Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 21 жовтня 2017 року
Тексти > Тематики > Українська Мова  ::  Тексти > Жанри > Драма  ::  Тексти > Тематики > Гумор

Шахрайки (перезалито)

Переглядів: 14902
Додано: 13.05.2009 Додав: ІренаВишняк  текстів: 4
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Наталя Уварова.
natalyauvarova@gmail.com


«Шахрайки»

Одноактна п’єса.

Оля - молода дівчина років 22, сором’язлива, стримана, закрита, виглядає як чарівниця – довговолоса, струнка, носить переважно дуже жіночі сукні.
Юля – Жулька - подруга Олі, активна, дещо нахабна дівчина. Коротко стрижена, одяг унісекс.
Іван – Джонік - хлопець Жульки, 24 роки, типовий системний адміністратор.
Марія Петрівна – господиня квартири, скупа, хазяйновита жіночка років 60-ти.
Любов Іванівна – мати Олі, досить приваблива жінка 42 років, хоч і одяг і зачіска сучасні, але одразу помітно людину з провінції.
Софія МакДі – американка 60-ти років. Жвава, енергійна.
Андрій – Ендрю, охоронець та водій Софії, хлопець років 25-ти.

Ява 1.

Двокімнатна квартира - сталінка. Кімната дівчат. Мінімум меблів – два ліжка, стіл, стілець, велика шафа. На столі - новенький комп’ютер. З обстановки помітно, що кімнату займають особи з протилежними смаками.
До кімнати заходить Оля. Плаче. Вмикає сумну мелодію, з-під ліжка дістає велику валізу, а з валізи – гаманець, перераховує гроші. Починає ще більше плакати.

Ява 2.

До кімнати буквально влітає Жулька (Юля).

Жулька. Привіт! На вулиці – дощ, а вдома – потоп! Чого ревеш?
Оля (перестала плакати). Пусте. Не зважай.
Жулька. Як скажеш.

Жулька сіла за комп’ютер.

Оля. У мене недостача.
Жулька. Багато?
Оля. П’ятсот.
Жулька. Фігня.
Оля. Долярів. А це зарплата, і бонус, і преміальні.
Жулька. Фігово.
Оля. У мене залишилося усього п’ятдесят долярів, а жити ще цілий місяць, ще й за кімнату треба заплатити.
Жулька. Тримайся, Олько, буває й не таке.
Оля. Позичиш мені хоч сотню? Я у наступному місяці поверну.
Жулька. Можеш ще у когось перехопити?
Оля. Навряд.
Жулька. Блін. Я теж без копійки. Я оцю залізяку (на комп’ютер) у кредит купила, мені потрібно відсотки виплачувати, а з роботи мене виперли. Ще й штрафанули.
Оля. Звільнили? Чому?
Жулька. За одяг. Не подобається їм, як я одягаюсь. Не розумію, яка різниця – я у костюмі чи у джинсах. Мізки від того краще не працюватимуть. Хай зі своїми костюмами йдуть …подалі!
Оля. А штраф за що?
Жулька. За правду. Я їм все сказала, ось як тобі, так і їм. Подумаєш, послала, а мені за це штраф!
Оля. Ти що!
Жулька. Ха, я їх на всю зарплату напосилала! Шкода грошей, проте яке задоволення!
Оля. То ти теж без грошей?
Жулька. По нулях. Думала, у тебе взяти...
Оля. А Іван?
Жулька. Джонік у відрядженні, а то я б вже давно знайшла бабло.
Оля. У тебе вистачить грошей, щоб за кімнату заплатити?
Жулька. Смієшся? У мене вистачить грошей на чашку кави з пакетику.
Оля. У порівнянні з тобою – я багачка, мені вистачить на ящик такої кави.
Жулька. Наших проблем це не вирішить.
Оля. Я знаю. Я можу взяти кредит на місяць чи два у банку.
Жулька. Можеш. Бери паспорта – дуй у банк, прийдеш – заплатимо старій відьмі за житло і поки Джонік не намалюється, якось переб’ємося.
Оля. Я з макаронів багато страв знаю.

