Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 24 листопада 2017 року
Тексти > Жанри > Есе

Аврора

Аврора

Гублюсь у рутині, не прозираю світла, сонце висушило губи і не маю інших вуст, окрім як людських, щоб промовити до Тебе, але Ти не чуєш… Доводиться шукати Божих.
Зазираю у долоні, щоб повідати тобі безвустою мовою про свої хвилювання, однак руки стискають вінець життя, міцно перев’язаний нитками долі, який є моєю свободою, і не можу кинути його на воду — вона віднесе вінець за горизонт й не стане мені в що зодягнути твою голову на заручинах. Сонце напрошується до мене у вороги, годі на нього, жалюче, дивитися; ховаю зіниці, але й надалі палають вони вогниками — ба, немає у мене повік, дармо на сліпоту посягати. Вороже сонце пускає промені по моїм слідам, виставляючи їх на посміх світу, а я ж нічого лихого не робив, навіть не прогнівився, лишень іншого дому шукав, .....
 

Відгуки 0

Щоб лишити відгук авторизуйтесь: Ввійти Зареєструватися
 
 
Наші Друзі: Новини Львова