вони майже зовсім позбавлені скелястих масивів. У минулому тут панували суцільні непрохідні для чужинців лісові нетрі. Немає в цих горах і льодовиків та постійної снігової лінії. Українські Карпати в давнину були надзвичайно багаті на звірів і птахів, цінну деревину, живицю, гриби, ягоди, а річки – на рибу.
Напевно, наявність такого тилу в української нації й пояснює для декого незрозумілу її пасивність до геополітичної експансії на схід. На користь цієї теорії говорить і те, що навіть нині густота сільського населення України поступово зменшується від Карпат у східному напрямку. Це тим більш дивно, що комплекс природних умов для ведення сільського господарства якраз у цьому напрямку покращується, а не погіршується.
Періодично зростаючий тиск кочових народів призводив до неодноразової втечі українців до Карпат. Тому тут і утворилося декілька етнографічних груп української нації – бойків, лемків, гуцулів. Можливо найбільші проблеми виникли тоді, коли з’явилися в Карпатах гуцули. Не зрозуміло чому вони поселилися в таких лісових нетрях і так високо в горах, де і жити дуже важко. Є гіпотеза, що гуцули – нащадки ремісників зруйнованого татаро-монголами київського Подолу. Вони відступили на захід, сховалися в Карпатах. При цьому гуцули зберегли ремісничі навички, пронісши їх через віки.

6. Звідки взявся на Чернігівщині гуцульський Свидовець?

Географічні назви України сповнені багатьох загадок і таємниць, які донині не розкриті. Однак, з часом, завіса таємничості поступово зникає і ми розшифровуємо послання наших пращурів з далекого і недалекого минулого. Якщо подивитися на карту заселеності території нинішньої України 1400-1550 років, то ми побачимо, черговий відплив українців на захід до ландшафтно-етнічного притулку під час татаро-монгольської навали призвів до знелюднення східних і південних теренів України. Постійного населення там в той час не було. Але вже на карті, яка відображає географічне поширення української етнічної території в 1550-1640 році до того безлюдні простори південної Чернігівщини і Сумщини, а також вся Полтавщина вже повністю заселені. Звідки взялося населення? За теорією ландшафтно-етнічного притулку української нації воно повинно було прийти на ці землі з Карпат, Галичини, Закарпаття. Чи є наукове підтвердження цьому?
Так, є. Справа в тому, що для всіх народів характерним є, переселяючись на нові землі проживання, називати нові свої поселення іменами населених пунктів, звідки вони прийшли. Це притаманно не лише для українців. Переселенці з Великої Британії принесли в Північну Америку сотні назв міст і сіл своєї батьківщини. Іноді вони переносилися абсолютно без змін, іноді додавалося слово «новий». Теж саме робили голландці, німці, іспанці, португальці тощо. Звідси виник спочатку заснований голландцями Новий Амстердам, який потім британці перейменували на Нью-Йорк. Перше поселення в США, містечко Нью-Плімут, заснували переселенці з англійського Плімуту. А скільки Картахен, Барселон, Кордов, Гранад у Мексиці, Центральній і Південній Америці, які засновані вихідцями з Картахен, Барселон, Кордов і Гранад іспанських і перелічити важко. Точно так діяли й українці. Тому і нині в Канаді, Бразилії, Аргентині, Росії, Казахстані тощо багато українських назв.