Оля шукає паспорта.

Оля. Юлю, подивись у шухлядках, щось не можу паспорта знайти.
Жулька. Подивлюсь, але я тебе вже скільки просила, не називай мене «Юля». Не подобається мені, і край. Називай Джулією, Жужою, Жулею, Жулі, Жулькою… Ні, от Жулькою не потрібно.
Оля. Чому це? А мені дуже подобається. Я тебе буду тільки Жулькою називати. Домовились? А тепер пошукай паспорта.

Жулька дивиться у шухлядках, Оля у своїх речах.

Жулька. Може, тоді я візьму ще один кредит? Шукай свій документ, а я піду оформлятися.

Жулька відкриває шафу, заглядає.

Жулька. Мого паспорта теж немає. Ти не знаходила?
Оля. Ні.

Чути пісню «Козачка».

Ява 3.

Марія Петрівна співає за сценою «Козачку».

Марія Петрівна (за сценою). Ти на мене чекай
І надій не втрачай,
Полетімо удвох в степ широкий.
Я - козачка твоя, Я – дружина твоя,
Пане полковнику,
Мій синьоокий!
Мій синьоокий!.. (Стукає у двері дівчат). Дєвочкі, ви вже вдома? (відкриває двері)
Двоє? Чудово. Дєвочкі, ви винні за кімнату. Коли заплатите?
Жулька. Маріє Петрівно, а може, ми в наступному місяці заплатимо, одразу за два?
Марія Петрівна. В наступному? Дорогі, ви що? Я – стара жінка, невідомо, чи доживу я до наступного місяця.
Оля. Маріє Петрівно, ви чудово виглядаєте!
Марія Петрівна. Я завжди чудово виглядаю, але скільки це коштує! То де гроші, дєвочкі?
Жулька. У наступному місяці.
Марія Петрівна. Тоді залиште мені щось на заклад. Я вам довіряю, звичайно, але самі знаєте – довіряй, та перевіряй. Ось хоча б отой комп’ютер.
Жулька. Ні, він – поки що власність банку.
Марія Петрівна. От я знала, що ви Юлю, це скажете. Шукайте гроші, дєвочкі, а ваші паспорти поки будуть у мене.
Оля. Ви не маєте права! Ви порушуєте закон!
Марія Петрівна. У своїй квартирі я сама собі закон.

Марія Петрівна пішла.

Ява 4.

Оля. Що тепер робити? Витрясти з господині наші паспорти?
Жулька. Щас… Так вона їх тоді віддасть. Кредит - як фанера над Парижем… Що там у світі робиться?

Жулька знову вся у комп’ютері.

Жулька. Знову потяги зіткнулися… Завжди казала – літайте літаками Аерофлоту… ні, не літайте, впав літак, кількість жертв уточнюється. На весіллі потруїлися… На здоров’я. Прем’єра нового фільму... Хіба то прем’єра? Я його ще на тому тижні бачила. Є хоч щось цікаве? Мітинг жінок, знову права відстоюють. Дури! О, цікавенько. Послухай, одна пані з Америки дарить кожній лесбійський парі колишнього РСРС по штуці зелених.
Оля. Навіжена якась! Їй що, гроші нема куди дівати? Хай би нам подарувала!
Жулька. Прикінь, вона парі, що їй сподобається найбільше, подарує двісті штук зелененьких!
Оля. Вона не в психушці мешкає?
Жулька. Та ні, така прилічная панія на вигляд.
Оля. Дурість. Як вона визначить, лесбійки чи ні? Її піддурити - раз плюнути. У нас же такі шлюби реєструвати не можна, лесбійками себе можуть назвати будь-які нормальні дівчата.
Жулька. Наприклад, такі, як ми.
Оля. Ми ж не лесбійки.
Жулька. Але ж вона цього не знає. Живемо ми разом, чому ні?
Оля. Ти про що?
Жулька. Про штуку баксів на шару. Тобто по п’ятсот на ніс. Тобі бабло потрібне?
 
Наші Друзі: Новини Львова