Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 25 лютого 2020 року
Тексти > Жанри > Казка  ::  Тексти > Тематики > Дитяча

Арабські народні казки :

Плаксій на кораблі

Переглядів: 2829
Додано: 27.01.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
<
1
>
ПЛАКСІЙ НА КОРАБЛІ

Якось один арабський емір надумав поплисти на кораблі в сусідні країни й подивитися, як там живуть люди. А щоб його ніхто не впізнав, переодягся простим дервішем і сів на палубі між простими людьми. Поруч нього сидів у полатаних штанцях хлопчик-перс, що десь загубив своїх батька-матір. Хлопчик цей раніше ніколи не бачив моря.

А на морі, як на лихо, почалась буря. Могутні хвилі здіймали чимале судно, неначе паперову іграшку, а тоді жбурляли його вниз.

Злякався хлопчик бурі й розплакався.

— Хочу до мами!— кричав він.— Додому хочу! Висадіть мене на берег!

Та тут не тільки берега не видно було, а й неба, що змішалося з водою.

Аж ось буря вщухла, проте хлопчик аж ніяк не заспокоївся. Він і далі кричав, а тоді почав корчитись і тремтіти від судоми.

Хоч як усі заспокоювали його, ніщо не допомагало.

Саме тоді на кораблі був один мудрець, який знався на всіх хворобах і міг допомогти недужому за будь-яких обставин.

— Я заспокою його,— сказав він.

Як же здивувалися всі, коли мудрець звелів двом морякам викинути хлопчика в море! Опинившись у морській воді, хлопчик захлинувся й почав тонути. Але моряки саме в цю мить схопили його за чуба й притягли до борту корабля. Де й взялися сила та спритність у хлопця! Він схопився обома руками за корму й легко виліз на палубу. Опинившись у безпечному місці, він уже не плакав, а палко дякував Всевишньому за вчасний порятунок.

Емірові сподобався спосіб, до якого вдався мудрець, і він спитав його:

— Все добре, але я не збагну, в чому ж суть твого лікування?

— Вся справа в тому, що як горе, так і радість пізнаються в порівнянні. Досі хлопчик ніколи не тонув, тож не міг оцінити, як добре сидіти на кораблі серед розбурханого моря. Так і хворий не цінує свого здоров'я доти, доки не чує подиху смерті.

— Мабуть, і ситому не до вподоби ячмінний хліб доти, доки він не звідає справжнього голоду?— мовив емір.

— Так, пане,— згодився з ним мудрець.— Через те й гуріям26 навіть чистилище здається пеклом, тоді як пекельникам, навпаки, чистилище видається справжнім раєм.

 
Наші Друзі: Новини Львова