Топонімічні свідки, назви населених пунктів, річок, озер, урочищ і таке інше Східної України вказують на те, що вони перенесені сюди переселенцями із Західної України. Скажімо, в нашій державі є чотири назви Самбір. Самбір і Старий Самбір знаходяться у Львівській області в Передкарпатті, майже на кордоні з Польщею, а села Великий і Малий Самбір розміщуються у Сумській області майже на кордоні з Росією. Місто Ходорів розташоване у Львівській області, а село Ходорів на півдні Київської області на Дніпрі. Місто Борщів локалізується на Тернопільщині, а село Борщів на лівобережжі Київщини. Місто Золочів у Харківській області засноване вихідцями з Золочева нинішньої Львівської області. Переселенці з Львівського Немирова заснували Немирів Вінницький. Ямполі Західної України дали назву Ямполю Сумської області. Таких прикладів безліч.
Переселення в середньовіччі з Правобережжя на Лівобережжя України й окреслило нинішню етнічну територію нашої країни. Крім того, воно обумовило генетичну єдність української нації. Понад 70% українців Центральної і Східної України генетично є галичанами з домішками закарпатців і волинян. Таким чином топонімічна складова напрямків середньовічних міграцій населення в Україні цілком органічно доповнюється генетичною складовою. Нинішній антропологічний тип населення Центральної і Східної України витворився на основі етнографічних галичан з включенням сюди переселенців з інших західних територій української етнічної території.
Звичайно, існують і прямі топонімічні свідки, які ведуть безпосередньо в високогірну область Українських Карпат, заселених гуцулами. Так, другий за висотою гірський масив Східних Карпат після Чорногори Свидовець, знайшов своє відображення в назві села в південній частині Чернігівської області. Тим більше, що в рельєфі ця назва тут цілком логічно проявляється. Майже на ідеально рівній місцевості біля села здіймається соляний купол. Зрозуміло, що для мігрантів-гуцулів, які раптом побачили за багато кілометрів рівнини одинокий горб він викликав асоціацію зі знайомим їм гірським масивом Карпат. Фактично по всій східній частині української етнічної території, навіть тій, яка нині знаходиться за межами нашої країни в Росії, топонімічні свідки Галичини і Карпат й донині проявляються доволі виразно.
Значно рідше такий прояв характерний для гідронімів, які, як правило є дуже давніми. Скажімо річка на якій стоїть Львів Полтва, знайшла відображення у Полтаві. Взагалі, в цьому сенсі Полтавщина доволі своєрідна. Тут і тюркська назва річки Сула, і хорватська Хорол (хрлити, значить швидко текти)і донині спірні за походження назви Псел і Ворскла.
Особливо багато на Сумщині і Полтавщині гуцульських назв «грунь». Їх уже не одиниці, а десятки. І всі вони відображають в рельєфі саме те, що називають грунями гуцули.

