Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 08 серпня 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Всесвіт усміхнених псів

Переглядів: 5539
Додано: 18.03.2003
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
В невеликому з собою ладу
Кожен ранок до криниці іду,
Хилитаю помаленьку бедром
Й емальованим стареньким відром.
Я неквапливо води наберу,
Щирі сльози там тихцем обітру,
Хоч ридаю сам на всі небеса,
Бо дружинонька моя любить пса.

І бреду назад уже навмання,
Хоч би пес це був, а то ж — цуценя,
Біль ковтаю, що з глибин вирина,
Ще й до всього це не пес, а вона...
Чом, дружино, ти не любиш мене?
Хай тебе твоя мана омине.
Придивися, де ж твоя голова,
Як із мене витікають слова...

Хочеш ти, щоб я на інших моливсь
Під акорди і надриви пружин,
Чом не стати і тобі, як колись,
.....
 

Відгуки 0

Щоб лишити відгук авторизуйтесь: Ввійти Зареєструватися
 
 
Наші Друзі: Новини Львова