Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: середа, 16 жовтня 2019 року
Тексти > Жанри > Казка

Хлопчик-віщун (російська казка)

Переглядів: 2250
Додано: 26.01.2012 Додав: misologus  текстів: 143
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
<
1
>

переклав з російської АНАТОЛІЙ ГРИГОРУК
ХЛОПЧИК-ВІЩУН
Жили собі чоловік та жінка, і стало їм щоночі ввижатися, ніби під піччю в них вогонь горить і хтось стогне: «Ой, душно! Ой, душно!»
Розказав чоловік про ту страховину сусідам, а сусіди нараяли йому піти до найближчого міста: там, мовляв, живе крамар Асон, що може розгадати будь-який сон.
От чоловік зібрався та й пішов. Ішов, ішов і зупинився дорогою пере¬ночувати в одної бідної вдови. А у вдови був син, хлопчик літ п'яти. Гля¬нув той хлопчик на чоловіка та й каже:
— Я, дядьку, знаю, куди ви йдете.
— Куди?
— До багатого крамаря Асона. Глядіть-бо, стане він ваш сон розгаду¬вати і зажадає половину того, що лежить під піччю, то ви йому половини не давайте, дайте чверть. А як спитає, хто вас напоумив, про мене не кажіть.
На другий день уранці прокинувся чоловік і помандрував далі. При¬ходить у місто, відшукав Асонову господу.
— Чого тобі?— питає Асон.
— Та от ввижається мені ночами, ніби в моїй хаті під піччю вогонь горить і хтось жалібно стогне: «Ой, душно! Ой, душно!» Чи не міг би ти розгадати цей сон?
— Розгадати можна, але дасиш мені за це половину того, що в тебе під піччю.
— Ні, половини не дам, буде з тебе й чверті.
Крамар почав був торгуватися, та бачить, чоловік твердо стоїть на своє¬му, і згодився. Покликав він наймитів із сокирами та заступами і поїхав разом з ними до чоловіка додому. Приїхали, і наказав крамар розвалити піч. Тільки-но піч розвалили й підлогу зірвали — зараз і відкрилося гли¬боке ямисько — та все ущерть сріблом і золотом виповнене.
Чоловік дуже зрадів і заходився ділити цей скарб на чотири частини. А крамар все його випитує:
— Хто ж то тебе напоумив дати мені чверть, а не половину?
— Ніхто, сам вирішив.
— Неправда. Не з твоїм розумом дійти цього. Слухай-но, як призна¬єшся, хто тебе навчив на своєму стояти, то всі гроші твої будуть, не візь¬му з тебе й чверті.
Чоловік подумав, подумав, потилицю почухав і каже:
— А от як вертатимеш додому, то по дорозі побачиш хатину; в тій хатині бідна вдова живе, і є в неї син-малоліток — він і навчив.
Крамар скочив у тарантас і погнав коней до вдови. Приїхав та й каже:
— Дозволь відпочити трохи та чайку в тебе випити.
— Зроби ласку.
Асон розсівся на лаві, став чай розпивати, а сам все на хлопчика пози¬рає. Коли це забіг до хати півень, замахав крильми й загорлав: «Кукуріку!»
— Ого, який голосистий! — каже крамар.— Хотів би я знати, про що ти горлаєш?
— Та вже скажу тобі, — промовив хлопчик.— Півень віщує, що при¬йде час — і будеш ти в нужді, а всі твої статки до мене перейдуть.
Напився крамар чаю, став ладнатися додому та й каже вдові:
— Віддай мені свого сина, буде він жити в моїй господі на всьому готовому, не знатиме, що таке голод і холод. Та й тобі краще — лишнього рота позбудешся.
Мати подумала, що у крамарів життя і справді щасливіше, благосло¬вила сина й віддала Асонові з рук на руки. Асон привів хлопчика до себе додому і звелів іти на кухню; потім гукнув кухаря й наказав, щоб той убив малого.
Повернувся кухар на кухню, взяв ножа і гострить. А в хлопчика — сльози з очей.
— Дядечку! Нащо ти ножа гостриш?
— Хочу баранця зарізати.
— Неправда! Тобі велено мене вбити.
У кухаря й ніж з рук випав, жаль йому стало занапастити людську душу.
— Радий би, — каже, — відпустити тебе та хазяїна боюся.
— Не бійсь!
Ну, кухар так і зробив — хлопчика нишком у себе залишив.
Минуло по тому кілька місяців. І приснився тамтешньому королеві сон: ніби є у нього в королівських покоях три золоті таці, прибігли пси і стали з тих таць хлебтати.

Замислився король: і що 6 воно значило? Кого не запитував, ніхто не міг йому того витлумачити.
І надумав він послати по Асона. Розповів Леонові свій сон і звелів розгадувати, а часу поклав на те три дні.
— Як за три дні не відгадаєш, то все твоє майно заберу.
Вернувся Асон від короля ні живий, ні мертвий. Ходить похмурий, сердитий, кожному, кого стріне, запотиличника дає, а найбільше на ку¬харя напосівся: навіщо той хлопчину занапастив? Він би тепер став у пригоді.
От кухар візьми та й зізнайся, що хлопчик живий-здоровий. Асон миттю прикликав його до себе і каже:
— Давай відгадуй мій сон: снилось мені нинішньої ночі, ніби є в мене три золоті таці, і з тих таць пси хлебчуть.
— Неправда,— каже хлопчик.— Це не тобі, а королеві приснилося.
— Угадав, молодець! А що цей сон означає?
— Знати я знаю, але тобі не скажу; вези мене до короля, від нього нічого не приховаю.
Асон наказав запрягти бричку, хлопчика на зап'ятки поставив і по¬мчав до палацу; підкотив до високого ґанку, зайшов у білокам'яні па¬лати й низько вклонивсь королеві.
— Здрастуй, Асоне! Чи відгадав мій сон? — питає король.
— Е, володарю! Твій сон не такий уже й мудрований; не те що я, його мале дитя витлумачить. Як хочеш, поклич мого хлопчика, він тобі все як з листа розповість.
Король повелів привести хлопчину, і щойно ввели його до палацу, почав про свій сон розпитувати. Хлопчик каже:
— Нехай-но спершу Асон розтлумачить, а то бач він який! Нічого не тямлячи, чужим розумом хоче жити.
— Ну, Асоне, кажи ти перший,— суворо глянув король.
Асон упав навколішки й зізнався, що не може відгадати королівського сну.
Тоді ступив наперед хлопчик і сказав:
— Найясніший пане! Сон твій правдивий: є в тебе троє невірних під¬данців: скарбник, охоронець печаті й головний радник, надумали вони тебе із світу білого звести...
Саме так усе й було, як сказав п'ятиліток. От король відібрав у Асона всі його маєтності й віддав хлопчикові-віщунові.


 
Наші Друзі: Новини Львова