7. «Пуп Землі»

На території України знаходяться доволі таємничі об’єкти, які не знайдені в такому виді більше ніде в світі. Масштаб їх прояву, донині не зовсім зрозуміле походження і призначення вражають уяву не лише пересічних людей, але й учених. До них у повній мірі можна віднести знамените Більське городище. Вчені вважають, що це було укріплене місто скіфської доби УІІІ – ІІІ ст. до нашої ери. Дехто вже підрахував, що в той час у місті мешкало понад 200 тис. жителів. Зрозуміло, що для того періоду це було найбільше або одне з найбільших поселень нашої планети, своєрідний «пуп Землі». Вражає його площа (4400 га) і довжина подвійних оборонних валів, які оточували місто. Вона перевищує 34 км. Дослідники ототожнюють Більське городище з містом Гелоном, про яке писав «батько історії» Геродот.
Більське городище таке велике, що навіть не вмістилося на території однієї області. Нині воно знаходиться в районі сіл Більськ Полтавської області і Куземин Сумської. В межах однієї обвалованої території знаходилося три поселення (Куземинське, Західно-Більське і Східно-Більське). Більське городище перші дослідники прийняли за Змійові вали, які вже були відомі тоді в Україні. Лише пізніше було виявлено, що це величезна фортеця. Побудована вона була дійсно за типом Змійових валів. Грандіозний земляний вал, укріплений дерев’яною арматурою. Зверху були закопані величезні дубові колоди. Через певний проміжок височіли дерев’яні бастіони і вежі.
На прикладі Більського городище мабуть найяскравіше проявляється наступність і зв’язність різних часових етапів розвитку сучасної української нації. Тут знайдено сліди практично всіх донині відкритих в Україні культур, які переходячи одна в одну рухалися до нинішнього часу. Київська, черняхівська, пеньківська, салтівська, роменська. Виявлено предмети часів Київської Русі і козаччини.
Місцеві жителі займалися землеробством і тваринництвом, як і нинішні українці. Були добре розвинуті ремесла. Виявлено майстерні ковалів, гончарів, ювелірів, косторізів. Різні типи будівель включали навіть двоповерхові споруди. В цьому сенсі Більське городище нагадувало Трипільську культуру, яка більш поширена на Правобережжі.
Зникнення давнього Гелону і його жителів, містить в собі не менше загадок, ніж таємниче зникнення майя в Америці. Однак, про цю загадку давніх індіанців знає майже кожен у світі, а про існування не менш таємничого Гелону не знають навіть українці.
Ця таємниця ще чекає свого Шлімана. Зміна клімату, наскоки войовничих кочових племен, чергова міграція населення стародавнього «пупа Землі» до ландшафтно-етнічного притулку української нації в Карпатах, врешті-решт аж до екзотичних версій з інопланетянами донині не дають спокою нечисленним ентузіастам дослідження Гелону. Світ продовжує вивчати цивілізації майя і інків, таємничі зображення в пустелі Наска, сперечатися з приводу призначення Стоунгенджа тощо. І цей же світ у себе під боком у густозаселеній і цивілізованій Європі, «впритул» не бачить одну з найцікавіших загадок людської історії. І в цьому винен не світ, це вина нас – українців.

