Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: понеділок, 16 грудня 2019 року
Тексти > Тематики > Публіцистика  ::  Тексти > Жанри > Стаття

!_Статті про автора :

Не нарікаючи на долю… (авт. Світлана Білецька)

Переглядів: 3903
Додано: 05.08.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
<
1
>
Історія в особах
НАТАЛІЯ ГЕБДОВСЬКА: НЕ НАРІКАЮЧИ НА ДОЛЮ…

Є актори - справжні уособлення своєї доби. Вони - її втілення. Своїм улюбленцям доба дарує \" зоряність \" - переповнені зали, визнання й захоплення. Але невблаган¬ний час, притьмарюючи блиск таланту актора, розриває на шматочки кольорові афіші з їхніми іменами . Про та¬ких акторів не можна говорити поза часом їхньої доби. Вони нерозривно пов'язані з її турботами, радощами і печалями. Акторів, чия слава народжується і забирається часом прийнято називати кінозірками, вони - це ре¬альність масового мистецтва, яке є духовним надбанням кіноглядачів. Вони нерідко стають взірцем для насліду¬вання, їхню етику, лексику, жести часто залюбки перей¬мають обожнювачі своїх кумирів.
А бувають випадки, коли в міру незрозумілих, здебільшого особливих чинників, улюбленцем глядачів стає актор другого плану, який зовсім не претендує на статус «зірки». До таких акторів і належить Наталя Олександрівна Гебдовська. Їй притаманний природний талант та інтелігентність. Для артистки Гебдовської ніколи не існувало малих і великих ролей. \" Справжній актор - говорила Наталія Олександрівна, -повинен уміти грати все. І кількість реплік в тій чи іншій ролі для мене ніколи не мали значення. Важливо, щоб роль була цікавою. Цього досить!\"
Ця цікава і надзвичайно талановита жінка народила¬ся у далекому Харбіні у 1910 році, її батька - фельдше¬ра, поляка за походженням, Олександра Гебдовського занесла до Китаю військова служба, а матір - полтав¬чанку Одарку Музиченко - мрія підзаробити на посаг. Познайомившись в аматорському драмгуртку, батьки Наталі одружилися, а через рік у них народилася дочка. Ще через рік родина Гебдовських вже була на Полтав¬щині у Верхоярівці і проживала з батьками Одарки. Олександр Гебдовський почав працювати ветеринаром у Войтові, де Наталка вступила до школи. На одному з шкільних вечорів, учениця 3 класу Наталя Гебдовська вийшла на сцену з віршем ,, Про бабусю\". Це був її перший творчий дебют.
Пізніше, родина Наталії Гебдовської переїхала з Полтавщини до Київщини, де оселилася в Березані. Наталка почала навчатися у Березанській школі №1. Там вона зазнала нових падінь і злетів. Якось, як пригаду¬вала Наталя, шкільний вчитель музики сказав їй, що вона нездара і не має ні голосу, ні слуху. Після цього випадку дівчина довгий час соромилася співати, та з часом страх зник, бо Наталя дійсно мала прекрасний голос. Саме у Березані Наталя Гебдовська потрапила на очі кінорежисеру А . Кордюму, який знімав тут художній фільм „ Джальма\".
Батьки Наталії Гебдовської не хотіли бачити свою дочку ак¬трисою. Акушерство - інша річ. Отож вона пішла на акушерські курси. Мабуть, називали б вдячні мами її ім'ям новонароджених своїх малюків, якби у 1927 році на щойно створеній Київській кіностудії вищезгаданий Арнольд Кордюм не вирішив зняти свій фільм \" Джальма\". Словом, у 1927 році знімальна група прїхала у рідну Наталчину Березань. Сімнадцятирічна Наталка якраз була вдома на канікулах і зіграла куркульську доньку. Отож чи не з першої української кінострічки почалося для На¬талії Гебдовської кіно.
Потім був Київський селянський театр ... \"В селянському театрі я грала невеликі ролі, - згадує Наталія Гебдовська, - все че¬рез себе пропускала і мені здавалося, що я була кращою актри¬сою в душі аніж на сцені. І коли запросили мене ... у Київський театр імені Івана Франка, я відмовилася : як же без професійної освіти йти до академічного театру .
