Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 26 липня 2014 року

Княжа Україна :

Микита Кожум’яка

Переглядів: 12554
Додано: 07.12.2010 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Джерело: http://www.ukrlit.vn.ua/lib/oles/mikita.html
МИКИТА КОЖУМ’ЯКА


Убивши князя Святослава,

Печеніги раз у раз

Йдуть ордою на Вкраїну,

Раз у раз грабують нас



І тепер їх шатра сірі

Вкрили луг над Трубежем,

Печеніги знов з’явились

І погрожують мечем.



Наші ждуть. Але боїться

Печенізький хан іти,

Йому хочеться без бою

Перемоги досягти.



Є один вояк у його

Втроє дужчий за вола...

«Хай він б’ється», — хан хитрує

І до князя шле посла.



«Чи не викличем ми, князю,

Гніву праведних богів,

Коли річку почервоним

Кров’ю наших вояків?!



Краще ми розв’яжем сварку

Славним герцем двох борців:

Коли твій борець подужа,

Я скорюся без боїв».



Князь погодивсь, і звелів він

Найсильнішого знайти...

Та на герць ніхто в державі

Не зважається піти.



Засмутився Володимир...

Аж прийшов якийсь дідусь:

«Син побореться, мій князю,

І поборе, побожусь.



З ним колись ми посварились,

Пам’ятаю, як тепер,

М’яв він шкуру, так, повіриш,

Спересердя всю роздер».



Привели до князя хлопця:

Соромливий, мовчазний,

Невисокого і зросту,

Хоч доволі кремезний.



«Може, хочеш, князю,

Чи міцна моя рука,

Роздражніть на пробу жаром

Найсильнішого бика».



Роздражнили. Бик на хлопця,

Але той схопив за бік

І кавалок м’яса вирвав...

Бик упав і кров’ю стік.

 
Наші Друзі: Новини Львова