8. Київ і таємниці спецслужб

Ні для кого не секрет, не все те, що відбувається у нашому світі нині можна пояснити з суто наукових позицій. Особливо багато різноманітних фактів, які не піддаються поясненню накопичилося в інформаційних файлах найпотужніших спецслужб світу. Вони переважно засекречені, так як їх вивчають з метою можливого застосування на практиці в боротьбі найбільших країн за світові ресурси розвитку. Ось і в колишньому Радянському Союзі всесильний КДБ заснував секретну лабораторію «Інверсор». Лише одного разу з її надр вийшла несекретна стаття, яку опублікували в часописі «Техника молодежи».
В ній декілька вчених цієї лабораторії доволі переконливо обґрунтували гіпотезу, згідно якої ядро нашої планети має форму і властивості кристала, що постійно росте. Саме він і впливає на розвиток всіх природних процесів, які проходять на Землі. Не вдаватимуся в фізичні складності і тонкощі цієї гіпотези, лише зверну вашу увагу на те, що накривши глобус двадцятьма трикутниками, зв’язаними між собою так, що утворюють єдину мережу, автори отримали так звані «вузли» і «ребра» системи. Саме у «вузлах» і виявилися вогнища всіх давніх культур і цивілізацій. А вздовж «ребер» або паралельно ним, простяглися розломи земної кори і серединно-океанічні хребти. Крім того, «вузли» цієї системи, на думку вчених, є центрами світових аномалій магнітного поля Землі. Тут же містяться центри мінімумів і максимумів атмосферного тиску, а також постійні зони зародження ураганів. Цікаво, що всі троє вчених, які написали цю статтю не є письменниками-фантастами. Це відомі «серйозні» дослідники, які мають відповідний науковий авторитет у світі.
Яке відношення все це має до України і до її столиці, зокрема, запитає читач? Справа в тому, що один з «вузлів», про який йшла мова, і знаходиться в місці розташування Києва. Тому саме «під керівництвом» Києва, як столиці, на українських землях тисячоліттями зароджувалися і розцвітали різні цивілізації. А потім гинули, щоб звільнити місце для народження нових, більш розвинутих. Трипільська, Скіфська, Сарматська, Антська, Київська Русь… І ось в нинішній період, за логікою речей, саме в Києві у 1991 році закладено народження нової української цивілізації.
Цікаво споглядати нашу планету, покриту суцільною мережею трикутників лабораторії «Інверсор». На ній «вузол» 18 знаходиться біля Багамських островів у сумнозвісному Бермудському трикутнику, а «вузол» 14 - південніше Японії, у не менш нині відомому «Морі Диявола». Цікаво, що прагматичні японці, які ніколи не вірили у всілякі ненаукові фантазії, офіційно оголосили це море районом, небезпечним для плавання. На відповідних морських картах воно в цій країні обведено червоною лінією. І моряки обходять його десятою дорогою. До речі, в цьому морі не зустрічаються ні кити, ні дельфіни, ні навіть птахи. І це є ще одним фактом, який підтверджує аномальність цієї зони.
Вузлове розміщення Києва на краю славнозвісного Українського кристалічного щита і найглибшої у світі Донецько-Дніпровської тектонічної западини, між якими як рискою проведена водяна стрічка Дніпра, створює своєрідний психологічний клімат для його жителів. Є щось зловісне в самому повітрі Києва. Це місто Вія, де природні феномени в глибинах Землі переплітаються з міфами і легендами, витворюючи таємничий колорит столиці України. В Києві поховано десятки культурних шарів. Тут жила, раділа, страждала, кохала і ненавиділа, народжувалася і гинула, можливо, найбільша у світі кількість поколінь людей. Лише небагатьом із нас дано відчувати їх незнищенну ауру.
В місті постійно відбувається багато знакових таємничих подій. Десь в іншому місті, скажімо, в Харкові будь-яке незвичне явище вважали б чистою випадковістю, оптичним обманом, ілюзією. Але в теплому літньому повітрі київської ночі, на крутих схилах Дніпра, в мерехтінні його хвиль, на фоні тисячолітніх храмів воно для багатьох є свідченням ірраціональної сутності природи.
Здатність киян оточувати себе привидами, породженими їх уявою, надзвичайна. І досі поширюються чутки про якихось абсолютно нереальних людей, які вже давно померли, а їх бачили то на Сирці, то в Дарниці, то в Корчуватому. Щоб там не казали скептики, якби не висміювали вони всіляку «чортівню київських пагорбів», для певної частини киян всі їх науково обґрунтовані пояснення і заперечення – чистої води неправда. Вони хоч самі й не бачили, але впевнені, що містом вештаються привиди, які викрадають людей. І піймати їх неможливо тому, що вони добре ховаються, а міліція погано працює. Не даремно ж газети пишуть, що у місті щорічно безслідно зникають сотні людей.
Багато хто вважає, що у світі більше немає міста такого масштабу, як Київ, де за віки було б замордовано стільки безневинних людей. Бандформування Муравйова, послані з Москви, вбивали всіх підряд просто на вулицях міста, а загиблі юнаки Крутів, а Голодомор, а репресії 1937 року, і ще Биківня, Бабин Яр, Куренівка. А загублені душі киян московським князем Боголюбським чи ханом Батиєм… Цьому списку кінця немає. Ми в Києві буквально ходимо по кістках наших предків. І не тільки простих людей. А скільки в Києві поховано, тепер невідомо де, князів і княгинь, яких за багатотисячну історію міста було дуже багато.
Фактично в тій точці, де виник Київ чи нині на тій території, де він існує поєдналися в незбагненну ауру природні і історичні феномени. Саме це поєднання і перетворило столицю України на неординарне місто Європи і світу.