Наталя почала готуватися до вступних іспитів, щоб вступити до Київського музично - театрального інституту імені Миколи Лисенка. \" Що то було за щастя, коли мене прийняли до інститу¬ту ! ...\" - згадувала вона. На другому курсі Наталку помітив відомий кінорежисер Олександр Довженко. Наталя Гебдовська вважала Довженка \" най - най - най \". Адже умів він узяти акторську душу і піднести її до небес. Ту планку, котру ставив для неї Довженко, вона завжди вважала найвищою. Підби¬раючи акторів для свого кінофільму \"Іван \", Олександр Довжен¬ко вирішив, що Наталя гратиме роль матері героя, і дарма, що бу¬ло тоді дівчині лише 20 років - Олександр Петрович власноруч загримирував її. Але ця роль у Наталки не вдалася і грала вона свою ровесницю у якійсь епізодичній ролі. Зате у Довженка ... \"...
Не нарікаючи на долю
Роботу сієш, долю жнеш.
Щоразу серце розривалось
На часточки - і так жило
І що б з людьми не відбувалось -
Небайдуже мені було , \" - писала Наталія Геб¬довська у вірші \" Іще Довженко говорив \".
Потім були зйомки у фільмах \"Багата наречена \" І. Пир'єва ; \"Молода гвардія \" А.Лукова ; \"Як гартувалася сталь \" , \" Райду¬га \" , \"Нескорені\" і \"Дорогою ціною \" М . Донського ; \"Партизанська іскра \" О. Маслюкова і М. Матецького \" Женці \" ; \" Високий перевал \" В. Денисенка ; \" Тронка \" А. Войтецького та ще десятки інших ролей, які з успіхом демонструвалися на екранах кінотеатрів країни.
На початку тридцятих років багато хто пророкував Наталії Гебдовській успіхи Грети Гарбо, бо з її талантом просто гріх не зробити гучної кар'єри артистки, але вона тремтіла від сло¬ва \" кар'єра \", бо воно асоціювалося у неї з несвободою, із прив'язом. Бути вільною кожної хвилини - саме цього прагнула душа Наталії Гебдовської:
Як добре простою людиною жити,
При славі не бути, її не зазнати,
Ходити по світу, свободу любити,
І знати, що нічого більше губити.
Наталія Ужвій - одна з найкращих подруг Н. Гебдовської, свого часу клопотала на певних інстанціях про присвоєння Гебдовській звання \" Заслужена артистка УРСР \". Але обставини і байдужість Наталі до будь-яких звань так і залишили її без високих відзнак.
- Гебдовська - талановита актриса, але їй не вистачило характеру, щоб стати зіркою , - говорили на кіностудії.
- Якраз у мене вистачило характеру, щоб не стати нею. Тримаючи в руці синицю, я ніколи не гналася за журавлем у небі -пригадувала Наталя.
На останньому курсі інституту Наталка покохала з першого погляду першокурсника Адольфа Летичевського, а невдовзі вони побралися. Зі своїм чоловіком Наталія прожила лише 8 років.
...У кутку класу для репетицій сидів хлопець. Величезні чорні очі його прикипали до кожного поруху Наталії Гебдовської, яка готувалася до випускного іспиту - читала уривок з якоїсь амери¬канської п'єси. Цигарка, чоловіча кепка набакир - задерикувате епатажне дівчисько. Чорноокий хлопець все споглядав на неї, і раптом підійшов і сказав : \" Дівчино, це не ваш стиль. Вам потрібно вашу жіночність підкреслювати \". Цей хлопець, Адольф Летичевський, і став обранцем Наталії Гебдовської.
У червні 1941 року Адольф пішов на фронт добровольцем, а за кілька місяців пропав безвісти . Останній лист датовано 7 листопада 1941р. Вона назавжди залишилася самотньою з сином Олександром.
Важливим етапом у творчому становленні Наталі Гебдовської стали її програми художнього читання. Вона знайомила слухачів з творами Шевченка, Пушкіна, Байрона, Горького ...
Вдавалися Гебдовській і сценічні ролі, зіграні в Київському театрі Червоної армії, Ворошиловградському ТЮГу та Київсько¬му академічному театрі імені Івана Франка.
Успіх Наталії Гебдовської грунтувався передовсім на високій духовності, а самоаналіз і самооцінка - на життєвому досвіді. Во¬на намагалася зрозуміти вчинок кожного, захистити, але не ви¬правдовувала свідомих помилок. Різні ролі грала Гебдовська. Кожна нова роль була для неї відкриттям. Наталя знімалася в народних сценах \"Щорса\", в ху¬дожньо - документальній стрічці \" Буковина - земля українська \" і ще в багатьох постановках. Вона вміла бути і актрисою, і дружи¬ною, і матір'ю.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна, Наталя разом з Київською кіностудією евакуювалася в Ашхабад, де знялася в \"Бойових кінофабриках\", \"Квартал № 14 \" Савченка, \" Повісті про жінку \" В. Денисевича, в картині Я. Лупія \"Хліб дитинства мого\". Потім був телесеріал Г. Кохана \" Прискорення\", \" Устим Кармелюк\", кіноновела \" Стежка до серця \". Люблячи молодь, знімалася в дипломних роботах \"Пам'ять\" і \"Сповідь\" - про ви¬пускників театрального інституту мистецтв. Загалом, Н. Гебдовська зіграла понад 70 ролей в кіно.
