Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 17 жовтня 2019 року
Тексти > Тематики > Дитяча  ::  Тексти > Жанри > Казка

Арабські народні казки :

Злодій денний і злодій нічний

Переглядів: 3725
Додано: 27.01.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
ЗЛОДІЙ ДЕННИЙ І ЗЛОДІЙ НІЧНИЙ

Жила собі дівчина. Якось пішла вона гуляти берегом моря. Мимо проходив юнак, і дівчина звернулася до нього з такими словами:

— Я хочу вийти за тебе заміж!

— Хай не вводить тебе в оману мій гарний одяг. Я — нічний злодій і дуже бідний,— признався юнак.

— Це не перешкода, якщо я полюбила тебе,— відповіла дівчина.

Не довго думали вони та й одружилися.

Прожили молодята місяців зо два, і дружина нічного злодія знову пішла до моря на прогулянку. Здибала там старого чоловіка й спитала у нього:

— Хто ви такий?

— Я — денний злодій,— відповів той.

«Добре,— подумала вона,— буде мені один для ночі, другий — для дня».

Одружилась з цим. І всі троє прожили разом цілий рік. Але денний злодій не знав, що його дружина живе з нічним удень, а нічний не знав, що вона живе з денним уночі.

Якось уранці повернувся нічний злодій додому й сказав дружині:

— Нема більше для мене промислу в цій країні. Люди стали надто розумні. Піду я в Дамаск.

— Але передусім треба напекти харчів на дорогу. Принеси курку та півтеляти,— я зроблю котлети,— звеліла жінка.

Повернувся ввечері денний злодій і теж сказав:

— Доведеться покинути цю країну. Нема більше тут для мене промислу. Піду принесу м'яса та борошна, щоб ти приготувала мені чогось попоїсти на дорогу.

— Не потрібно, в мене все є,— заперечила жінка. Вона дала йому півкурки, половину котлет і п'ять хлібин. Денний злодій, як і нічний, вирушив у дорогу, тільки пізніше.

Дійшовши до затишного місця, нічний злодій сів відпочити. Невдовзі прибився сюди й денний злодій. Тут вони й зустрілися. Перший мовив до другого:

— Куди йдеш, братчику?

— Іду в Дамаск,— відповів другий.

— І я йду в Дамаск,— сказав перший.— Давай спочатку попоїмо, а потім підемо разом далі.

Сіли вони, щоб попоїсти, розгорнули свої харчі. І побачили, що їжа в них однакова. Схопився нічний сторож і люто накинувся на денного:

— Ти вкрав у мене їжу!

— Ні,— відповів той.— Це мені приготувала моя жінка!

— Як же так? Це ж мені приготувала моя дружина! Я приніс їй цілу курку і м'яса на таріль котлет. А тут усього півкурки й півтареля котлет.

— Як не віриш, то піди в наше місто й запитай мою жінку,— порадив злодій і розказав, як знайти його дім.

— Ні, то мій дім!— заперечив нічний злодій.

— Знаєш що?— запропонував денний злодій.— Надалі ми будемо красти разом і хто з нас виявиться спритніший, того й буде жінка!

Прибули вони в Дамаск, зайшли до крамниці. Нічний злодій звернувся до крамаря, показуючи на його одяг:

— Чи є в тебе така тканина, як оця?

— Так, є,— відповів крамар. І приніс тканину. Почали вони торгуватися.

— Скільки коштує лікоть?— спитав нічний злодій.

— П'ять піастрів,— відповів власник крамниці.

— Відріж вісім ліктів,— звелів злодій,— і покажи, будь ласка, таку матерію, з якої пошито твою камізельку.

Підійшов злодій до господаря, почав мацати камізельку й спритно витяг з його кишені гаманець з грішми. Переклавши гроші до своєї кишені, він зажадав:

— Відріж іще два лікті атласу!

Витяг гаманець з кишені й заплатив вартість. Потім вийняв ще дві ліри, закрив гаманець і затис у руці. І знову звернувся до власника крамниці:

— А може, це не та матерія, з якої пошито твій жилет?

Господар відповів:

— Підійди та подивись!

Підійшов злодій і непомітно поклав гаманця до господаревої кишені. І звернувся до спільника:

— Ти бачив?

Крамар подумав, що той про матерію каже.

— Авжеж, бачив,— відповів другий злодій.

Як тільки вони вийшли з крамниці, нічний злодій спитав денного:

— Ну, як тобі моя спритність?

— Сподобалась. А свою спритність я покажу в султанському палаці.

— Гаразд,— погодився нічний злодій.

Увечері денний злодій придбав складану драбину та снодійне й попрямував разом з товаришем до султанського палацу.

Приставив денний злодій драбину до стіни й заліз у палац. Побачивши вартових, що куняли, дав їм снодійного. Безперешкодно увійшов він до покою султана й теж приспав його разом із султанкою. Тоді покликав товариша. На його очах він зарізав курку, обскуб її, запалив вогонь і почав смажити. Невдовзі дав султанові рідини, що знімає сон. Дивиться султан на сонну дружину й питає:

— Що з тобою, султанко, чому ти не спиш?

Замість неї відповів злодій:

— Бачила я уві сні, що прийшли до нас денний та нічний злодії і почали патрати курку.

Султан на те сказав:

— Схаменися, жінко! Все це сниться тобі!

І чує відповідь:

— Твоя правда!

Через якийсь час денний злодій знову дав султанові снодійного й разом з товаришем з'їв курку. Потім дав султанові з султанкою рідини, що знімає сон. Виходячи, вони розбудили варту.

Уранці султан підвівся та й мовить:

— Що з тобою, володарко мого серця? Ти бачила сон?

А та у відповідь:
 
Наші Друзі: Новини Львова