9. Як Київ згубив Російську імперію

Нерідко столицю України називають сюрреалістичним містом. Історики і мистецтвознавці стверджують, що сюрреалізм зародився у Франції і його родоначальником був французький поет Андре Бретон. Саме тоді, на початку ХХ століття, точніше в 1924 році, з’явився і сам термін «сюрреалізм». Сюрреалісти шокували як науковців, так і взагалі добропорядних громадян, заявляючи, що все реальне є нереальним, а все, що ми бачимо, насправді – повна нісенітниця. Реально ж існують лише наші відчуття.
Дійсно, якщо говорити про чуттєве сприйняття, то в цьому сенсі Києву притаманна саме сюрреалістичність. Він був і залишається незбагненним містом, яке сприймається «на відчуття». Для підживлення власної духовної сутності сюди завжди з’їжджалися, переважно інкогніто, монарші особи і люди, які визначали долю цілих імперій.
Київ – місто, звідки походять спадкові князі, яких не було в сусідніх і не лише сусідніх державах. Українські князі активно брали участь у формування французької, угорської, норвезької, польської, російської, німецької королівської і царської династій. Ні росіяни, ні поляки не мали власних князів рівня українських. Навіть сучасні прізвища російської знаті вказують на те, що все їхнє вище дворянство має або українське, або татарське, або німецьке походження. Всі ці князі Глинські і Волконські, графи Юсупови, Аракчеєви, Кутузови, Фонвізіни, Бенкендорфи… Їхні прізвища, на відміну від українських ніяк не відображають російських топонімів. Інша справа в Україні. Вишневецькі походять з тернопільського Вишнівця, Потоцькі з подільського Потоку, Чарторийські з Чорториї, Острозькі з Острога, Збаразькі зі Збаража, Зборовські зі Зборова. І жодного тобі князя Варшавського, Рязанського чи Берлінського. Однак, заради справедливості все ж треба зазначити, що в поляків був один суто польський рід князів Мазовецьких. Всі ж інші мають або українське, або німецьке походження.
Сюрреалізм криється в Києві скрізь: від неевклідової геометрії його старовинних вулиць, яку не змогли виправити ні ХІХ, ні ХХ століття, до просто неймовірної кількості юродивих міських правителів. Або хоча б взяти оті надлюдські секти, які тут й досі народжуються як гриби після дощу. Скажімо знамениті Посольство боже або Біле братство.
Саме в Києві відбулися містичні події, які реально і згубили Російську імперію. Тут у оперному театрі було вбито прем’єр-міністра Росії Столипіна. Столипін з 1906 року перебував на посадах міністра внутрішніх справ і прем’єр-міністра. Він був сильною за характером людиною. Крім того, Столипін мав розум і відповідну своїм посадам кваліфікацію. Придушив революцію 1905-1907 років, навів порядок залізною рукою. Цей час почали вважати золотим віком імперії. Але головна його заслуга полягала в сміливому запровадженні реформ, яких в Росії не було віками. Одна з основних – аграрна – в Російській імперії, селянській країні, мала вирішальне значення. Саме в Київському оперному театрі його і застрелив терорист-есер Богров. Після цього все в цій країні пішло шкереберть. Слабовольний цар не міг ефективно правити такою величезною імперією. Столипін однозначно не дозволив би Росії так по дурному встряти в Першу світову війну, яка і стала каталізатором загибелі імперії.
Постріл в Києві почав руйнувати імперію, але довершив її відомий російський містик і шарлатан Распутін. І знову Київ привів його на вершину влади. Цей малограмотний мужик фактично став правителем величезної держави, довершивши її повний моральний занепад. Саме на подвір’ї Михайлівського золотоверхого монастиря, усипальниці одразу п’ятьох київських князів, знищеного за наказом з Москви в 1935 році, дружина брата царя Анастасія і її сестра Милиця познайомилися з Распутіним, який пиляв там дрова. Ніби якась містична сила вивели велику княжну на немитого, брудного селянина і примусила їх перетнутися в реальному житті. Дві великі княжні, доньки чорногорського царя, мандрували на богомілля до святого Києва. Після знайомства з Распутіним ці дві ніби загіпнотизовані жінки ввели шарлатана до царської родини і він відіграв роль остаточного могильника не лише наскрізь прогнилої імперії, але й царської династії. Складається таке враження, що цим двом високоосвіченим, культурним і вихованим жінкам було щось «пороблено» в Києві. Немов сама містична атмосфера української столиці примусила їх діяти таким незрозумілим способом, який не можна пояснити з позиції формальної логіки.

