Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 06 грудня 2019 року
Тексти > Жанри > Стаття  ::  Тексти > Тематики > Наукова

Наука створення.3. Технологія відділення сутностей.

Переглядів: 930
Додано: 24.11.2015 Додав: ОнРА Матріон  текстів: 132
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
<
1
>

Для тих, хто прагне бути українцем: майбутнє – всередині НАС.

Чому мозок зацікавленого у визволенні Душі українця народжує думку про те, що є вихід із кабали всесвітнього Розп’яття поза слідуванням релігійним догмам? І чому РАби – букво-залежні, упосліджені відсутністю світла РА - плекають надію, що їх визволить той, кого назвали Богом, іменувавши, але який не спішить визволяти людей?
Розглянемо, в тому числі спираючись на Книгу Буття Біблії, яку автор вважає посібником із теорії матеріалізації сущого, семіотичну суть процесу створення, що передбачає відділення сутностей. На рівні Космосу він усталює, передусім, відділення світла й темряви, потім – води (Землі) і тверді Неба). На рівні Землі він пов’язаний із розділенням рослин і тварин, чоловіка і жінки.
Створення людини, про що нема доступної інформації ніде, - це, на мій погляд, процес синтезу, поєднання розділеного в одному цілому, котре уособлює космічний сенс творення – відображення Всесвітом самого себе через розміщення розділених сутностей в одному тілі. Так Природа-Творець безкінечного створила форпост кінечного – людину, поєднавши у ній вічне і смертне. Не будемо тут детально розглядати, чому? Приймемо тільки одне: задля самопізнання Природи творення і руху свідомості.
Поглянемо на суть визволення вічного, Душі від тіла з метою трансперсонального переходу з часо-простору смертного розп’яття в позачасся. Перенесемо біблійно-філософські поняття розділення в створі на людину і побачимо, що відділенням світла і темряви управляє вершинна ділянка створу тіла, окремішнє світило – голова і мозок у ній. Із вчення знаковості знаємо, що виконання створом людини належних йому функцій забезпечують схеми Матрікона.
Тож визволення з допомогою мозку – це процес осягання таких вібРАцій, при яких для виходу з темряви незнання, небуття залучається синтезоване створом світло РА особливої сили. Приймемо це твердження як гіпотезу.
Вода і твердь утворюють тіло людини. Твердь, за семіологією, - це інформаційна схема матриці - Питар, що є каркасом для тіла. Воно ж утворюється в результаті космогонічної роботи води з матеріалізації – руху енергії й утворення органів відповідно до генетичної Програми.
Загадка Душі в тому, що вона є особливим утворенням – поєднанням окремішньої, але типової для методології створення Всесвіту тверді - букви Н (схеми гена) зі схемою енергетичної роботи води О: разом ОН. Якщо визволення персональної Душі є процесом відділення вічної тверді від розп’ятої води - тіла, то маємо знати і більше в межах доступного розумові: як досягти рівня Душі, здатної до визволення, і як визволене існує в інших просторах, зберігаючи персональні ознаки. Звідси висновуються завдання для Душі в процесі життя людини.
Щоб усвідомити механізм відділення сутностей у створі тіла та їх синтезу, залучимо логіку мислення, що базується на знаннях давніх і сучасних духовних практик, для формулювання робочої наукової семіологічної гіпотези: людина, котра застосовує спеціальні методики управління створом тіла для зміни знаковості роботи матриць, відповідно змінює чи припиняє тецу енергій у ньому й отримує досвід свідомого виходу з причинно-наслідкової залежності від розп’ятого за числовами Азбуки організму.
У гіпотезі закладено конфуціанське твердження про те, що знаки управляють світом. Задіюючи їх та змінюючи взаємодію між знаками в системах управління, змінюємо хід процесів та, в кінцевому результаті, хід історії власного я, країни і світу. Так розум осягає розуміння сакраментальних смислів Слова Бог, а за тим суть тіла, Душі, визволення і сенсу буття біологічної форми власної організації.
Із вчення знаковості автора відомо, що знаком матричного управління тіла є, передусім, Питар. Йому підпорядкована будова тулуба. Семіотичній схемі букви ОН підпорядкована робота Душі та мозку. Схемам кардіоруху підпорядкована робота всіх органів. Схеми парного Матрікона (Тризуба) – прямого й оберненого - керують загалом роботою мозку й тіла. Космічне управління організму індивіда модерується інформаційним тілом Сонячно-Земного Укратора у взаємодії з матричними схемами і точками планети Земля.
Таким чином, людина – це космічний об’єкт життя, наділений системами взаємодії з усіма рівнями семіотичного часо-простору, а його суть і сенс – це семіотичний шлях знакування. Головним у ньому виявляється здатність до свідомого управління розділеними сутностями задля набуття сили визволення з метою переходу в інший вимір.
Тож поява людини на Землі є закономірним явищем поширення форм життя Природи, а тому підлягає науковому вивченню.
Відповідаючи на запитання про унезалежнення вічного, маємо визначитися з багатьма поняттями: Душі як статусної форми вічності, часо-простору як форми забезпечення воскресіння, смерті як хрестоносної форми кабали, медитації, молитви і моделювання часо-простору як методик зміни знакових взаємодій схем тіла з Космосом.
Питання дуже об’ємні, а місця в статті мало, тому буду лаконічним – подам тільки висновки стосовно означених проблем згідно з власним вченням знаковості, над яким постійно працюю.
