Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 20 жовтня 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Брага (збірка)

Переглядів: 9029
Додано: 08.03.2007 Додав: Нехай  
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Джерело: nestor.in.ua
НЕСТОР

БРАГА
* * *

У небі нічному
на цвяхах зірок
сную павутиння мрії,
Між карликів білих
і чорних дірок
Галактика в амнезії.
Per astra ad aspera –
це не для нас,
дай руку – тікаємо з терня!
Хай Лета поглине
той простір і час,
де душ недолугих майстерня.
Шматуючи крила,
на зустріч з Богами,
ламаючи перспективу,
Приборкаєм вітер,
вчепившись зубами
в цнотливо-нечесану гриву.
Якщо не боїшся –
вже треба летіти, -
на звалищі Всесвіту ранок,
І сну божевільного
в’янучі квіти
жне безжальним серпом світанок.

*** ЧОГО НЕ КАЗАВ ЗАРАТУСТРА
Я сіль землі,
Я восьме чудо світу,
Прийдешнього Месії перший крик,

Я квітня грім,
Що передує літу,
Я істини роздвоєний язик.
Я новий день,
Я ніжний промінь ранку,
Що злизує з трави нічну росу,

Я той,
Хто будить півнів на світанку,
Я вам ключі до вічності несу.
Я безсоромні руки Надлюдини,
Що одяг з Правди скинуть до колін,

Я з рота ангелів
Скажені бризки слини,
Я вприснутий у кров адреналін.
Я звук війни
Я аромат напалму
Я помста за нещире каяття
Зміню я вашу недолугу карму
Як доведете своє право на життя.

2.
– Я дивився на вас, комахи,
Що зовете себе людьми,
Я взивав – але ви не чули
Голос мій, подібний до грому,
– Ви втікали від нього, як птахи
Від грядучої в світ зими,
Ви злякалися, бо не збагнули
Мого слова просту аксіому.
– Тому сам обернувшись в комаху
Йду до вас у принишклий світ,
Щоб пізнали ви й зрозуміли
Мій вікам непідвладний голос
– Щоб не слухали ви невдах
І скосили рясний пустоцвіт,
– Мого ж серця зерно посадили
Золотий щоб зростити колос.
– Не підете під мої знамена, -
Прийде час і оберне вас в прах!
Я прощаю вам гріх словоблуддя
І не буду грозити вам плахою:
– Принизливо було б для мене
Нищити вас, комах,
Котрі глухо-сліпо-безглуздо
Вважали й мене комахою!

3.
– Я зі всіх посудин зливаю
У єдиний бездонний казан
Рештки совісті, кров невинну,
Крокодилячі прісні сльози,
– Смоли Пекла і Райдуги Раю,
Повінь Стіксу, Богів Нектар,
Піт холодний, скажену слину
І галактики зоряні роси,
– Чи вродився могутній воїн,
Погляд чий роз’їдає камінь,
Що ніколи не стане в стійло? –
Я для нього заквасив брагу,
– Підставляй свої мужні долоні
Й припади до них спрагло вустами, -
Проковтни це отруйне пійло
І втамуй споконвічну спрагу!

4.
Хто я?
Бог, що від божих прав
І від божих обов’язків вільний.
Тому світ до мене взивав,
А у спину шипів: “Божевільний!”

5.
Нам, молодим, проститься божевілля.
Бери частіше меч свій до руки.
Рубай, пали, хули, блазнюй з похмілля,
Хоч Геростратом стань – лиш на віки.
Угору йди – хай рвуться сухожилля,
Минай орлині гнізда і зірки,
Лише не смій упасти від безсилля –
Голодні й злі крадуться вслід вовки.

Тріщить та гасне в пальцях сигарета,

Все марно – і немає вороття.
 
Наші Друзі: Новини Львова