Ніколи не поривала Наталя Олександрівна зв'зків і з малою Батьківщиною - Березанню. З величезним успіхом вона багато разів виступала і в школі, і в клубі перед ветеранами Великої Вітчизняної війни. Разом з шкільними друзями садила парк у Бе-резані. А якось навіть виступала у Березані з квартетом \"Явір\", співці якого були зворушені її віршами, що перш ніж заспівати, мали втамувати своє хвилювання. На одному з творчих виступів разом з Н. Гебдовською були її син і талановиті онуки., композитор Олександр Летичевський і племінник Олександр Гебдовський, актор кіно, який знявся у багатьох українських фільмах.
У серці актриси жила невгасима любов до рідних місць «Березань моя, Березань – один із найпоетичніших віршів-сповідей».
«Побачила колись іще у дитинстві,
Припавши подорожником до стежки,
Росу в облитій сонцем павутинці,
Мов перла у веселчаній сережці…
І все в мені, в дитині, зворушили,
В неясні склавшись почуття і мрії,
І до тепер, як подих Батьківщини,
Виношую, оспівую ту просинь,
І ту берізку, мов струнку дівчину,
І стежку ту, і ті ранкові роси».
Актриса несе людям свій духовний скарб, свою поезію, пройняту любов'ю до Батьківщини. У 1992 році вийшла перша поетична збірка Наталії Гебдовської \"Сповідь актриси\". Хвилюючі рядки присвячено Н. Ужвій, О. Довженко, А. Бучмі,
А. Летичевському, Б. Барнету та іншим . То поетична сповідь людини, яка прожила багате, складне життя. Пізніше побачила світ поетична збірка Гебдовської \"Мантри\", яка дає читачеві відчути, як органічно пульсує її художнє слово, в якому знання людського серця, філо¬софські роздуми і життєвий досвід.
Не полишала вона літературної діяльності і в наш час. У липні 2002 року у Республіканському будинку актора від¬булася презентація третьої книги Наталії Гебдовської - \"Андромаха\", що вміщує спогади і вірші. Це життєпис цілого покоління, розповідь про тривожну і складну епоху. Частина книги присвячена рідній Березані, де Наталя Гебдовська активна учасниця художньої самодіяльності вперше познайомилася з театром, знялася у першій своїй ролі в кінофільмі «Джальма». В одному з розділів книги, який називається «В години натхненної тиші» є слова: «Все, що відбувалося в моєму житті, все – в моїх віршах, починаючи з дитинства в рідній Березані». Є в книзі вірші, присвячені Березанській школі, шкільним традиційним зустрічам, академіку Дородніцину, виступам перед земляками.
У 2004 році вийшла книжка «Незгасаюча свічка Андромахи». Один з примірників авторка подарувала своїм землякам під час відвідування міста і передала книгу в міський музей.
Попри роки Наталія Олександрівна продовжувала успішно зніматися в українських фільмах останніх років, зокрема в кінодрамі\" Останній бункер\" В.Ільєнка, в комедії \"За скарбами гетьмана\" В.Кастеллі, в любовному серіалі \"Острів кохання\" О.Бійми, у фантастичній кінокомедії \"Всім привіт\" Д. Томашпольського. А ще зйомки на телебаченні у біографічних кінопортретах.
І ось тепер, стара і сива,
Я граю виключно бабусь.
Та є в моїх бабусях сила,
З якою вмерти не боюсь…
Отака Вона - ця назавжди молода душею Наталя Гебдовська – актриса, поетеса, почесний житель м.Березані, що на Київщині.. Цьогоріч їй було б 100 років. На жаль, 19 листопада 2004 року вона відійшла у вічність. Але її широкий життєвий шлях, щаслива творча доля, мудрість людини, яка над усе любила життя і свою працю, назавжди залишаться в пам‘яті вдячних земляків.

Світлана БІЛЕЦЬКА, вчитель історії Березанського НВК, м.Березань, Київська обл.

 
Наші Друзі: Новини Львова