10. Північний брат Нілу

Не думаю, що в нашій країні знайдеться багато людей, які хоча б щось чули про зв’язки України з Давнім Єгиптом. А цих зв’язків не так вже й мало. Єгипетські фараони, династія яких була заснована вихідцями з Давньої України. Втеча на північ до України єгиптян, які не захотіли переходити в іслам після того, як джихад з Аравійського півострова перекинувся на Північну Африку. Про це історики хоча б згадують у своїх монографіях. Відповідні географічні назви і прізвища нинішніх українців говорять про нині вже слабкий єгипетський слід в Україні. А хіба знали хоча б щось давні єгиптяни про існування України? Виявляється, знали.
В Давньому Єгипті людей хвилювало не лише будівництвом пірамід. Розвивалися тут і астрономія, математика, географія і картографія. Єгиптян дуже цікавили різні, на їх думку, не випадкові співпадіння і аналогії. Вони обожнювали річку Ніл, яка невідомим для них протиприродним чином, в найбільшу спеку, коли все висихало під безжальним сонцем несподівано розливалася, виходила з берегів, приносила в своїй воді родючий мул, давала животворну силу спраглим полям, пророкувала врожай і сите заможне життя. Тисячі кілометрів ця таємнича річка текла найспекотнішою і найпосушливішою у світі пустелею Сахарою і не тільки не висихала, але й щорічно в один і той же час розливалася. Тому все, що так чи інакше пов’язане з Нілом, було в цій країні сакралізоване.
Розвиток математики, географії і картографії в Давньому Єгипті супроводжувався створенням картосхем відомого на той час єгиптянам світу. Південь материка був перекритий для вивчення величезною пустелею, а ось північний напрямок, через Середземне і Чорне море був відкритий. І єгиптяни несподівано для себе виявили, що з півночі назустріч Нілу, по одній довготі з ним тече велика повноводна річка, яка за величиною йому нічим не поступається. Для єгиптян цей факт був абсолютно не випадковим. Лише боги могли зробити так, щоб у священного Нілу з’явився північний брат, який поспішав йому назустріч.
Особливо вражало єгиптян те, що Дніпро тік точно по тому ж меридіану, що й Ніл. Взагалі, Україна і її головна річка знаходяться на одних довготах з Єгиптом і Нілом. Українські туристи, які відпочивають в Єгипті знають, що нашим громадянам, на відміну, скажімо, від росіян і західних європейців в Єгипті не потрібно переводити годинники. В нас той же часовий пояс, що і в єгиптян. Що в Києві, що в Каїрі. Це, звичайно, зручно, але мало хто звертає увагу на те, що причина цього явища саме і криється в тому, що Україна на нашій планеті служить такою собі головою для Єгипту.
Давні єгиптяни не тільки називали Дніпро північним братом Нілу. Вони ще й переносили географічні назви населених пунктів, розташованих на берегах останнього на береги Дніпра. На давньоєгипетських географічних картах на Дніпрі відображені міста з тою ж назвою, що й на Нілі. Це дивовижний факт, який донині не має однозначного трактування. Ще одна загадка України, яка на цей раз пов’язує її з Давнім Єгиптом. Що хотіли цим сказати єгиптяни, не до кінця зрозуміло. Чи вони дійсно в значній мірі ототожнювали Ніл з Дніпром, чи вже тоді, тисячі років тому, на головній річці України дійсно існували поселення-двійники єгиптян?
Грандіозні споруди Змійових валів, співзмірні за затратами праці зі спорудженням єгипетських пірамід, скіфські кургани-піраміди, просто набиті золотими виробами і всілякими потрібними в потойбічному світі речами, нагадують нам єгипетські артефакти того давнього часу. Не так багато у світі народів, на землі яких існує священна ріка. Ніл, Ганг і Дніпро. І всі ці річки, як стало зрозумілим лише нині, так чи інакше пов’язані з Україною і давніми українцями. Індійці є вихідцями з України. Напевно саме звідти вони винесли ідею священної річки. Давні Єгиптяни теж мали зв’язок з Україною. З давніх-давен Дніпро-Славута для українців був набагато більшим, ніж просто річка. На ньому стояла священна столиця Київ, на Дніпрі була заснована Запорізька Січ, тут хрестили киян. «Як понесе в синє море кров ворожу», - писав про Дніпро наш Пророк і Вчитель Тарас Шевченко. В його творах Дніпро постає чимось на зразок річки Ганг для індусів.
Загадка Давнього Єгипту з дублюванням на карті на берегах Дніпра назв нільських поселень все ще не розгадана. Але перші кроки в цьому напрямку вже зроблені. Можливо, в недалекому майбутньому ми дізнаємося, що ж все таки значило це дивне перенесення.

