Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 14 серпня 2020 року

Синій птах (детальний переказ)

Переглядів: 5202
Додано: 02.06.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
П’єса-феєрія на 6 дій

12 картин



Картина перша Хатина Дроворуба

Картина друга У Феї

Картина третя Країна спогадів

Картина четверта Палац Ночі

Картина п’ята Ліс

Картина шоста Перед завісою

Картина сьома Кладовище

Картина восьма Перед завісою, що зображує гарні хмари

Картина дев’ята Сади Блаженства

Картина десята Царство Майбутнього

Картина одинадцята Прощання

Картина дванадцята Пробудження



Дійові особи (у порядку їх виходу на сцену)



Мати Тіль Поліна

Тільтіль Рикетта

Мітіль Ніч

Фея Сон

Душі годинників Смерть

Хліб Примари

Вогонь Нежить

Пес Духи Темряви

Кішка Жахи

Вода Зорі

Молоко Дух Дуба

Цукор Дух Бука

Душа Світла Дух В’яза

Тато Тіль Дух Тополі

Бабуся Тіль Дух Сосни

Дідусь Тіль Дух Кипариса

П’єро Дух Липи

Робер Дух Каштана

Жан Дух Берези

Мадлена Дух Верби

П’єретта Дух Дубка

Кролик Ситі Блаженства

Дух Плюща Найситіше Блаженство

Кінь Рабині

Бик Великі Радощі

Віл Дитячі Блаженства

Корова Домашні Блаженства

Вовк Блакитні Діти

Баран Охоронці Дітей

Свиня Король Дев’яти Планет

Півень Час

Коза Сусідка Берленго

Осел Її онучка

Ведмідь



ДІЯ ПЕРША



Картина перша

Хатина Дроворуба



Сцена нагадує хатину Дроворуба, по-селянськи просту, проте не вбогу. Дотліваюче вогнище висвітлює шафу, діжу, годинник з гирями, умивальник та інше. Обабіч шафи сплять, згорнувшись клубочком, собака і кішка. Праворуч від дверей (вхідних), зачинених на міцний засув, дитячі ліжечка, в яких солодко сплять Тільтіль і Мітіль. Мати, помилувавшись ними й поправивши ковдру, потихеньку йде. Раптом лампа засвічується сама по собі й діти прокидаються й сідають на ліжечках. Вони згадують, що завтра Різдво, проте святковий дід цього разу їм нічого не принесе, бо мати сказала, що не встигла сходити за ним до міста. Крізь вікно вони бачать святкові вогні: до багатих дітей уже прийшло свято, горить вогнями ялинка. Підбігши до вікна, діти бачать крізь падаючий сніг, як під’їжджають карети з дітьми, які йдуть у дім, сповнений вогнями свята; іграшки, солодощі — ось що чекає на багатих дітей. Тільтіль і Мітіль дивуються, що діти ще не їдять смачних тістечок, які розставлені на столі, адже так важко втриматись, і Тільтіль серйозно пояснює сестрі, що чув, ніби ті діти не голодні, бо їдять, коли захочуть. Тільтіль і Мітіль починають гратися, ніби це їм роздають пиріжки (в кого більше), і уявляють, як це смачно, коли засув сам по собі відсувається і у двері заходить старенька у зеленій сукні й червоному чепці. Вона горбата, кульгава, одноока, ходить з костуром, однак видно, що це — Фея.

Вона питає, чи немає в них Співаючої Трави або Синього Птаха, все це потрібно для її хворої онучки — вона хвора, бо хоче бути щасливою. Діти зважають, що вона схожа на їхню сусідку пані Берленго, але стара сердиться й говорить, що вона — Фея Беримона і пропонує їм зараз же йти шукати Синього Птаха. Спитавши, що вони робили до її приходу, й дізнавшись, що діти гралися, ніби їдять пиріжки, вона здивувалася, що вони не заздрять багатим дітям, які ті пиріжки їдять насправді. Мітіль захоплено говорить, як гарно в багатих дітей, але Фея заперечує, що в них не гірше, тільки вони цього не бачать. Вона виймає маленьку зелену шапочку з алмазом на пряжці, який «повертає зір», — можна побачити і Минуле, і Майбутнє й багато іншого. Вона надягає Тільтілю на голову зелену шапочку, повертає алмаз — і стара чарівниця постає молодою дівчиною, хатні предмети видаються іншими, з годинника вистрибують Душі Годинника у вигляді молодих дам — це «Годинник твого життя», — говорить Беримона. «Постало Царство Істини», предмети змінилися, кімната наповнилася дивними істотами: Душі Короваїв, Душа Цукру, Душа Молока і таке інше. Оживає Вода, Пес і Кішка починають говорити по-людськи, як і Хліб, Цукор, Душа Світла. Фея велить іти їм з дітьми.


 
Наші Друзі: Новини Львова