Статус вічності Душі визначає інформаційна схема букви Н, складена з ліній букви І, й схема Двокола – знак безконечника, який утримується просторово знаком Н. Він не має числова Азбуки, а тому є знаком Вічного. Двоколо визначається числовом Он=70=7, що є цифро-числом Землі з відповідними мірностями взаємодій: планета перебуває у сьомому Небі сфер Іі-снування й управляє Душею в названих межах числівності.
Почуттєва сфера людини, таким чином, перебуває у владі планети як живого організму Космосу. Звідси висновок: визволити Душу означає вийти з Двокола взаємодій, тобто перейти на рівень вічного – знаку Н.
Часо-простір у світлі вчення знаковості – це площинно-об’ємне полотно Космосу, згорнуте в форму ДУДИ – двоконуса Іі-снування матеріального утворення, чи розгорнуте. На площині зображення ДУДА – це ромб, утворений двома центральними трикутами Питара, що в тулубі людини обмежує внутрішній простір – утробу. Мозок, як інструмент вищого, космічного управління людиною, володіє Дудою іншого походження – за схемою Матрікона. Тому Матрікон і Питар є схемами різного космогонічного підпорядкування.
Отже, визволення з часу означає, передусім, зміну схем функціонування просторів голови й утроби – органів, пов’язаних із системами життєзабезпечення. ВИ-КОН-ати таке завдання означає змінити схему дії КОНу – двоКОНуса утроби. Тіло перекроїти не можемо, але здатні використати ДУДУ мозку і скерувати енергопотоки утроби в зворотному напрямку – надати ДУДІ тулуба змісту генератора енергії ІНЦІ, що означає перехід із Іі в Н через Ци – іншу тецу.
Біблійне зникнення тіла Христа й наступне воскресіння – це згортання і розгортання часо-простору Іі-снування людини. Цією технологією володіють Іі-стоти сфери Духу, організовані за схемою Н та наділені іменним Матріконом – схемою з числівною кодограмою для трансперсональних переходів. Воскресіння, як з’ява матеріального тіла, означає створення просторової персональної ДУДИ і з її допомогою розгортання водою кодової схеми в Двоколо Душі, а потім у тіло людини.
Смертне пов’язане з буттям біологічної форми. Змінюючи часо-просторові ознаки тіла, виходимо на КОН смерті, котрий програмує життєдіяльність тимчасових органів. У слові ВИ-КОН-ати зміст дії означає, що маємо сконати – умертвити тимчасове, що можна зробити так, чи по-іншому. Так (Како) – це звичне вмирання від старості чи хвороб, по-ІН-шому – це перехід у індивідну форму вічного знаку Н через посередництво букви І, в безтілесну Іі-стоту. За числовом – це вихід із десяти й перехід на рівень, у сферу, де нема числів. Ніхто зі смертних не знає, що це за рівень, поки не перейде туди, поки не визволиться з біоформи, набувши ВОЛІ – статусу вічного за іменем своїм.
Семіотично процес умертвіння тимчасового означає вихід із дії сил хреста-розп’яття, тобто вихід із смертного знамення - взаємодії вертикальної та горизонтальної осей і перехід на Тривісь, означену Азбучною буквою Ш (Штрії). Ішими словами – це визволення парного МатриКІНа, Ключа взаємодій. У ньому справжній дослідник знайде практичні схеми, за якими відбувається визволення Душі, а за числовами імені свого – ознаки, наявність яких свідчить про рух у потрібному напрямі чи його відсутність і рух замкненими колами нових народжень.
Тому українці мають змінити програми пізнання, щоб зайнятися глибоким проникненням у схеми МатріКОНА, адже Він уже, з Майданом, вийшов назустріч Україні й модерує наш простір Волі.
Медитація і молитва є засобами навіювання станів психіки – настроювання осей створу тіла, при яких відкривається доступ до Сонячно-Земного Укратора. Він управляє розділеними сутностями РА - Світила Неба і тіла Землі. Вихід адепта світла через Питар, Матрікон і Укратор у Поле Свідомості з метою трансформування власного розп’яття в створ Триосі - Штрії -забезпечує ряд методик, відомих українцям споконвіку. Прямий доступ отримують тільки Провідники, здатні задіяти схеми Питара й Матрікона так, щоб створити у тілі двигун трансперсонального переходу, що працює на схемі Н. Опосередкований доступ можна здобувати, використовуючи КОНточки планети і, відповідно, інфотіла Землі. Через них уже можна дістатися Укратора. Є ще третій шлях, інтегрований зусиллями багатьох адептів, українських ІНЦІв – побудова Кристала Свідомості простору НАЦІЇ, тобто духовної спільноти людей, націлених на зміну часо-простору і вихід із нього. У цьому прикладом є НАШІ трипільці.
Отже, описана технологія створення означає, передусім, здобуття умінь відділення сутності тіла від Душі – Землі від Неба, яку людина наповнила всесильним визвольним бажанням, послуговуючись у відчуттях схемами божественних знаків Н і Матрікона.
Оскільки духовні практики застосовує багато просвітлених землян, у їхніх творах можна почерпнути знання про методики виконання молитви, медитації, аскези, знакового управління, програмування свідомості і несвідомості, осягання надсвідомості та національного Духу тощо.
Технологія створення через розділення сутностей і наступний їх синтез, що її практикує автор, ґрунтується на вивченні суті трансперсонального і НАЦІОсущого переходу, здійсненого трипільцями.

P.S. Називання (іменування), як технологія забезпечення Шляху ІНЦІв, описана в наступній статті.

 
Наші Друзі: Новини Львова