Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: понеділок, 10 серпня 2020 року
Тексти > Жанри > Казка  ::  Тексти > Тематики > Дитяча

Англійські народні казки :

Джерело край світу

Переглядів: 7618
Додано: 26.01.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
<
1
>
ДЖЕРЕЛО КРАЙ СВІТУ

В добрi старi часи – а вони й справдi були добрими, хоча то були не мої часи, i не твої, та й нiчиї, – жила на свiтi дiвчина. Звали її Розмарі. Була вона весела і роботяща. Та все б нiчого, якби не зла мачуха. Отож Розмарі доводилося з ранку до ночi поратися по господарству, натомiсть, щоб примiряти новi наряди, їсти смачнi тiстечка й розважатися з подругами, як це роблять усi дiвчата. То мачуха загадувала мити кам'яну пiдлогу, i Розмарі, повзаючи на колiнах, терла її щiткою. То змушувала прати, i вона, засукавши рукави, цiлий день стояла бiля ночов. Та чим краще працювала дiвчина, тим гiрше ставилася до неї мачуха i все бiльше її ненавидiла. Якщо Розмарі вставала рано, мачуха бурчала, мовляв, їй не дають спокiйно поспати. Коли ж готувала обiд, мачуха казала, що його не можна їсти. Бiдна Розмарi! Цiлими днями вона трудилася, і все було не так, все було погано. А одного дня мачуха надумала й зовсiм позбутися її. Пiдкликала падчерку i каже: – Вiзьми решето i ступай до джерела, що край свiту. Набери у решето води, та дивись, принеси його повним ущерть, а нi, то нарiкай на себе! Мачуха гадала, що Розмарі нiзащо не знайде джерело край свiту. А якщо i знайде, то хiба ж донесе воду в решетi? I дiвчина вирушила в дорогу. Кожного стрiчного запитувала вона, де знайти джерело край свiту. Але нiхто не знав. Нарештi зустрiла стареньку згорблену бабусю з сучкуватою палицею в руках. Та щось шукала в дорожнiй пилюцi. – Що ви загубили? – запитала її Розмарі. – Два пенси. – Я вам допоможу, – запропонувала Розмарі й заходилася шукати монетки. А оскiльки очi у неї були молодi й зiркi, то вона одразу знайшла їх. – Дякую тобi, моя дитино, – мовила бабуся. – Сама я нiколи їх не знайшла б! А куди ти йдеш? I нащо тобi це решето? – Я шукаю джерело край свiту, – вiдповiла Розмарі. – Та, мабуть, такого й немає. Мачуха наказала менi принести повне решето води з джерела, що край свiту. А не принесу – вона мене зi свiту зживе. – Я знаю це джерело, – мовила стара, – i покажу тобi дорогу. I вона розповiла дiвчинi, як знайти джерело край свiту. Та подякувала i швиденько побiгла далi. А ось i джерело. Нагнулася Розмарі, зачерпнула решетом холодної води. Та тiльки-но пiдняла його, а вода вся і вибiгла. Пробувала набирати ще i ще, але щоразу вода витiкала. Стомилася дiвчина i заплакала. Раптом iз-пiд лопуха вистрибнула велика зелена жаба, сiла навпроти Розмарі й запитала: – Що сталося, люба? – Ой, бiдна я бiдна! – вiдповiла на те Розмарі. – Мачуха велiла менi принести решето води з джерела край свiту, а я не можу цього зробити! – Що ж, – сказала жаба, – обiцяй виконувати всi мої прохання упродовж усього дня i ночi – i я навчу тебе, як набрати в решето води. Розмарi погодилась, i жаба навчила:

Виклади мохом, додай трохи глини, Та й вiднесеш так води до хатини.

А потiм скiк-скок i плюхнулась прямо у джерело на краю свiту. Розмарi вiдшукала моху, вистелила ним дно решета, зверху обмастила глиною та й зачерпнула води. Цього разу вода вже не витiкала. Розмарi хотiла було йти додому, але тут жаба вистромила голову з води i проквакала: – Так пам'ятай, що обiцяла! – Пам'ятаю, – вiдповiла Розмарi. А сама подумала: \"Що вже такого поганого може зробити менi якась жаба\". Нарештi повернулася вона додому з решетом, повним води з джерела на краю свiту. Як побачила її мачуха, мало не луснула вiд злостi, та нi слова не сказала. Того ж вечора Розмарi почула тихий стукiт у дверi – тук-тук-тук – i чийсь голос:

Вiдчини швидше дверi, не бiйся бiди, Пригадай джерело, що край свiту. Пам'ятаєш, як решетом воду несла Через луг, з джерела, що край свiту.

– Що це означає? – закричала мачуха. Довелося Розмарi розповiсти їй усе. – Дiвчина має виконувати свої обiцянки! – сказала мачуха. – Iди-но i вiдчини дверi! Вона зрадiла, що падчерцi доведеться коритися мерзеннiй жабi. Розмарi вiдчинила дверi й побачила на порозi жабу. Скiк-скок – жаба скочила до дiвчини й попросила:

Пiднiми на колiна, не бiйся бiди, Посмiхнися до мене привiтно. Пам'ятаєш, як решетом воду несла Через луг, з джерела, що край свiту.

Розмарi не хотiлося брати на колiна жабу, та мачуха наказала: – Зараз же вiзьми її, зухвале дiвчисько! Дiвчина має виконувати свої обiцянки! Довелося Розмарi взяти жабу на колiна. А та посидiла-посидiла й каже:

I за стiл посади, не бiйся бiди, Пригадай джерело, що край свiту. Пам'ятаєш, як решетом воду несла Через луг, з джерела, що край свiту.

Це прохання жаби Розмарi виконала охоче – принесла хлiба, кухоль молока. Та наїлась i мовила:

Поруч спать поклади, i не бiйся бiди, Пригадай джерело, що край свiту. Пам'ятаєш, як решетом воду несла Через луг, з джерела, що край свiту.

– Нi за що! – вигукнула Розмарi. – Ти така холодна й слизька! Менi бридко навiть до рук тебе брати! Та знову втрутилася мачуха: – Виконуй, що обiцяла, дорогенька! Дiвчина має тримати своє слово! Роби, що тобi велять, а нi, то забирайся звiдси геть разом зi своєю жабою! Розмарi поклала жабу в лiжко, але якнайдалi вiд себе. А зранку жаба їй i каже:

Ти сокиру вiзьми i не бiйся бiди, Вiдрубай менi голову спритно. Пам'ятаєш, як решетом воду несла Через луг, з джерела, що край свiту.

Спочатку Розмарi не хотiла виконувати цього наказу жаби – адже вона пам'ятала, як та допомогла їй бiля джерела край свiту. Проте жаба наполягала, i тодi Розмарi взяла сокиру й вiдрубала їй голову. I раптом – о диво! – перед нею постав юнак. Вiн розповiв дiвчинi, як злий ворожбит зачаклував його, i додав: – Зняти чари з мене могла тiльки дiвчина, котра погодилась би виконувати всi мої накази цiлий день i цiлу нiч, а зранку вiдрубала б жабi голову. Ну й здивувалася мачуха, коли замiсть мерзенної жаби побачила вродливого юнака! I не до душi їй було, коли хлопець сказав, що хоче одружитися з її падчеркою. Незабаром вони обвiнчались i покинули мачуху назавжди.

 
Наші Друзі: Новини Львова