Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: середа, 23 вересня 2020 року

Мина Мазайло

Переглядів: 565315
Додано: 27.04.2003
Hi 0 Рекомендую 5 Відгуки 21
КОМЕДІЯ

ПЕРША ДІЯ
1
Нарешті У л я прийшла. Р и н а до неї, од люстра:
— Ой, Улю, ой, тільки Улю, і тобі не сором! Я жду тебе, жду, жду! Нерви як не
луснуть, серце знемоглося. Ти не можеш з'явить собі, що в нас у кватирі
робиться! Це ти купила нові рукавички? За скільки?.. Що тільки, Улю, робиться!
Братик мій Мокій уже збожеволів од своєї укрмови, ти розумієш?
У л я тільки на двері — і собі до люстра.
Виглянулась. Примружила очі:
— За три сорок!
Р и н а до люстра. Зробила трагічні очі:
— І, мабуть, уб'є папу. За три сорок? Дешево... Або папа його, бо вже третя
лампочка перегоріла — так пише по-українському, цілу ніч пише, ти розумієш,
навіть вірші пише!
У л я повернулася од люстра:
— Що ти кажеш?
Р и н а до люстра, перехрестилась:
— От на! А папа не те що од Мокія укрмови слухати не хоче, а навпаки — наше
малоросійське прізвище змінити хоче і вже напитує собі вчительку, щоб могла
навчити його правильно говорити по-руському, наприклад, не "сапоги", а
"спаг'і"...
У л я навіть од люстра відійшла:
—Так?
Р и н а
— А Мокій не тільки не зна про це, а навпаки — мріє, ти розумієш, мріє до нашого
прізвища Мазайло додати ще Квач.
У л я аж сіла:
— Та що ти кажеш?
— А папа ще зранку пішов до загсу на вивідки, чи можна змінити прізвище і чи має
він право заставити Мокія, ти розумієш? Мокій про це нічого не зна, розумієш?
Мама пише секретного в цій справі листа до тьоті Моті в Курськ, щоб Т ь о т я
Мотя негайно (гукнула в двері. "Мамо, на хвилинку!.." До Улі) якнайскоріше
приїхала, ти розумієш? Розумієш тепер, що в нас у кватирі робиться!

2
Увійшла М а т и. Р и н а до неї:
— Ти написала листа?
М а т и
— Уже й одіслала.
Р и н а
— Жаль! Я оце подумала; ніхто й не подума, що одного листа мало. Треба
телеграму! (Нервово заломила руки, подивилась у люстро, як вийшло). Треба
негайно телеграму вдарити! Те-ле-гра-му!
М а т и теж заломила руки. В люстро:
— Навіщо телеграму, коли я вже витратила десять копійок, послала листа?
Р и н а
— Ой мамо, яка ти їй-богу!.. Та поки там Т ь о т я одержить листа, ти знаєш, що
у нас тут статися може? Знаєш?.. (Виразно). Все! А ти кажеш — навіщо... Зараз
піди й напиши!
М а т и пішла.
У л я
— Слухай, Ринко! Невже і прізвище в загсі міняють?
— А ти думала де? Тільки в загсі! Прізвище, ім'я, по батькові, все життя тепер
можна змінити тільки в загсі, розумієш? Ой Улю, ой Улюнюі Коли ти мене любиш,
зроби так, щоб Мокій закохався у тебе. Може, він кине свої українські фантазії,
може, хоч прізвище дасть поміняти...
— Ха-ха! Хіба це поможе?
— Поможе. Закохуються ж так, що на розтрату йдуть, про партію забувають, і не
абихто... Улюню! Золотко!
— Ти серйозно?
— Серйозно.
— Не зможу я цього зробити.
— Чого?
— Ну, просто не зможу. Хіба я така?
— Зможеш! У тебе чарівні очі, чудесні губи, прекрасний бюст. Ти його одним махом
закохаєш.
— Це тобі так здається.
— От на! Він мені навіть якось сам казав, що в тебе напрочуд гарні очі.
— Серйозно?
— Серйозно! Тим гарні, казав, що іноді нагадують два вечірні озерця в степу.
У л я в люстро:
— Що ти кажеш?
— От на!
У л я роздумливо, мрійно:
— Два вечірні озерця.
Р и н а підкреслено:
— Не забувай — у степу.
У л я роздумливо, критично:
— Два вечірні озерця, с. Хоч це й поетично, проте... Знаєш, яку партію знайшла
собі Оля Семихаткова?
— Ну?
— Комуніста. Молодий ще, ще двадцяти трьох нема, але стаж надзвичайний! Щоліта
відпочиватиме в Криму.
А там не два озерця — море. Два моря! Чорне й Каспійське. Крім того, він сам з
металістів, мускулатура в нього... Ола каже, як обійме — щось надзвичайне:
немов, каже, гарячий удав... А кругом немов тропічний ліс. Температура — сорок.
Р и н а
— Отож почни з Мокія, Улько, — практику М а т имеш, як треба закохувати. Думаєш,
Оля Семихаткова ото так зразу й взяла комуніста? Практику мала — з комсомольцями
тощо. А наш Мокій теж у комсомолі скоро буде, розумієш?
У л я зацікавлено:
— Серйозно?
— Вже на збори ходить.
З
Увійшла М а т и.
Р и н а
— Написала?
М а т и
— "Курськ, Корєнний ринок, 36, Мотроні Розторгуєвій. Негайно, негайно приїзди.
Подробиці листом. Сестра Лина". Я вмисне написала двічі "негайно", щоб вона, як
тільки одержить телеграму, так щоб і їхала...
Р и н а
— А подробиці листом навіщо?
М а т и
— Як навіщо? Щоб з них наперед довідалась, що ж таке у нас робиться...
Р и н а
— Ну, то вона й ждатиме листа.
М а т и з досади прикусила язика. Тоді:
— То я хотіла, щоб не пропали ті десять копійок, що на листа витратила.
Р и н а
— Дай я покажу, як писати! (Вголос). "Курськ, Корєнний" — це так, ринок можна
викинути, знають і так. (Подумала). "Мрія воскресла. папа міняє..."
М а т и
— Не папа, а Мина. Телеграма од мене.
Р и н а
— Не заважай! Мені ніколи!.. "Мрія воскресла. Мина міняє прізвище. Мокій
збожеволів укрмови. Станеться катастрофа. Приїзди негайно". (До матері).
Розумієш тепер, як треба писати? На, перепиши й одішли! (М а т и вийшла, Р и н а
до Улі). Тепер ти розумієш? Жах! Ой, Улюню! Молю тебе, благаю — закохай!
 
Наші Друзі: Новини Львова