Тексти
>
Жанри
>
Поезія
::
Тексти
>
Тематики
>
Художня
БАЛАДА ПРО ЧОРНОГО ТЮЛЬПАНА
Дмитрові Обуху
Хилить голову Чорний Тюльпан,
ще відколи побрався з журбою.
Наче лицар, ослаблий від ран,
що вклякнув, занімів після бою.
Німувала скорботна краса,
навіть займанець Вітер склав крила,
і лише світанкова роса
всім-усім щедро очі сльозила.
Як не стало на небі зірок,
як зайнявся на обрії пломінь,
народився у Сонця синок –
пустотливий, допитливий Промінь.
Він грайливо знайшов цей причал
та ковзнув по його обеліску.
Як зустрів чорний квіт – закричав
і поніс до вітця свого звістку:
.....