11. Вісім столиць України

Особливу роль в усіх державах світу відіграють їх столиці. Вони є не лише головними містами, адміністративно-політичними центрами, але й певними символами держави і нації. Звідси походять і побутуючі в засобах масової інформації вирази «позиція Вашингтона», «рука Москви», «невдоволення Лондона» й таке інше.
Значення столиці в житті будь-якої країни дуже велике й у багатьох випадках постійно зростає. У переважній більшості держав столиця є не лише зосередженням органів державної влади та державного управляння, судових, військово-стратегічних та інших установ, а й основним економічним центром країни. Іноді ці функції аж занадто гіпертрофовані. Так, більше половини промислової продукції потужної країни Південної Америки Аргентини випускається у Великому Буенос-Айресі.
Столиця держави володіє і найбільшою кількістю функцій, які вона виконує. Тому вона відрізняється від інших міст держави великою притягальною силою для її громадян, які намагаються якнайповніше себе реалізувати. Звичайно, найважливішою функцією столиці є управління політичною діяльністю країни як внутрішньою, так і зовнішньою. З цією метою столиця має бути забезпечена найкращою інфраструктурою транспорту та зв’язку.
Історія становлення столиці – це історія утвердження державності. Тому кожна столиця має власну історію виникнення і подальшого розвитку. За походженням можна виділити такі столиці країн світу: родові, політичні, історичні міста, штучні столиці, ситуаційні столиці. Дуже давня, складна і трагічна історія України стала причиною того, що на території України впродовж лише останнього історичного відрізку існувала найбільша в Європі кількість практично всіх існуючих видів столиць. Не будемо заглиблюватися в тисячоліття аж до Гелона і столиць Босфорського царства, а звернемо увагу лише на останні століття.
Родові столиці пов’язані з володінням владною особою (князем, королем, гетьманом) певним укріпленим населеним пунктом, який через це ставав столицею. Якщо в Польщі чи Іспанії є лише по одній родовій столиці, відповідно Краків і Толедо, то в Україні їх як мінімум чотири – Львів, Батурин, Чигирин і Бахчисарай.
Найпоширеніші і найстійкіші столиці – історичні міста. Вони виникли як політичні і управлінські центри цілком об’єктивно, на основі найбільшого поєднання сприятливих для управління державою, що народжувалася, чинників. Серед них не останню роль відігравало вигідне географічне положення. В найбільшій мірі в Європі сказане раніше стосується Києва, який виник раніше, ніж навіть Вічне місто Рим.
Ситуаційні столиці виникають за умови створення екстремальної ситуації в державі, яка може бути викликана насамперед війною або масштабними природно-кліматичними катаклізмами. Наприклад, в період агресії російських військ на територію України і захоплення ними Києва на початку 20-х років ХХ століття столицю було перенесено до Кам’янця-Подільського. Окупація Парижа німецькими військами під час Другої світової війни спричинила перенесення столиці Франції до міста Віші. Такою ж столицею було й місто Чунцін у Китаї, коли японці захопили Пекін.
Штучні столиці переважно виникають як штучно створені колоніальною адміністрацією центри управління певними, захопленими метрополією володіннями інших держав і націй. Якщо згодом вони набувають незалежності, то штучні столиці можуть або назавжди піти в небуття, або ж перетворитися на повноцінні столиці нових незалежних держав. В Україні за часів російського імперського панування в різні століття штучно створеними столицями України були Глухів і Харків.
Політичні столиці створюються в тій чи іншій державі заради вирішення різноманітних політичних проблем, зокрема встановлення політичної рівноваги між окремими її регіонами. З цією метою столицю будують або на межі цих антагоністичних регіонів, або ж виносять її як форпост загальнодержавної політики в саме серце одного з проблемних регіонів. Політичних столиць у світі не так вже й мало. І їхня кількість продовжує зростати. Найвідомішими з них є Вашингтон, Оттава, Абуджа, Канберра, Астана, Анкара, Бразилія тощо. В Україні теж періодично виникали пропозиції побудови політичної столиці десь в географічному центрі країни.

12. Таємниця українських прізвищ

Одна з нерозгаданих донині таємниць України криється в прізвищах українців. Вони, тобто українські прізвища, є найрізноманітнішими у світі. Разом з тим, їх доволі легко систематизувати. Чим пояснюється цей парадокс? Чому українські прізвища нерідко такі співзвучні прізвищам близьких і дуже віддалених народів?
 
Наші Друзі: Новини Львова