Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 14 серпня 2020 року

Гори

Переглядів: 2192
Додано: 06.05.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Джерело: www.ukrlib.com
<
1
>
Микола Квіцинія
ГОРИ

Перекладач: Анатолій Глущак

Кому ці гори - пустка, мертва й гола,
Для мене рідна кожна їхня риска.
Без верховин, що височать довкола,
Я б і не жив - вони моя колиска.

Все чути - горця потаємне вміння:
І сарни біг, і тура рев з надсади,
Ущелин велемовне безгоміння
І музику далеку водоспаду.

О рідні гори! Ваші краєвиди -
Для мене сила й мудрість.
Хоч не годні
Квапливі люди міста зрозуміти
Оці контрасти: висі та безодні.

Чи мимохідь можливо надивитись
В обличчя гір,
у профілі орлині?!
О рідні гори! Мов казковий витязь,
Несмертні ви в одвічнім часоплині.

Ви стоїте, на твердь віків зіпершись,
В задумі, і прекрасній, і глибокій.
Свої пісні приношу вам найперше,
Злітає вірш
орлом
під оболоки,

Мене зростили гори, і до скону
Я їх не зраджу. Ми - навік родина.
Гір гордий син - я відданий закону,
Який у гори закохав людину.

Коли, трапляється, важливі справи
Мене до міста ненадовго кличуть,
Мов пам'яті негаснучі заграви,
Ряхтять мені вершини ці величні.

У радості, в біді, в святій роботі
Для мене кожен камінь - це опора
В краю батьків. Луни гірської хори
Життю співзвучні. Наді мною потім,
Як пам'ятник, постануть гори.

 
Наші Друзі: Новини Львова