Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 27 травня 2017 року
Тексти > Жанри > Повість

Микита Братусь

Переглядів: 17159
Додано: 22.02.2003
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
МИКИТА БРАТУСЬ
ПОВІСТЬ

I

Славний видався ранок: хто вмер, то ще й каятись буде. Сніги тікають, дзвенять
струмки, все навкруги протряхає, парує. Небо оновляється — засиніло зовсім
по-весняному.
Сад мій стоїть ще голий, але вже набряк соками, налився, ось-ось розкриються
бруньки.
— Здрастуй, — кажу йому, знімаючи шапку. Щоранку знімаю перед ним свою заячу
шапку, зав'язану вухами на потилиці. Дівчата сміються:
— Ви в нас, Микито Івановичу, як народний артист! Думають, дивакує старий.
— Цокотухи, — кажу, — ви не смійтесь, бо це не дивацтво, без цього сад родити не
буде.
— Без вашого здоровкання?
— Авжеж... Бо я коли здоровкаюсь до яблуньки чи до грушки, то й дивлюся заодно —
яка ти є. Чи не звившкідн .....
 

Відгуки 0

Щоб лишити відгук авторизуйтесь: Ввійти Зареєструватися
 
 
Наші Друзі: Новини Львова