Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: понеділок, 24 лютого 2020 року
Тексти > Жанри > Казка

Лихо Однооке (російська казка)

Переглядів: 2928
Додано: 26.01.2012 Додав: misologus  текстів: 143
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
<
1
>

переклав з російської АНАТОЛІЙ ГРИГОРУК
ЛИХО ОДНООКЕ
Жив собі, не тужив коваль, ніякого лиха не знаючи.
— І що ото, — каже, — за весь вік жодне лихо мені на очі не трапило! Хоч би подивитися, яке воно там, те лихо, є.
І пішов коваль шукати лиха. Ішов, ішов, дійшов до дрімучого лісу; ніч на¬стає, а переночувати ніде, та й зголоднів уже.
Роззирнувся він, аж бачить — неподалік велика хата стоїть.
Постукав — ніхто не відгукується; відчинив двері, зайшов — порожньо, тривожно.
Виліз коваль на піч і ліг спати не вечерявши.
Почав був уже засинати, коли це двері відчинилися, і зайшла до хати ціла отара баранів, а за ними Лихо — баба здоровенна, потворна, одноока. Нюх¬нуло Лихо в одному кутку, в другому та й каже:
— Е, та в мене, либонь, гості; буде мені, Лихові, чим поснідати: давнень¬ко я людського м'ясця не їла.
Запалило Лихо скіпку і стягло коваля з печі, ніби дитину малу.
— Ласкаво запрошую, несподіваний гостеньку! Спасибі, що завітав; ти, мабуть, зголоднів та схуд, — і мацає Лихо коваля, чи жирний, а в того зі стра¬ху по спині мурахи поповзли.
— Ну що ж, давай попервах повечеряєм,— каже Лихо.
Принесло великий оберемок дров, затопило в печі, зарізало барана, оббі¬лувало й засмажило.



Сіли вечеряти. Лихо за раз чверть барана в рот кладе, а ковалеві шматочок в горло не лізе, дарма що цілий день крихти в роті не мав. Питається Лихо в коваля:
— Хто ти, чоловіче?
— Коваль.
— А що кувати вмієш?
— Та все умію.
— Скуй мені око.
— Будь ласка, — каже коваль. — Та чи є в тебе мотузок? Треба тебе зв'яза¬ти, бо ти не дасишся, щоб я тобі око вкував.
Лихо принесло два мотузки: один грубий, другий тонший. Коваль узяв тоншого мотузка, зв'язав Лихо та й каже:
— Ану, бабуню, окрутнися!
Окрутнулось Лихо — а мотузок лусь, та й нема.
От коваль узяв уже грубшого мотузка, зв'язав бабцю міцненько.
— Ану, тепер окрутнись!
Окрутнулося Лихо, а мотузок міцний, не лусне.
Знайшов коваль у хаті залізного шворня, розпік його в печі до білого гар¬ту, приклав Лихові до самісінького ока, до видющого, та як угатить по швор¬неві молотом — око тільки зашкварчало.
Окрутнулося Лихо, пошматувало все мотуззя, підхопилося як скажене, сіло на поріг і зарепетувало:
— Постривай же, негіднику! Тепер ти від мене не втечеш!
Коваль ще дужче злякався, сидить у кутку ні живий ні мертвий; так усю ніч і просидів, дарма що сон змагав.
Під ранок стало Лихо випускати баранів на пасовисько, та все по одному: помацає, чи справді баран, ухопить за спину та й викине за поріг.
Коваль вивернув свого кожуха вовною догори, надяг у рукави й порачку¬вав до дверей.
Лихо помацало: чує — баран; схопило коваля за спину та й викинуло з хати.
Підхопився коваль на ноги, перехрестивсь і навтіки. Прибіг додому, су¬сіди його й питають:
— Чого це ти посивів?
— У Лиха переночував,— каже коваль.— Знаю я тепер, що таке лихо: і їсти хочеться, та не їсться, і спати хочеться, та не спиться.


 
Наші Друзі: Новини Львова